02 листопада 2015 рокусправа № 335/5971/15-а (2-а/335/125/2015)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 8 вересня 2015 року у справі № 335/5971/15-а (2-а/335/125/2015) за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання поновити виплату пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 1 червня 2015 року у раніше призначеному розмірі.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 8 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з квітня 2007 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач як станом на 1 квітня 2015 року, так і на час розгляду справи працює на посаді начальника управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради.
З 1 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної вище пенсії позивачу припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213), яким внесені зміни до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач звертався до відповідача з вимогою про поновлення йому пенсії, однак листами ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19.06.2015 року та від 25.06.2015 року позивачу роз'яснено, що підстави для поновлення пенсії відсутні.
Позивач з вказаними діями відповідача не погоджується, вважає, що з 1 червня 2015 року посада, на якій він працює, не дає йому права на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а тому виплату пенсії йому повинно бути відновлено.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262) в редакції Закону № 213, яка набрала чинності з 1 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно Закону № 2262 йому виплачуватись не повинна.
Колегія суддів зазначає, що станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.
Разом з тим відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
З 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України "Про державну службу", пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим передбачені статтею 54 Закону № 2262 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 2262 підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю зазначених у статті 54 вказаного Закону підстав для її невиплати. При цьому колегія суддів вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 8 вересня 2015 року у справі № 335/5971/15-а (2-а/335/125/2015) залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко