номер провадження справи 20/26/15
04.11.2015 Справа № 908/589/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_1” (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101)
до відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Строй Компанія” (83030, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86А)
про зобов'язання повернути вантажний автомобіль
Головуючий суддя Гандюкова Л.П.
суддя Соловйов В.М.
суддя Сушко Л.М.
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився (ОСОБА_2 (дов. № 23-12/14-1 від 23.12.2014 р.) у судовому засіданні 15.06.2015 р.);
Від відповідача 1 - не з'явився (ОСОБА_3 (дов. б/н від 20.03.2015 р.) у судовому засіданні 15.06.2015 р.);
Від відповідача 2 - не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_1” заявлений позов до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про витребування з незаконного володіння відповідача вантажного автомобіля MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції” у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарським судам, що визначаються головою Вищого господарського суду України.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ”, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції”, статтею 34 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 29.01.2015 р., справу № 908/589/15-г передано на розгляд судді Гандюковій Л.П.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Гандюковою Л.П., порушено провадження у справі № 908/589/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/26/15, справу призначено до розгляду на 25.02.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.03.2015 р., потім на 30.03.2015 р. Ухвалою суду від 30.03.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів - до 14.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.04.2015 р. Ухвалою від 14.04.2015 р. на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі відповідача 2 - ТОВ “Торг-Строй Компанія”. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 13.05.2015 р., 02.06.2015 р., 15.06.2015 р.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 24.04.2015 р. № 21р з 27.04.2015 р. відновлено роботу господарського суду Донецької області. Господарському суду Запорізької області доручено забезпечити розгляд справ, підсудних господарському суду Донецької області, що надійшли на розгляд господарського суду Запорізької області до 27.04.2015 р. на підставі Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції” та розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 р. № 01-04/203/15, на підставі ст. 4-6 ГПК України, в зв'язку з категорією та складністю справи справу № 908/589/15-г передано на колегіальний розгляд суддів у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Гандюкова Л.П., судді - Соловйов В.М.., ОСОБА_4
Ухвалою господарського суду від 15.06.2015 р. справу № 908/589/15-г прийнято до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя - Гандюкова Л.П., судді: Соловйов В.М., Сушко Л.М.; судове засідання призначено на 06.08.2015 р.
Ухвалою господарського суду від 18.06.2015 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” зустрічну позовну заяву про визнання права власності (вих. № 15/06-07/ю від 15.06.2015 р.) із доданими до неї документами без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р., 22.07.2015 р. матеріали справи № 908/589/15-г направлені до Донецького апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Гандюкова Л.П., судді - Соловйов В.М., Сушко Л.М. від 06.08.2015 р. на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 908/589/15-г до повернення матеріалів зазначеної справи до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 р. у справі № 908/589/15-г повернуто заявнику апеляційну скаргу ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. у справі № 908/589/15-г. Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 р. у справі № 908/589/15-г касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 р. у справі № 908/589/15-г повернуто ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком”.
Ухвалою суду від 22.10.2015 р. у зв'язку з надходженням матеріалів справи № 908/589/15-г до господарського суду Запорізької області на підставі ст. 79 ГПК України провадження в справі № 908/589/15-г поновлено, судове засідання призначене на 04.11.2015 р.
28.10.2015 р. господарським судом отримано зустрічну позовну заяву ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” про визнання права власності (від 28.10.2015 р.), до якої долучено лише оригінал довіреності на представника.
Ухвалою суду від 02.11.2015 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” зустрічну позовну заяву (вих. № б/н від 28.10.2015 р.) із доданими до неї документами без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
У судовому засіданні 04.11.2015 р. справу розглянуто в складі колегії суддів: головуючий суддя Гандюкова Л.П., судді - Соловйов В.М., Сушко Л.М., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
29.10.2015 р. через канцелярію суду від позивача поштою надійшла письмова заява про зміну предмету позову (без зміни підстав). Згідно з даною заявою просить зобов'язати ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь позивача вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097.
Копія зазначеної заяви направлена відповідачу-1, що підтверджується фіскальним чеком № 5933 від 26.10.2015 р. та описом вкладення у цінний лист. Відповідачу-2 копія зазначеної заяви направлена електронною поштою.
Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2001 р. № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача
Розгляд справи заново починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу).
Враховуючи, що заява про зміну предмету позову подана позивачем з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, до початку розгляду справи по суті в складі колегії суддів, призначеної розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 р. № 01-04/203/15, суд прийняв дану заяву до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.
Позивач у судове засідання, призначене на 04.11.2015 р., не з'явився, причини неявки суду невідомі.
У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовані наступним. На виконання умов укладеного з відповідачем-1 договору фінансового лізингу № L647-04/07 від 26.04.2007 р. позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу-1, що підтверджується актом від 22.06.2007 р. та видатковою накладною № РЛ-0000487 від 22.06.2007 р. Предметом лізингу є вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097. У графіку сторони погодили, що строк лізингу за договором складається з 60 періодів лізингу з липня 2007 р. по червень 2012 р. Додатковою угодою від 28.02.2014 р. сторони погодили наявність простроченої заборгованості за рахунками в розмірі 537996,12 грн., встановили кінцеву дату виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором до 31.12.2014 р. Предмет лізингу не був ні викуплений, ні повернутий позивачу. Відповідно до заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду, просить зобов'язати ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь позивача вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 806 ЦК України.
Відповідач-1 у судове засідання, призначене на 04.11.2015 р., не з'явився, причини неявки суду невідомі. Присутній у попередньому судового засіданні представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог. У письмову відзиві (а.с. 68 т. 1), який надійшов до суду 16.03.2015 р., зазначено, зокрема, що відповідач-1, являючись законним володільцем предмету лізингу, набув права володіння та користування ним на підставі договорів купівлі-продажу та лізингу. Хоча відповідач-1 фактично і сплатив вартість предмету лізингу, позивач не здійснив його передачу у власність, мотивуючи тим, що лізингові платежі він отримав не в повному обсязі. Таким чином, договір лізингу є діючим, а відповідач-1 правомірно володіє та користується предметом лізингу. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
На письмовий відзив відповідача-1 позивачем надано суду письмове пояснення (а.с. 122 т. 1), в якому позивач не погодився з позицією відповідача-1 щодо погашення ним заборгованості за договором лізингу та сплатою вартості предмета лізингу в повному обсязі. Зазначає, що дані твердження відповідача-1 спростовуються матеріалами справи та доказами: додатковою угодою від 28.02.2014 р. до договору, довідкою та випискою по рахунках про рух коштів, згідно з яких вбачається, що кошти від відповідача-1 із 28.02.2014 р. не надходили та визнана відповідачем заборгованість не погашена у визначений сторонами строк.
14.04.2015 р. від відповідача-1 надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи за позовом ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» до ТОВ «Торг-Строй Компанія» про витребування майна, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № L647-04/07 від 26.04.2007 р. - тягача сідельного MАN 36/410, номер шасі WMAN23ZZZ4G167097, реєстраційний номер НОМЕР_1 із незаконного володіння і передання його у володіння ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», та набрання рішенням суду законної сили. У судовому засіданні 14.04.2015 р. представник відповідача-1 також пояснив, що на теперішній час не володіє спірним майном, оскільки воно було передано на зберігання ТОВ «Торг-Строй Компанія» за договором від 03.06.2014 р., термін договору зберігання скінчився, але зберігач майно не повернув, зазначивши в листі про неможливість його повернення.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 р. зазначене клопотання судом відхилено, оскільки відповідачем-1 не надано доказів порушення господарським судом провадження у справі за позовною заявою, долученою до клопотання про зупинення провадження у справі.
13.05.2015 р. до суду від відповідача-1 надійшов письмовий відзив (а.с. 15 т. 2), який за своїм змістом є аналогічним відзиву, який надійшов до суду 16.03.2015 р. (а.с. 68 т. 1).
У супровідному листі позивача, який надійшов до суду 12.05.2015 р. (а.с. 5 т. 2), викладено пояснення, зазначено, що предмет лізингу - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097, власником якого є позивач, був оглянутий останнім за погодженням та сприянням відповідача-1 у м. Пирятин 04.09.2014 р., про що складений відповідний акт та здійснена фото фіксація предмету лізингу. Таким чином, спростовуються твердження відповідача-1 про те, що предмет лізингу нібито був переданий на зберігання 03.06.2014 р. відповідачу-2 в м. Донецьк (або в будь-якому іншому місці). До того ж, відповідач-1 не звертався до позивача за дозволом про передачу предмету лізингу на зберігання третій особі.
Письмовий відзив від відповідача-1 на позов з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову до суду не надходив.
У судові засідання відповідач-2 не з'явився. Будь-яких документів, заяв, клопотань, у т.ч. письмового відзиву, від відповідача-2 до суду не надходило.
Відповідно до матеріалів справи місцезнаходженням відповідача-2 є адреса: 83030, Донецька область, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86А. У зв'язку з тим, що ДП Укрпошта» припинено приймання та пересилання поштових відправлень на/з територію (ї) Донецької області, зокрема, м. Донецьк, ухвали суду на адресу відповідача-2 не направлялися. Відповідні копії листів УДППЗ «Укрпошта» є в матеріалах справи. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (зі змінами внесеними Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14) інформація про час і місце судових засідань розміщувалася на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.
Суд визнав можливим розглянути справу по суті в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність сторін за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в попередніх судових засіданнях.
При цьому суд також брав до уваги наступне.
Ухвалою господарського суду від 18.06.2015 р. повернуто ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” зустрічну позовну заяву про визнання права власності (вих. № 15/06-07/ю від 15.06.2015 р.) із доданими до неї документами без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала була оскаржена, однак ухвалою від 28.07.2015 р. Донецький апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Ухвалою від 05.10.2015 р. Вищий господарський суд України відхилив клопотання про відстрочення сплати судового збору та також повернув касаційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору.
Після повернення справи до господарського суду та поновлення провадження у справі ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком”, не сплативши судового збору, не направивши позивачу копії позовної заяви, 28.10.2015р. заявило нову зустрічну позовну заяву про визнання права власності (від 28.10.2015 р.) і 03.11.2015 р. господарським судом отримано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 02.11.2015 р. про повернення зустрічної позовної заяви.
Частиною третьою статті 22 ГПК встановлено обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому суд розцінює як зловживання відповідачем -1 своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої зустрічної позовної заяви аналогічного змісту, однак знову без дотримання вимог ст.ст.60, 57 ГПК України з метою зупинення провадження у справі для направлення справи до суду апеляційної інстанції і неможливості розгляду справи по суті.
Статтею 6 «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить, зокрема, право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру .
Враховуючи приписи Конвенції та у зв'язку з викладеними вище обставинами, суд визнав можливим продовжити розгляд справи по суті, та після підготовки повного рішення направити справу в апеляційну інстанцію. Також суд брав до уваги, що ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” має право в будь - який час заявити позов про визнання права власності в окремому позовному провадженні.
Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, та вислухавши пояснення представників сторін, які надавалися в попередніх судових засіданнях, суд
26.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_1” (лізингодавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (лізингоодержувач, відповідач-1) був укладений договір фінансового лізингу (оренди) № L647-04/07.
Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Строк лізингу, відповідно до п. 1.2 договору, складається з періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (додаток № 1) та не може бути менше одного року.
Відповідно до п. 3.1, в редакції угоди про внесення змін, вартість предмета лізингу становить 376216,20 грн., в т.ч. ПДВ.
Викупна вартість предмета лізингу становить 3446,37 грн., в т.ч. ПДВ (п. 3.3).
Згідно з п. 8.1.4 додатку № 4 лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У пункті 8.1 договору лізингу зазначено, що він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з Графіком і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
До договору сторонами підписані: додаток № 1 «Графік платежів», додаток № 2 «Специфікація», додаток № 3 «Акт приймання-передачі предмета лізингу», додаток № 4 «Загальні умови фінансового лізингу».
Специфікацією (додаток № 2 до договору) сторони визначили, що предметом лізингу є вантажний автомобіль МАN26413 у кількості однієї одиниці.
На виконання умов вищезазначеного договору лізингодавець придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу від 26.04.2007 р. № Р632-04/07.
Згідно з актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007 р. позивач передав лізингоодержувачу (відповідачу-1) предмет лізингу: вантажний автомобіль МАN26413, № кузову / шасі WMAH23ZZZ4G167097, а також документи та приналежності: свідоцтво про реєстрацію серії ААС № 108618 та номерні знаки АА0352СТ. Передача предмету лізингу підтверджується також видатковою накладною № РЛ-0000487 від 22.06.2007 р. (а.с. 18, 117 т. 1).
Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: вантажного сідлового тягачу, № кузову/шасі WMAH23ZZZ4G167097, міститься в матеріалах справи (а.с. 116, 124 т. 1).
Згідно з Графіком платежів (додаток № 1) сторонами визначено кількість періодів лізингу - 60. Сторонами згідно з угодами про внесення змін до договору фінансового лізингу від 26.04.2007 р. вносилися зміни, зокрема, до додатку № 1 «Графік платежів».
Додатковою угодою від 28.02.2014 р. сторони визначили, що підписанням цієї угоди відповідач-1 визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками, переліченими в даній додатковій угоді, перед позивачем та зобов'язався сплатити в розмірі та строк, визначений сторонами. Встановлено, що дата сплати за останнім рахунком є 31.12.2014 р. Згідно з п. 1.2 додаткової угоди підписанням цієї угоди лізингоодержувач засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї угоди, зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором.
Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди виконання зобов'язань/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 31.12.2014 р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).
Згідно з додатковою угодою від 28.02.2014 р. сторони виклали пункт 3.3 договору в іншій редакції, встановивши, що викупна вартість предмету лізингу визначається договором купівлі-продажу (викупу), але не може становити менше 1% від визначеної в пункті 3.1 договору вартості предмета лізингу.
У січні 2015 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, з вимогами про витребування з незаконного володіння відповідача ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» майна: вантажного автомобіля MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097. До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну предмету позову та просить зобов'язати ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” повернути на користь позивача вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін (позивача та відповідача-1) врегульовано договором фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ст.ст. 1, 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 16 даного Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У розділі 4 договору фінансового лізингу від 26.04.2007 р. сторони обумовили лізингові платежі та порядок розрахунків. Згідно п.п. 4.1, 4.2 лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в Графіку.
Поточні лізингові платежі розраховуються на перше число лізингового періоду (п. 4.4). Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодвця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку (п. 4.7).
У пунктах 5.3, 5.4, 5.5 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4) зазначено, що лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу.
Позивач надав до матеріалів справи бухгалтерську довідку (а.с. 36 т. 1), згідно з якою станом на 23.01.2015 р. несплачена вартість предмета лізингу за договором фінансового лізингу № L647-04/07 від 26.04.2007 р. складає 211548,81 грн. Відповідно до довідки позивача від 04.03.2015 р. (а.с. 79 т. 1) за період з 28.02.2014 р. по 06.06.2014 р. грошові кошти на поточний рахунок № НОМЕР_2 від відповідача-1 не надходили.
Відповідно до загального рахунку на сплату заборгованості № 32794511/03/2015 (за період: грудень 2009 р. - лютий 2015 р.) від 02.03.2015 р., який виставлений позивачем відповідачу-1, за договором № L647-04/07 викупна вартість - 3762,16 грн., лізинговий платіж - 207786,65 грн., комісія лізингодавця - 211826,11 грн., а також нарахована пеня в сумі 2093957,24 грн.
Як встановлено судом, додатковою угодою від 28.02.2014 р. до договору № L647-04/07 сторони встановили кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором - до 31.12.2014 р.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотною умовою договору лізингу, зокрема, є строк лізингу - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Статтею 33 ГПК України визначено обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК).
Відповідач-1 у письмовому відзиві зазначив про фактичну сплату ним вартості предмету лізингу. Разом з тим, доказів оплати лізингових платежів, викупної вартості предмету лізингу відповідач-1 суду не надав. Таким чином, суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем-1 зобов'язання за договором фінансового лізингу № L647-04/07 та закінчення строку лізингу.
Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Таким чином, відповідно до вищезазначених приписів Закону України “Про фінансовий лізинг” право вимоги повернення предмету лізингу від лізингоодержувача є правовим наслідком закінчення строку лізингу.
Відповідач-1 предмет лізингу, отриманий ним за договором № L647-04/07, позивачу не повернув, доказів укладення договору купівлі - продажу, передбаченого п.2.5 договору, п. 9 Загальних умов фінансового лізингу, також не надав. У письмовому клопотанні про зупинення провадження в справі та усно в судовому засіданні 14.04.2015 р. зазначив, що на теперішній час фактично не володіє майном, щодо якого заявлено позовні вимоги з тих підстав, що ним з відповідачем-2 укладений договір б/н від 03.06.2014 р. зберігання майна. Листом від 09.01.2015 р. відповідач-2 повідомив останнього про неможливість повернення майна в зв'язку з закінченням терміну дії договору зберігання.
Відповідачем-1 до матеріалів справи долучено копію договору зберігання від 03.06.2014 р. (а.с. 136 т. 1), відповідно до умов якого відповідач-1 передає ТОВ «Торг-Строй Компанія» на зберігання протягом строку дії цього договору рухоме майно (спеціальну техніку та автомобілі), зокрема, тягач сідельний MAN26.410, номер кузова/шасі WMAH23ZZZ4G167097. Строк дії договору закінчується 30.12.2014 р. ОСОБА_4 від 09.01.2015 р. № 03/01/15 (а.с. 143 т. 1), адресованим відповідачу-1, ТОВ «Торг-Строй Компанія» повідомляє про неможливість повернення спеціальної будівельної техніки внаслідок проходження періодичних військових дій на території міста Донецька.
Ухвалою суду від 14.04.2015 р. на підставі ст. 24 ГПК України до участі в справі залучено відповідача-2 - ТОВ «Торг-Строй Компанія», враховуючи первісно заявлений позов про витребування майна.
Умовами договору № L647-04/07 (п.п. 5.5, 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу) встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Лізингоодержувач сплачує поточні незалежно від користування предметом лізингу.
Суд враховує, що вибуття з користування предметом лізингу сталося за волевиявлення саме лізингоодержувача внаслідок укладення договору зберігання. Крім того, відповідач-1 припинив сплату лізингових платежів із 28.02.2014 р., тобто до укладення договору зберігання від 03.06.2014 р. Захист порушеного права лізингодавця на повернення об'єкта лізингу після закінчення строку лізингу не може залежати від виконання зобов'язання зберігачем майна стосовно лізингоодержувача.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи та поясненнями сторін, відповідач-1 після закінчення строку лізингу (червень 2012 р.) предмет лізингу (вантажний автомобіль) позивачу не повернув. Заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач також посилається на той факт, що, на його думку, строк договору лізингу не скінчився. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що договір лізингу є діючим, оскільки його дія (строк договору) встановлена до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
Предметом позову в справі, що розглядається, є зобов'язання відповідача-1 повернути майно (предмета лізингу) в зв'язку з закінченням строку лізингу (строку, в період якого відповідач-1 мав право володіти та користуватися предметом лізингу).
Відповідач невірно ототожнює строк лізингу (визначення якого є у ст. 6 спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг») та строк дії договору фінансового лізингу.
Законом України “Про фінансовий лізинг” (ст. 11) встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу (а не строку договору) повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідач не довів суду наявність у нього права користування та володіння предметом лізингу після закінчення строку лізингу. Додатковою угодою від 28.02.2014р. сторони змінили, зокрема, строки виконання грошових зобов'язань (остання дата сплати рахунку 31.12.2014 р.), однак не змінили строки лізингу Відповідач-1 зазначив, що на вирішенні господарського суду Донецької області знаходиться спір стосовно передачі відповідачу-1 у власність предмету лізингу внаслідок сплати вартості предмету лізингу. Доказів наявності такого спору на вирішенні суду відповідач-1 суду не надав. Заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним вище.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Оскільки строк користування майном, яке було передано в лізинг відповідачу-1 (строк лізингу), закінчився, судом встановлено, що право власності на предмет лізингу належить позивачу, то, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, відповідач-1 на час вирішення судом даного спору не має правових підстав користуватися та володіти об'єктом лізингу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача-1 повернути на користь позивача майно (предмет лізингу) - вантажного автомобіля MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097, є законними та доведеними. Вартість предмета лізингу відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 23.01.2015 р. становить 211548,81 грн.
У позові до відповідача-2 слід відмовити з таких підстав. Лізингодавець має право відповідно до ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Поняття договору сублізингу викладено в ст. 5 даного Закону, відповідно до якої сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. Укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір від 03.06.2014 р. за своєю правовою природою є договором безоплатного зберігання, а не договором сублізингу. На час залучення відповідачем -2 ТОВ «Торг-Строй Компанія» предметом спору було витребування майна із чужого незаконного володіння і відповідач-1 стверджував, що майном фактично володіє ТОВ «Торг-Строй Компанія». У зв'язку із зміною позивачем предмету позову, позивач не має права вимагати від відповідача-2 повернення предмета лізингу внаслідок невиконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем (відповідачем-1) та закінчення строку лізингу за договором лізингу, оскільки не перебуває із відповідачем-2 у зобов'язальних відносинах, позов пред'явлено у зв'язку із зміною предмету позову лише до відповідача-1. Господарським процесуальним кодексом України передбачено виключення відповідача лише в порядку ст. 65 ГПК України при підготовці справи до розгляду. Зобов'язання повернути майно у зв'язку із закінченням строку лізингу існує лише у відповідача-1.
Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у сумі 4230,98 грн. покладається на відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_1” (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) майно - вантажний автомобіль MАN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ4G167097. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_1” (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) судовий збір у сумі 4230 (чотири тисячі двісті тридцять) грн. 98 коп. Видати наказ.
У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Строй Компанія» відмовити.
Повне рішення складено 06 листопада 2015 р.
Головуючий Л.П. Гандюкова
Судді В.М. Соловйов
ОСОБА_4
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.