ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.10.2015Справа № 910/24949/15
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»
про визнання Додаткової угоди недійсною
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1;
ОСОБА_2 за довіреністю № 1853 від 02.07.2015 р.;
від відповідача: Орлова О.Г. за довіреністю № 185 від 19.06.2015 р.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (далі - відповідач) про визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 20.02.2015 р. до Договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що підпис на спірній Додатковій угоді йому не належить та здійснений невідомою особою, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, означена Додаткова угода була укладена без його волі, що свідчить про наявність правових підстав для визнання даного правочину недійсним на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24949/15, розгляд справи призначено на 07.10.2015 р.
06.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує.
07.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої він просить доручити Державній спеціалізованій установі Міністерства юстиції України «Київський науково-дослідний інститут судових експертиз».
На вирішення експертизи позивач просить суд поставити наступне запитання: «Чи виконано підпис у Додатковій угоді № 2 від 20.02.2015 р. до Договору № 2573/02/14-В фінансового лізингу від 11.02.2014 р. в графі «Лізингоодерждувач» ліворуч від напису «ОСОБА_1» ОСОБА_1?
В судовому засіданні 07.10.2015 р. суд відклав розгляд клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи до встановлення фактичних обставин справи.
В судовому засіданні 07.10.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.10.2015 р.
15.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також клопотання, в якому відповідач просить суд у разі призначення у справі судової експертизи доручити її проведення Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру, обґрунтовуючи це тим, що у випадку виявлення факту підроблення підпису, при порушенні кримінальної справи у повторному призначенні експертизи не буде необхідності, що скоротить час для розслідування та виявлення порушення прав відповідача.
В судовому засіданні 28.10.2015 р. представник позивача підтримав подане клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2015 р. не заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання, та підтримав клопотання про заміну запропонованої позивачем експертної установи та клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
В судовому засіданні 28.10.2015 р. судом розглянуто клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи та вирішено задовольнити його, виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).
Також, за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.
Також, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» про визнання Додаткової угоди недійсною.
При цьому, під час розгляду справи Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 категорично заперечує проти факту підписання спірної Додаткової угоди.
Як зазначалося вище, за змістом ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а також зазначені вище обставини, судом зроблено висновок про необхідність призначення судової експертизи у справі для вирішення питання щодо автентичності представлених позивачем документів.
Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Таким чином, оскільки для встановлення належності підпису у спірній Додатковій угоди Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 потрібні спеціальні знання, а в силу приписів ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини можуть бути встановлені виключно шляхом проведення судової експертизи, суд вважає за необхідне призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.
Відповідно до п. 1.3. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5), для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
В судовому засіданні 28.10.2015 р. на виконання приписів п. п. 1.6.-1.10. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5) судом відібрані експериментальні зразки підпису Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.
За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).
Проведення експертизи в даному випадку суд вирішив доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
При цьому, суд відклав розгляд клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору до встановлення фактичних обставин у справі.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Призначити у справі № 910/24949/15 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання:
- чи виконано підпис від імені Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у Додатковій угоді № 2 до Договору № 2573/02/14-В фінансового лізингу від 11 лютого 2014 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, або іншою особою?
2. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (поштова адреса: м. Київ, вул. Велика Окружна, буд. 4; юридична адреса: м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10).
3. Попередити експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
4. Зобов'язати сторони надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.
5. Оплату витрат по проведенню судової експертизи на даному етапі провадження у справі покласти на позивача і запропонувати йому вирішити питання з експертною установою щодо сплати, в т.ч. шляхом попередньої оплати, сум за проведення судової експертизи.
6. Зобов'язати сторони повідомити господарський суд міста Києва про закінчення експертизи.
Суддя В.С. Ломака