02 листопада 2015 рокусправа № 804/14507/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
секретарі судового засідання: Портненко М.В.,
за участі позивача: ОСОБА_2,
представника позивача: ОСОБА_3,
представників відповідачів: Ткаченка Г.І., Мазуркевич А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/14507/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування висновку, наказу про звільнення та поновлення на посаді,-
Позивач 24.09.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати незаконними та скасувати висновок від 13.08.2007 року, накази №714 від 13.08.2007 року, № 152 о/с від 11.09.2007 року про звільнення його з посади, та поновити його на посаді оперуповноваженого контрольно-методичного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, його представника, представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
24.09.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати висновок від 13.08.2007 року, накази №714 від 13.08.2007 року, №152 о/с від 11.09.2007 року про звільнення його з посади, та поновити його на посаді оперуповноваженого контрольно-методичного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Разом із позовною заявою позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яке позивач обґрунтував тим, що в жовтні 2007 року він оскаржив наказ про звільнення до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, в подальшому, справу було передано до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, а потім - до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Проте, у зв'язку із скоєнням відносно нього замахів на життя із застосуванням вогнепальної зброї у грудні 2008 року, а потім - у 2009 році, справу за клопотанням позивача було залишено без розгляду. Після тривалого лікування, у 2013 році, він переніс мікроінфаркт, і тільки на даний час повністю відновив здоров'я і може звернутися до суду за відновленням прав, які вважає порушеними. Посилаючись на вказані обставини, просив поновити йому пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Відмовляючи позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що жодних поважних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного звернення позивача до суду з адміністративним позовом, останнім не наведено, та їх документального підтвердження суду не надано. Надані позивачем документи про його лікування, враховуючи великі проміжки часу між перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні, спростовують посилання позивача про неможливість звернення до суду з позовом протягом восьми років.
Суд першої інстанції також врахував, що позивач неодноразово звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними заявами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до норм статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2007 року на підставі висновку від 13.08.2007 року було винесено наказ УМВС України в Дніпропетровській області №741 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ згідно п. «є» ст.64 (за порушення дісципліни) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом співробітників ОВС», затвердженого Постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року.
З позовом про оскарження вказаних вище висновку та наказів ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.09.2015 року, тобто після закінчення місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, відповідно до приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що внаслідок замаху на його життя у 2009 році та тривалого лікування він тільки на даний час повністю відновив здоров'я та отримав змогу звернутись до суду з даним позовом, виходячи з наступного.
До адміністративного позову позивачем були долучені копії медичних документів, які підтверджують його стаціонарне лікування у період: з 06 по 24 вересня 2007 року, з 14 березня по 15 квітня 2009 року, з 17 травня по 24 травня 2009 року, з 11 червня по 27 червня 2012 року, з 18 вересня по 03 жовтня 2012 року, з 08 жовтня по 19 жовтня 2012 року, з 04 березня по 21 березня 2013 року, з 27 серпня по 05 вересня 2013 року, з 08 липня по 21 липня 2015 року. Таким чином на стаціонарному лікуванні протягом майже восьми років позивач знаходився загалом трохи більше чотирьох місяців.
Крім того, позивач мав можливість звернутись до суду через представника, або надіславши матеріали позовної заяви до суду поштою.
Колегія суддів вважає, що апелянтом не наведено жодних обставин, які б свідчили про поважність пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом, не зазначено та не надано доказів на підтвердження таких обставин та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Колегія суддів також враховує, що позивач неодноразово звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними заявами.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року (справа № 2а/0470/2510/12), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, позовну заяву ОСОБА_2 за аналогічним позовом було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с. 11, 12).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року по справі № 804/14295/15 позовну заяву ОСОБА_2 за аналогічним позовом залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. Ухвала набрала законної сили 28.09.2015 року (а.с.13).
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/14507/15 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/14507/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з
моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України
протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 04 листопада 2015 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак