Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
04 листопада 2015 року справа №805/2281/15-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника відповідача Теплякова І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі № 805/2281/15-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 09.06.2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії щодо відмови виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з приводу виходу на пенсію протиправними; зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11.06.2013 року по день винесення рішення судом із розрахунку середньоденного заробітку в 150,27 грн. за 62 робочі дні - 6089,64 грн. згідно рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року та рішення Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/4440/14 від 27.11.2014 року; зобов'язати призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11.06.2013 року по день винесення рішення судом із розрахунку середньоденного заробітку в 150,27 грн. за 62 робочі дні - 6089,64 грн. згідно рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року та рішення Вищого адміністративного суду України № К/800/4440/14 від 27.11.2014 року. Ухвала сторонами не оскаржена та набрала законної сили.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі № 805/2281/15-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Донецький обласний військовий комісаріат призначити та виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст» у зв'язку з виходом на пенсію. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми ст.ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 38, 40 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 6, 8-10, 13, 49, 100, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що позивач звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників). Апелянт вказує, що звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію - є ініціативою працівника та здійснюється на підставі заяви останнього. Жодної заяви від ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію не надходило. Крім того апелянт зазначає, що на момент звільнення позивача з роботи , остання не досягла граничного віку перебування на державній службі, як наслідок відповідач не мав жодних правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв'язку із виходом на пенсію.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач у судове засідання не з'явилась, на електронну адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Крім того, у вказаній заяві позивач просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України її неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача. Пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданої позивачем заяви, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Колегія за приписами ч. 1 ст. 195 КАС України переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судами обох інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Іллічівському районному військовому комісаріаті, а потім в Іллічівсько-Володарському об'єднаному районному військовому комісаріаті 32 роки, з них 28 років державної служби (а.с. 8-14).
11.06.2013 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 30 працівника ЗСУ ОСОБА_1 , посада якої скорочена з 30 травня 2013 року, звільнено з роботи 11 червня 2013 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників та наказано виплати ОСОБА_1 компенсацію за 28 календарних днів середньомісячної заробітної плати (а.с. 54).
Вказаний наказ позивачем оскаржено в судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 805/13205/13-а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Іллічівсько-Володарського об'єднаного районного військового комісаріату в м. Маріуполі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено (а.с. 115-119).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі № 805/13205/13-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 805/13205/13-а задоволено частково. Скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі №805/13205/13-а. Позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов'язано Донецький обласний військовий комісаріат змінити дату звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності з 11 червня 2013 року на 13 липня 2013 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 15-16).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишено без змін (а.с. 49-50).
27.02.2014 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 31 відповідно до рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №805/13205/13-а ОСОБА_1 змінено дату звільнення з 11 червня 2013 року на 13 липня 2013 року, про що зроблено запис в трудовій книжці (а.с. 14, 58).
11 липня 2013 року позивач досягла 56 річного віку, у зв'язку з чим звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя з заявою про призначення пенсії, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до довідки від 26.06.2014 року № 3821 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя з 05.09.2013 року і отримує пенсію як державний службовець (а.с. 20).
ОСОБА_1 01.04.2014 року, 06 січня 2015 року та 10 вересня 2015 року зверталась з заявами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких просила виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст» у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Вказані заяви отримані відповідачем 14.04.2014 року, 09.01.2015 року, 15.09.2015 року, відповідно, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18, 108-112).
Доказів надання відповідей ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказані заяви в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог правомірним, та зазначає, що судом повно встановлено обставини справи і вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Проблемою даного спору є питання наявності у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні.
Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - страховий стаж), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.
Рішенням Конституційного суду України № 11-рп 2013 від 26.11.2013 року надано офіційне тлумачення частини 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», в якому зазначено, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".
Проаналізувавши наведен, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що державний службовець у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатів та неможливістю переведення працівника на іншу роботу відповідно до частини другої статті 40 Кодексу, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в частині 1 статті 37 Закону України «Про державну службу», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Отже, оскільки на момент звільнення позивач мала необхідний для призначення пенсії стаж роботи на певній посаді держслужбовця та страховий стаж, то вона має все підстави для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що позивач на момент звільнення з роботи не досягла граничного віку перебування на державній службі, а тому відповідач не мав жодних підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв'язку із виходом на пенсію.
Колегія суддів не приймає такий довід, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач досягла 56 річного віку 11 липня 2013 року, а звільнена з роботи 13 липня 2013 року. Тобто, після досягнення позивачем пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі № 805/2281/15-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 5 листопада 2015 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко