61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
03.11.2015 Справа № 905/2176/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія Технолоджі”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвент Груп”, м. Маріуполь, Донецька область
про визнання договору №08/20 від 20.08.2014р. недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 03.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Конвалія Технолоджі”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвент Груп”, м. Маріуполь, Донецька область про визнання договору №08/20 від 20.08.2014р. недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на підписання договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. з боку відповідача неуповноваженою особою.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 16, ч. 1 ст. 203, 215, 216, 628 Цивільного кодексу України, с. 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин позивач доказів не надав.
06.10.2015р. відповідач через канцелярію суду надав відзив №1259/2015 від 30.09.2015р., в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що при укладенні договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. сторони погодили всі істотні умови, дотримались письмової форми договору, відповідачем перед укладенням спірного договору було надано позивачу документи на підтвердження повноважень підписанта на укладення договору. Також надав: протокол №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» від 26.11.2004р., докази направлення відзиву позивачу; наказ №1 від 07.12.2004р. про призначення ОСОБА_1 директором; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» в редакції 2010р.; довідку з ЄДРПОУ стосовно статусу, керівника та місцезаходження відповідача; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» в редакції 2014р.; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезаходження відповідача; довіреність від 29.05.2015р. на представника відповідача; договір про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. з додатком; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №460 від 30.09.2014р., 461 від 30.09.2014р., 462 від 30.09.2014р., 463 від 30.09.2014р.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 03.11.2015р. не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит №21377607 від 03.11.2015р., позивач та відповідач знаходяться за адресами, вказаними у позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, Шевченківський район, провулок Бехтервський,4, поверх 2, офіс 16 (юридична адреса позивача); 87514, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, Володарське шосе, 1 (юридична адреса відповідача).
23.10.2015р. на адресу суду повернувся конверт з ухвалою суду, який був надісланий на адресу позивача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Обізнаність відповідача підтверджується поштовими повідомленнями про вручення представникам відповідача за юридичною та поштовою адресами ухвали суду.
Розглянувши матеріали справи, суд
20.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл», в особі директора ОСОБА_1, діючого на підставі Статуту (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конвалія Технолоджі», м. Київ, в особі директора ОСОБА_2, діючого на підставі Статуту (виконавець) укладено договір про надання послуг відповідно п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги з прибирання
-офісного (комерційного) приміщення, загальною площею 616,4кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Баумана, 12;
-складських (виробничих) приміщень загальною площею 144 кв.м., розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Умова, 1И;
-офісного (комерційного) приміщення, загальною площею 80,18 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 171;
- складських (виробничих) приміщень загальною площею 144 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 171;
-офісного (комерційного) приміщення, загальною площею 441,5кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 88А;
-офісного (комерційного) приміщення, загальною площею 125,7кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. 23 серпня, 34;
-офісного (комерційного) приміщення, загальною площею 811,8кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36;
-офісного (комерційного) приміщення, загальною площею 18,5кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 1А;
а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та сплатити ці послуги. Перелік послуг вказаний у Прайс-листі (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідач змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп», що підтверджується Статутом, затвердженим протоколом загальних зборів учасників товариства №05/01 від 05.01.2015р.
Згідно п. 4.2. договору, за надані послуги, замовник щомісячно проводить оплату, на підставі пред'явлених актів наданих послуг. Вартість послуг визначається згідно прайс-листу, який є невід'ємною частиною цього договору.
Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до виконання у повному обсягу своїх зобов'язань сторонами (п. 5.1. договору).
На виконання умов договору відповідачем було надано позивачу послуги з прибирання, про що свідчать підписані сторонами без зауважень акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №460 від 30.09.2014р., 461 від 30.09.2014р., 462 від 30.09.2014р., 463 від 30.09.2014р.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач при укладенні договору не мав спрямованості на реальне настання правових наслідків, оскільки не надав позивачу документи на підтвердження права підписанта на укладення цього правочину, звернувся з позовом до суду та просив визнати недійсним договір про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача про визнання договору недійсним такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом спору є визнання договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. недійсним.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, стаття 203 ЦК України встановлює перелік вимог, яким повинен відповідати правочин для набрання їм чинності, тобто юридичної сили.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто правомірність правочину презумується.
Як встановлено у ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Згідно ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року №11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” (із змінами та доповненнями)).
Законодавством України визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.
Виходячи зі змісту преамбули договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р., останній укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» - ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту.
Згідно п.11.1. Статуту, органами управління та контролю Товариства є: Загальні збори учасників товариства; директор товариства (виконавчий орган); ревізійна комісія, тільки у разі її створення.
Відповідно п. 11.16. директор товариства, зокрема, укладає господарські та інші угоди від імені товариства.
Відповідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» №1 від 26.11.2014р. було ухвалено рішення, зокрема, щодо затвердження Статуту в запропонованій редакції та призначення ОСОБА_1 директором. Наказом №1 від 07.12.2004р. призначено ОСОБА_1 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» з 07.12.2004р.
Таким чином, ОСОБА_1 мав повноваження на укладення договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. від імені відповідача.
Доводи позивача про те, що відповідач при укладенні договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. не надав документи на підтвердження повноважень підписанта на його укладення є безпідставними та судом не приймаються, оскільки договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства, що свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким Статутом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що укладаючи будь-яку угоду, за звичаями ділового обороту сторони мають з власної ініціативи перевіряти наявність у представника контрагента повноважень за статутними документами чи іншими документами щодо представництва на укладення того чи іншого правочину, суд дійшов висновку про обізнаність відповідача зі Статутом відповідача.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз.4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року №11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” (із змінами та доповненнями)).
Положення частини п'ятої статті 203 ЦК України, яким визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, передбачає реальну можливість виконання досягнутого його учасниками волевиявлення.
Як встановлено судом, обома сторонами вчинено ряд дій на виконання його умов, що свідчить про їх намір створити юридичні наслідки у зв'язку з укладенням такого договору.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що на час вчинення спірного правочину визначені у ньому правові наслідки не могли реально настати.
Враховуючи наведене вище, суд не знайшов необхідних і достатніх підстав для визнання договору про надання послуг №08/20 від 20.08.2014р. недійсним.
По переконанню суду, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 216, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Конвалія Технолоджі”, м. Київ (ЄДРПОУ 37406733) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвент Груп”, м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 33320092) про визнання договору №08/20 від 20.08.2014р. недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 03.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2015р.
Суддя Я.О. Левшина
Вх: 11064/15
надруковано 3 прим.:
1 - ГСДО,
1-позивачу
1 - відповідачу