ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2015Справа №910/25538/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"
Про стягнення 79 562,30 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Мандрикіна В.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" про стягнення 79 562,30 грн., з яких 73 355,70 грн. боргу по сплаті страхового платежу, 5 465,00 грн. інфляційних втрат та 741,60 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не належно виконані зобов'язання згідно генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2014.
Ухвалою суду від 30.09.2015 року було порушено провадження у справі №910/25538/15 та призначено її розгляд на 16.10.2015 року.
Представник позивача 15.10.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 16.10.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 16.10.2015 року не з'явився, проте, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що перший та другий чергові платежі були сплачені відповідачем згідно умов договору. 21.09.2015 на адресу відповідача від позивача надійшла претензія щодо сплати відповідачем третього та четвертого чергових платежів протягом п'яти днів з моменту отримання даної претензії. Відповідачем 24.09.2015 було відправлено рекомендованим листом відповідь на претензію позивача, в якій було зазначено про те що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач вважає, що договір страхування таким, що припинив свою дію, у зв'язку з несплатою останнім страхових платежів. Зважаючи на той факт, що законодавчо передбачено підстави припинення договору страхування які виникли, ще до моменту пред'явлення позивачем позову, та, що в даний момент договір не є чинними то і жодних підстав для сплати коштів відповідно до позову у відповідача не виникає.
Ухвалою суду від 16.10.2015 року розгляд справи відкладено на 02.11.2015 року.
В судовому засіданні 02.11.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 02.11.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 02.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
21.10.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (страхувальник, відповідач) було укладено генеральний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 (договір).
Відповідно до п. 3.1. договору його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. шкоди,заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Забезпеченим транспортним засобом є належним чином зазначений у додатку №1 до договору наземний транспортний засіб, і щодо якого укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс), за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.3.2).
Відповідно до п. 6.2 договору страховий платіж становить 146 711,40 грн.
Страховий платіж повинен бути сплачений безготівково шляхом перерахування на рахунок або готівкою в касу частинами: перша частина страхового платежу у розмірі 36 677,85 грн. по (включно) 25.10.2014 року; друга частина - по (включно) 25.01.2015 року; третя частина - по (включно) 25.03.2015 року; четверта частина - по (включно) 25.07.2015 року (п.6.3).
Згідно п. 6.4 договору чергові частини страхового платежу страхувальник сплачує відповідно до графіку сплати, передбаченому у пункті 6.3 договору, без надання страховиком окремих рахунків.
Відповідно до п. 7.1. договору діє з 00:00 год. 26.10.2014 року по 24:00 год. 25.10.2015 року за умови дотримання вимог п.п. 7.2 - 7.3. договору.
Згідно з п. 7.2. договору поліс щодо кожного окремого забезпеченого транспортного засобу, виданому відповідно до даного договору, набирає чинності з дати, зазначеної у відповідному полісі, але не раніше моменту надходження страхового платежу за договором (його першої частини) у повному обсязі та діє до дати, зазначеної у полісі.
Відповідно до п. 7.3. договору у разі несплати та (або) сплати не в повному обсязі страхового платежу за договором (його першої частини) у строки, зазначені у п. 6 договору, договір і поліси вважаються такими, що не набрали чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2015 року сплатив позивачу 73 355,70 грн. страхового платежу, з яких: 36 677,85 грн. - перша частина страхового платежу, що підтверджується платіжним дорученням №17693 від 24.10.2014 року; 36 677,85 грн. - друга частина страхового платежу, що підтверджується платіжним дорученням №2157 від 27.01.2015 року.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати страхового платежу, відповідач не сплатив позивачу третю та четверту частини страхового платежу, в зв'язку з чим його заборгованість за генеральним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2015 року становить 73 355,70 грн.
17.09.2015 року позивач надіслав відповідачу претензію №03-08/11182 від 16.09.2015 року з вимогою про сплату страхового платежу за договором в сумі 73 355,70 грн.
У відповідь на претензію позивача, відповідач надіслав лист №16531 від 22.09.2015 року в якому зазначав про відсутність підстав для задоволення претензії, в зв'язку з припиненням дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2015 року.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав про те, що в зв'язку з несплатою ним страхових платежів у встановлені договором терміни, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2015 року на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» є припиненим, а тому підстави для стягнення з нього страхового платежу в сумі 73 355,70 грн. відсутні.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: 3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.
Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що дія договору може бути припинена у передбаченому п.п.18-19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно статті 18 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена: за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику; у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу; з інших підстав, передбачених законом.
У разі дострокового припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик вилучає страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки.
Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, такий страховик повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі у повному обсязі.
Статтею 19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що дія договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи страховика у разі, якщо виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила агрегатну страхову суму.
Агрегатна страхова сума визначається додаванням страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, та за шкоду, заподіяну майну потерпілих, на одного потерпілого.
У цьому випадку страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо припинення договору.
Відповідно до ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором.
Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що в зв'язку з несплатою ним страхових платежів у встановлені договором терміни, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2015 року на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» є припиненим, а тому підстави для стягнення з нього страхового платежу в сумі 73 355,70 грн. відсутні, судом відхиляються, оскільки відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним при застосуванні в даних відносинах та норми якого не передбачають такої підстави для припинення дії договору, як несплата страхувальником страхового платежу.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення зобов'язань за генеральним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 39/3906206/1005/14 від 21.10.2015 року, не здійснив у встановлені договором строки сплату страхового платежу, зокрема, третьої та четвертої його частини, в зв'язку з чим його заборгованість становить 73 355,70 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 73 355,70 грн.
Позивач за прострочення строків сплати страхового платежу (третьої та четвертої його частини) нарахував та просить стягнути з відповідача 5 465,00 грн. інфляційних втрат та 741,60 грн. 3% річних.
Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 741,60 грн. та 5 465,00 грн., відповідно.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 37859096) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) 73 355 (сімдесят три тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 70 коп. - заборгованості, 5 465 (п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 741 (сімсот сорок одну) грн. 60 коп. - 3% річних, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Повне рішення складено
05.11.2015 року.