ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 січня 2011 року № 2а-90/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Савченко А.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
ОСОБА_1
до третя особа 1 третя особа 2Міністра оборони України Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України Військова частина НОМЕР_1
провизнання незаконними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністра оборони України (далі по тексту -відповідач), треті особи - Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України, Військова частина НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування відповідей Міністра оборони України на запити народних депутатів України від 07.08.2007р. № 220/3202, від 22.08.2007р. № 220/3385, від 19.09.2007р. № 220/3766 щодо відмови у праві на одержання службового житла та житла для постійного проживання за рахунок Міністерства оборони України.
Розглянувши позовну заяву разом з доданими до неї документами, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
В розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти -це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії -це рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, які застосовують одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, як вбачається з норм процесуального права, всі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Виходячи з наведеного, відповіді на запити не встановлюють для відповідного суб'єкта жодних прав та обов'язків, не породжують певних правових наслідків і не мають обов'язкового характеру виконання, тому не набувають статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповіді на запити народних депутатів України не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, позовні вимоги щодо скасування листів-відповідей не можуть бути предметом спору в адміністративній справі та розглядатись в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-21672/10 від 30.09.2010р.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, які за своїм змістом не є публічно-правовими, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративні справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко