61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
05.11.2015 Справа № 905/2428/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.
за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" м.Дніпропетровськ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Горлівка Донецька область
про стягнення 31870,24грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Железнякова Інна Михайлівна, довіреність №3052-К-О від 21.07.2015року
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" м.Дніпропетровськ (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Горлівка Донецька область (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення 31870,24грн., у томі числі заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12418,25грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору у розмірі 16624,99грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 06.04.2011р. відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 06.04.2011р.та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 та встановлено кредитний ліміт відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", тобто свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом, яка стянута за судовим рішенням, у межах даного позову стягується заборгованість за відсотками та комісією, також за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, відповідачу нарахована пеня, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 02.10.2015р. вказана позовна заява прийнята судом до розгляду, порушено провадження у справі №905/2428/15. Розгляд справи відкладався.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: заяви від 06.04.2011р., витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, довідки про розмір встановлених кредитних лімітів, акту звірки, що підписаний позивачем одноособово, довідки АА№241170, банківської ліцензії, Статуту ПАТ КБ "Приватбанк", рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі №5006/19/130/2012, розрахунку, наказу №5006/19/130/2012 від 15.03.2013р., свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, листа УДППЗ «Укрпошта» №9-66-08-1404 від 30.07.2015р., мемориального ордеру, виписок з банківських рахінків, витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.1,15,49,54-57,64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У судовому засіданні 05.11.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав які зазначені у позові, надав письмові пояснення у справі, в яких визначив, що періодами для нарахування заборгованості за процентами в сумі 12418,25грн. з 15.09.2012р. по 27.08.2015р., за комісією в сумі 2827,00грн. за період з 15.09.2012р. по 27.08.2015р., пеня в сумі 16624,99грн. нарахована за період з 15.09.2012р. по 27.08.2015р.
Представник відповідача у судове засідання 05.11.2015р., які у попереднє судове засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" №01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 84694, АДРЕСА_1.
Дана адреса зазначена і у позовній заяві.
Як встановлено у актах канцелярії господарського суду Донецької області внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" №7-14-197 від 06.05.2015р. відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, канцелярія суду не має можливості направити поштову кореспонденцію (ухвали суду) на юридичну адресу відповідача.
Інформація про час і місце судових засідань щодо розгляду справи №905/2428/15 розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідними повідомленнями.
Крім того, суд має дані щодо телефонного номеру відповідача, але телефонограма, яку суд нам намір направити, відповідачем не прийнята, номер не відповідає.
З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені позивачем в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.
Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
25.02.2013р. господарським судом Донецької області у справі №5006/19/130/2012 прийняте рішення, яким частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитом в сумі 15706,04грн., заборгованість за відсотками в сумі 5622,75грн., заборгованості за комісією в сумі 1130,80грн., пеню в сумі 2002,07грн. та штраф в сумі 1785,30грн. Повний текст рішення складений та підписаний 04.03.2013р.
15.03.2013р. господарський суд Донецької області на підставі ст.116 ГПК України видав наказ по справі №5006/19/130/2012 про примусове виконання рішення суду.
На час розгляду справи №905/2428/15 рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі №5006/19/130/2012 набрало законної сили, тому обставини встановлені даним рішенням суду в силу приписів ст.35 ГПК України не потребують доведення.
Зокрема, вказаним рішенням суду встановлено наступні обставини:
06 квітня 2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки, за змістом якої клієнт просить банк відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 та картковий рахунок НОМЕР_3. При цьому в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (в разі перевищення суми платежу над залишками власних коштів), банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт: банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на власний розсуд або в письмовій формі, або встановленими засобами електронного зв'язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розміру процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
З підписанням вищевказаної заяви клієнт погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами і Правилами обслуговування за розрахунковими картками, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua, http://client-bank. privatbank.ua; Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки складають договір банківського обслуговування; приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договору банківського обслуговування в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки позивачем здійснювалось кредитування рахунку відповідача НОМЕР_2. Проте, починаючи з 26.12.2011р., дебетове сальдо на вказаному рахунку клієнтом обнулено не було, у зв'язку з чим банком нараховувались відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою 48% річних.
З огляду на неналежне виконання клієнтом взятих на себе зобов'язань, банк звернувся до клієнта з претензією №004 від 10.09.2012р., в якій повідомив про наявність станом на 10.09.2012р. заборгованості в сумі 24449,55грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15706,04 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5 538,99 грн., заборгованості за комісією в сумі 1 130,80 грн. та пені в сумі 2 073,72 грн., яку запропонував терміново погасити. Зазначена претензія залишена клієнтом без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи №5006/19/130/2012 не надано.
На вимогу суду позивачем до матеріалів справи №5006/19/130/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором від 06.04.2011р. у вищевказаних сумах.
Отже, беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 15 706,04 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5 622,75грн., заборгованості за комісією в сумі 1 130,80грн. є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 15 706,04грн., нарахованої з 26.12.2011р. по 14.09.2012р. в сумі 1719,83 грн.
Суд зробив висновок, що правомірними є позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків, розрахованої виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, від першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки (ст. 1048 ЦК України ), по 14.09.2012р., як заявлено в розрахунку, загальною сумою 282,24 грн.
Як виходить з розрахунку, який міститься в матеріалах справи, у межах справи нарахування відсотків за користування кредитними коштами, коміссії, пені було здійснено станом на14.09.2012року.
З огляду на приписи ст.35 ГПК України, суд вважає доведеними вищезазначені обставини встановленні рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі №5006/19/130/2012, зокрема, щодо надання відповідачу грошових коштів в рамках кредитного ліміту, прострочення відповідачем оплати заборгованості за кредитом в сумі 15706,04 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5 622,75грн., заборгованості за комісією в сумі 1130,80грн.
Предмет позовних вимог - стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12418,25грн., по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору у розмірі 16624,99грн. Дані нарахування здійснені позивачем за період з 15.09.2012р. по 27.08.2015р.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.18.2.2 визначений перелік обов'язків клієнта, серед яких - сплатити проценти за весь час користування кредитом (п.п.3.18.2.2.2), здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку завершення періоду безперервного користування кредитом - період часу не більше 35 днів, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку (п.п.3.18.2.2.3, 3.18.1.11).
За змістом п.3.18.2.2.8, клієнт доручає банку списувати грошові кошти зі всіх своїх поточних рахунків, відкритих як на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і відкритих після цього, в валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту та відсотків за його користування. Відповідно до підпункту 4 п.3.18.2.1.4 за рахунок грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу здійснюється погашення заборгованості за відсотками, розрахованими відповідно до п.п.3.18.4.1, 3.18.4.2, згідно з якими за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує банку відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована ставка).
Порядок розрахунку процентів встановлений п.п.3.18.4.1.1-3.18.4.2 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів. Так, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентної ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню. В разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.
Згідно з п.3.18.4.4, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
За умовами п.3.18.4.1.3, при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Доказів на підтвердження виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.03.2013р. по справі №5006/19/130/2012, зокрема, щодо оплати заборгованості за кредитом в сумі 15706,04 грн. матеріали справи не містять.
Виписками з банківського рахунку підтверджується наявність заборгованості відповідача за процентам за користування кредитом в сумі 12418,25грн., по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн. за період з 15.09.2012р. по 27.08.2015р.
Доказів оплати заборгованості з процентів за користування кредитом в сумі 12418,25грн., по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн. за період з 15.09.2012р. по 27.08.2015р. відповідач суду не надав.
З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12418,25грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн., є обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 16624,99грн., нарахованої за період з 15.09.2012р. по 27.08.2015р. позивач обґрунтовує п. 3.2.1.5.1 Умов, яким передбачено, у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення.
За умовами договору (п. 3.2.1.5.4 Умов) нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом.
Відповідно до п. 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.
За приписами частини 2 статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Нормами зазначеного спеціального Закону визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, а його дія поширюється лише на певне коло суб'єктів.
Згідно положенням статті 1 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено, зокрема, місто Горлівка Донецької області.
Між тим дію цього розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Правові та організаційні основи боротьби з тероризмом повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом визначені нормами Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV "Про боротьбу з тероризмом", в статті 4 якого зазначено, що субєктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, зокрема, є служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
Відповідно до статей 10, 11 цього Закону антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція (ст. 1 Закону).
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 відповідно до статей 107, 112 Конституції України уведено в дію рішення Ради національної безепеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілостності України".
Наказом голови Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" визначені такі райони антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.
Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Входження міста Горлівки до складу Донецької області є загальновідомим фактом та не потребує доказуванню.
Прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05 листопада 2014 року не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є чинним, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.
Листом від 27 жовтня 2014 року №18-112/64138 Національний банк України повідомив усім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та вказав на те, що невиконання законних вимог є підставою для застосування до порушників адекватних заходів впливу.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.
Закріплене в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання не може носити декларативний характер.
У розумінні положень статті 58 Конституції України приписи статті 2 зазначеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо можливості їх незастосування.
Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені та штрафу підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд стягує з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором пеню в сумі 6666,15грн. за період з 15.09.2012р. по 13.04.2014р., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд покладає на відповідача судовий збір в сумі 837,37грн., в решті судовий збір залишається на позивачі.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 551, 611, 612, 629, гл.71 Цивільного кодексу України, ст.ст.230,232,233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22,33,43,49,75,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Горлівка Донецька область про стягнення 31870,24грн., у томі числі заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12418,25грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору у розмірі 16624,99грн., задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84694, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 12418,25грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 2827,00грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору у розмірі 6666,15грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 837,37грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 05.11.2015р. оголошено та підписано повний текст рішення суду.
Суддя А.М. Осадча