04 листопада 2015 рокусправа № 808/1288/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 808/1288/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Титаренко Валентини Вікторівни, Інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Нікітенка Григорія Вікторовича про визнання дій протиправними та скасування рішень, -
встановив:
У березні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Відповідач-1), Інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Титаренко Валентини Вікторівни (далі - Відповідач-2), Інспектора Головного управління ДФС у Запорізькій області Нікітенка Григорія Вікторовича (далі - Відповідач-3), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати незаконними дії Відповідача-2 та Відповідача-3 щодо проведення фактичної перевірки Позивача 19.07.2014 р.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081100 від 04.08.2014 р.;
- скасувати податкову вимогу № 1601-25 від 20.10.2014 р. на суму 11262,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернення ОСОБА_4, яке стало підставою для проведення фактичної перевірки Позивача, було оформлене без дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме - не було вказано ім'я та по батькові ( лише ініціали), та мало бути повернуто скаржнику. З огляду на вказане у посадових осіб податкового органу були відсутні законодавчо визначені підстави для проведення перевірки, у зв'язку з чим всі здобуті таким шляхом відомості не можуть бути використані для визначення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань. Зазначає, що і наказ на перевірку не мав жодних даних саме відносно суб'єкта, у якому проводиться перевірка. Вважає, що сам акт перевірки не містить в собі відомостей про встановлення перевіряючими не облікованого товару, у зв'язку з чим відсутні підстави для визначення фінансових санкцій у порядку, встановленому ст.. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». (а.с.3-7,99-102)
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що Позивач не скористався своїм правом на не допуск перевіряючих до здійснення фактичної перевірки після пред'явлення направлень на перевірку, та фактично допустив їх до перевірки, з огляду на що правові наслідки процедурних порушень, допущених при призначенні та/або проведенні податкової перевірки ( відсутність у направленні на перевірку назви господарського об'єкту) було нівельовано. При цьому Позивачем ні до перевірки, ні до суду не було надано документи на підтвердження обліку товару, що свідчить про порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації. З огляду на вказані обставини, прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним, як і винесення податкової вимоги, оскільки повернення поштового відправлення з поміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить про належне вчинення податковим органом дій щодо вручення платнику податків винесеного податкового повідомлення-рішення та, у зв'язку із несплатою визначеної у ньому суми у строки, передбачені п.57.3 ст.57 ПК України, винесення податкової вимоги також є правомірним. (а.с.168-171)
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що у податкового органу були відсутні визначені законом підстави для проведення перевірки, оскільки письмове звернення ОСОБА_4 було складено із порушенням Закону України «Про звернення громадян». Посилається на постанову Верховного Суду України від 27 січня 2015 року, відповідно до якої висновки за наслідками перевірки є незаконними, у разі, якщо мало місце непред'явлення посадовими особами направлень на перевірку та наказу начальник податкової інспекції на проведення такої перевірки. При цьому платник податків має бути ознайомлений з таким наказом в порядку та спосіб, визначений чинним законодавством, тобто, до її початку. Вважає, що при проведенні перевірки у його магазині направлення та наказ на перевірку йому не пред'являлися. В той же час зазначає, що наявність підпису Позивача на направленні не свідчить про допущення інспекторів до перевірки, оскільки ним було отримане вказане направлення з метою перевірки наявності підстав для її проведення та наявності відповідних повноважень у співробітників Бердянської ОДПІ, і саме під час дослідження вказаного направлення, Позивачем було встановлено відсутність обов'язкових реквізитів, визначених законом для оформлення відповідного направлення. Зауважує, що за наслідками перевірки недооблікованого товару встановлено не було, в той час у нього наявні первинні документи стосовно отримання товару та його оплати, що в свою чергу свідчать про оприбуткування та реалізацію товару, а отже, і наявність його обліку.(а.с.178-182)
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особо-підприємець Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області 04.07.1997 року. (а.с.10)
23 червня 2014 року на адресу Бердянської ОДПІ надійшла скарга гр. ОСОБА_4, яка вказує на порушення проведення розрахунків з покупцями у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у АДРЕСА_1 (а.с.71)
16 липня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області, на підставі пп.80.2.2, 80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, прийнято наказ №458 "Про проведення фактичної перевірки", відповідно до якого головним державним ревізорам-інспекторам відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Титаренку В.В. та Нікітенку Г.В. доручено провести з 17 липня 2014 року фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів. (а.с.67).
Також, 16 липня 2014 року інспекторам видані направлення на перевірку №386 та №387, для проведення перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.67,68)
22 липня 2014 року співробітниками ГУ Міндоходів у Запорізькій області складено акт №145/08/01/22/НОМЕР_2 фактичної перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1
За результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - на момент перевірки були відсутні первинні документи (накладні) на підтвердження походження товару, який реалізується на суму 5631,26 грн.
04 серпня 2014 року Бердянською ОДПІ, до якої за належністю було направлено акт фактичної перевірки ГУ Міндоходів у Запорізькій області, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000081100, яким до позивача, на підставі ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні санкції в розмірі 11262,52 грн. (а.с.64)
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлене на адресу Позивача 04.08.2014 року, та поштове відправлення повернулось на адресу податкового органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с.66)
20 жовтня 2014 року Бердянською ОДПІ прийнято податкову вимогу №1601-25, якою позивача зобов'язано сплатити податковий борг в розмірі 11262,52 грн. (а.с.69)
Незгода Позивача з діями посадових осіб податкового органу по проведенню перевірки, винесеними податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою і було предметом судового спору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не скористався своїм правом на не допуск перевіряючих до здійснення фактичної перевірки після пред'явлення направлень на перевірку, та фактично допустив їх до перевірки, з огляду на що правові наслідки процедурних порушень, допущених при призначенні та/або проведенні податкової перевірки ( відсутність у направленні на перевірку назви господарського об'єкту) було нівельовано. При цьому Позивачем ні до перевірки, ні до суду не було надано документи на підтвердження обліку товару, що свідчить про порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації. З огляду на вказані обставини, прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правомірним, як і винесення податкової вимоги, оскільки повернення поштового відправлення з поміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить про належне вчинення податковим органом дій щодо вручення платнику податків винесеного податкового повідомлення-рішення та, у зв'язку із несплатою визначеної у ньому суми у строки, передбачені п.57.3 ст.57 ПК України, винесення податкової вимоги також є правомірним
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
В разі, коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити вже рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 19.07.2014 року отримав копію наказу № 458, ознайомився під підпис з направленнями на перевірку та допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки з 17.07.2014 року (а.с.142). Позивачем факт ознайомлення з направленнями, отримання наказу та фактичного допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки не спростовано.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що факт допуску інспекторів до проведення перевірки додатково свідчить про те, що відповідні особи при її проведенні діяли в порядку та спосіб, визначені чинним законодавством.
Щодо посилань заявника апеляційної скарги на те, що у податкового органу взагалі були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки з огляду на недотримання формальних вимог у зверненні громадянки ОСОБА_4 до податкового органу, колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами правових норм, більш того, наказ податкового органу про проведення перевірки, виданий саме у зв'язку з надходженням такого звернення, ФОП ОСОБА_1 оскаржено не було.
Оскільки право контролюючого органу, передбачене пп.20.1.1 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, щодо проведення фактичної перевірки є реалізованим, тому визнання протиправними дій щодо проведення перевірки не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.
Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Таким чином, згідно чинного законодавства вчинення контролюючим органом дій по складанню акту перевірки за результатами її проведення у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях контролюючого органу.
Тобто, дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.
Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення контролюючого органу, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.
Отже, у випадку прийняття контролюючим органом відповідного рішення саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то складання акту перевірки, включення до акту перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та підстав для складання акту перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.
Щодо позовних вимог стосовно скасування податкового повідомлення-рішення № 0000081100 від 04.08.2014 р., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки №145/08/01/22/НОМЕР_2 від 22.07.2014 р., перевіряючими було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 приписів п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - встановлено відсутність підтверджуючих документів на товар, що виставлено на реалізацію. (а.с.143-148)
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За наслідками проведеної уповноваженим особами податкового органу перевірки було встановлено наявність не облікованого товару у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, перелік якого відображено у додатках до акту (а.с.145-147), що спростовує твердження Позивача про не встановлення перевіркою факту наявності не облікованого товару у належному йому магазині.
При цьому колегія суддів зауважує, що ФОП ОСОБА_1 було запропоновано з'явитись до податкового органу та надати відповідні накладні на підтвердження факту обліку ним у відповідності до вимог чинного законодавства товару, що ним реалізується. (а.с.150) Позивач наданим йому правом не скористався, про що складено відповідний акт. (а.с.151)
Долучені ж Позивачем уже у процесі розгляду справи копії видаткових накладних та чеків на придбання алкогольних напоїв не можуть в повній мірі підтверджувати факт належного обліку ФОП ОСОБА_1 товару, оскільки не стосуються більшості зафіксованого у додатках до акту перевірки товару.
Інших підтверджуючих документів, які б відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до суду надано не було.
Більш того, як слідує зі змісту позову (а.с. 3-7), позивач фактично не оспорює висновків Акту перевірки, а лише зазначає про порушення процедури її проведення, і тільки з огляду на це, просить скасувати прийняті за результатами перевірки, рішення.
Відносно відсутності підстав для скасування винесеної Відповідачем податкової вимоги № 1601-25 від 20.10.2014 р. колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що податкове повідомлення-рішення було направлено Позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства та було повернуто на адресу відправника з приміткою «За закінченням терміну зберігання».
Згідно з п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З огляду на несплату узгодженого податкового зобов'язання у строки, визначені п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, податковим органом правомірно було винесено оскаржувану податкову вимогу у відповідності до приписів ст.. 59 ПК України.
За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 808/1288/15 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку і строки, визначені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: О.О. Круговий