03 листопада 2015 рокусправа № 200/17313/15-а Провадження №2-аз/200/13/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.
за участю:
представників позивача: Ольховського С.В., Стрєльнікова Є.А.
представників відповідача-2: Роговської А.О., Лещенка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради
на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року про забезпечення позову у справі №200/17313/15-а (провадження №2-аз/200/13/15) за позовом Дніпропетровської обласної громадської організації «Народний Правозахисник» до Виконуючої обов'язки Дніпропетровського міського голови Булавки Галини Іллівни, Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3» про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року клопотання Дніпропетровської обласної громадської організації «Народний Правозахисник» про забезпечення адміністративного позову задоволено. Заборонено Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради, створеному ним конкурсному комітету з підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування та третім особам вчиняти будь-які дії щодо організації, підготовки, проведення та визначення переможців конкурсу, який призначено на 28.09.2015року о 14 годині 00 хвилин та відбудеться у приміщенні Дніпропетровської міської ради (просп. Карла Маркса, 75, кім. 724), для визначення автомобільних перевізників для здійснення перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м.Дніпропетровську до вирішення даного спору по суті.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення адміністративного позову та постановити нову про відмову в задоволенні заяви позивача. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, відсутністю підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки, на думку заявника апеляційної скарги, судом не встановлено та в ухвалі не наведено обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, враховуючи, що позивач не є перевізником та, навіть, не здійснює діяльність у сфері транспорту. Крім того, позивачем не надано доказів того, що дана організація є споживачем транспортних послуг.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що Дніпропетровська обласна громадська організація «Народний Правозахисник» 19.08.2015 року звернулася з позовом до Виконуючої обов'язки Дніпропетровського міського голови Булавки Галини Іллівни, третя особа - Комунальне підприємство Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3», в якому просила суд:
- визнати протиправними дії виконуючої обов'язки Дніпропетровського міського голови Булавки Галини Іллівни в частині видання розпорядження від 04.08.2015 №467-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 02.07.2012 №386-р «Про створення комісії з питань припинення як юридичної особи Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»;
- скасувати розпорядження виконуючої обов'язки Дніпропетровського міського голови Булавки Галини Іллівни від 04.08.2015 №467-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 02.07.2012 №386-р «Про створення комісії з питань припинення як юридичної особи Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3»;
- зобов'язати виконуючу обов'язки Дніпропетровського міського голови Булавку Галину Іллівну поновити дію розпорядження міського голови від 02.07.2012 №386-р «Про створення комісії з питань припинення як юридичної особи Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3».
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.08.2015 року у справі за вказаним позовом було відкрито провадження.
24.09.2015 року Дніпропетровська обласна громадська організація «Народний Правозахисник» подала заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, у порядку ст.51 КАС України, в якій зазначено відповідача-2 Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради та заявлено додаткову вимогу:
- визнати незаконними дії Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради з оголошення та проведення конкурсу на визначення автомобільних перевізників для здійснення перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м.Дніпропетровська, який призначено на 28.09.2015 року на 14 год. 00 хв.
Згідно журналу судового засідання від 24.09.2015 року, суд ухвалив прийняти уточнення до адміністративного позову та долучити їх до матеріалів справи, судове засідання відкласти.
28.09.2015р. Дніпропетровська обласна громадська організація «Народний Правозахисник» подала клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просила заборонити Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради, створеному ним конкурсному комітету з підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування та третім особам вчиняти будь-які дії щодо організації, підготовки, проведення та визначення переможців конкурсу, який призначено на 28.09.2015року о 14 годині 00 хвилин та відбудеться у приміщенні Дніпропетровської міської ради (просп. Карла Маркса, 75, кім. 724), для визначення автомобільних перевізників для здійснення перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м.Дніпропетровську до вирішення даного спору по суті.
Вказане клопотання було задоволено судом, про що постановлено оскаржувану ухвалу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, як при вирішенні питання про забезпечення позову, так і взагалі при прийнятті заяви про зміну (уточнення) позовних вимог.
Так, відповідно до ч.1 ст.137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.
Відповідно до ч.1 ст.51 КАС України, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, наведеними нормами права позивачу у справі надано право:
1) змінити підставу адміністративного позову;
2) змінити предмет адміністративного позову;
3) збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена. Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; доповнення фактичних чи правових підстав новими; вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси. Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Таким чином, реалізація права на зміну предмету позову може мати наслідком заміну відповідача або залучення співвідповідача (співвідповідачів), а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Але в будь-якому разі зміна предмету адміністративного позову не повинна тягнути за собою порушення правил підсудності, інакше суд її не повинен приймати.
Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що зміна позову повинна стосуватися тих спірних правовідносин, які вже винесені на розгляд і вирішення суду. Нею не повинно підмінюватися подання нового адміністративного позову, що не пов'язаний зі справою.
В межах розгляду даної справи встановлено, що звернувшись до суду із заявою про зміну (уточнення) позовних вимог, Дніпропетровська обласна громадська організація «Народний Правозахисник», фактично, підмінила подання нового адміністративного позову, що не пов'язаний зі справою, у якій судом було відкрито провадження.
Так, в первинному позові, за яким було відкрито провадження, предметом спору було розпорядження виконуючої обов'язки Дніпропетровського міського голови Булавки Галини Іллівни від 04.08.2015 №467-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 02.07.2012 №386-р «Про створення комісії з питань припинення як юридичної особи Комунального підприємства Дніпропетровської міської ради «Жилсервіс-3».
У заяві ж про зміну (уточнення) позовних вимог, предметом спору, окрім вищезазначеного, визначено дії Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради з оголошення та проведення конкурсу на визначення автомобільних перевізників для здійснення перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м.Дніпропетровська, який призначено на 28.09.2015 року на 14 год. 00 хв.
Тобто, позивачем визначено нового відповідача, новий предмет та нові підстави, які ніяким чином не пов'язані з первинними вимогами. Таким чином, у суду першої інстанції не було законодавчо визначених підстав для прийняття заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, і, як наслідок, вирішувати питання про вжиття заходів забезпечення позову, яке заявлено позивачем в межах інших вимог, ніж тих, за якими було відкрито провадження.
Частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, вказаною нормою права визначено обставини, за наявності яких суд може вжити заходів забезпечення позову, а саме:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що судом не встановлено та в ухвалі не наведено обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені в Законі України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року №4572-VI.
Згідно частини першої та третьої статті 1 цього Закону громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
При тлумаченні положень зазначеного Закону, Конституційний Суд України в Рішенні від 28.11.2013 року №12-рп/2013 вказав, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах і якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
При цьому, створення громадської організації та членство у ній само по собі не є підставою для виникнення процесуального представництва. Для цього необхідне волевиявлення особи, яка потребує представництва. За відсутністю цього, уповноважений громадської організації не може бути допущений судом до здійснення функцій процесуального представника. Крім того, як зазначено вище, повноваження по захисту в судах прав, свобод чи інтересів членів громадських організацій чи інших осіб, які звернулися до неї з таким захистом, повинні бути передбачені у статутних документах.
Зі змісту виділених матеріалів не вбачається, що громадська організація звернулася до суду з позовом, а так само і з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, з метою захисту особистих немайнових та майнових прав своїх членів чи інших осіб, які звернулися до неї з таким проханням. Тобто, судом не вирішено питання на захист яких та чиїх прав ним вжито заходи забезпечення позову.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що в силу ст.202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року про забезпечення позову у справі №200/17313/15-а (провадження №2-аз/200/13/15) скасувати.
У задоволенні заяви Дніпропетровської обласної громадської організації «Народний Правозахисник» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, не перешкоджає подальшому провадженню у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
(Ухвалу у повному обсязі складено 03.11.2015р.)
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов