ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.10.2015Справа №910/24824/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 6 107, 37 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники: не з'явились
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6 107,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього вникло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» щодо відшкодування фактично понесених витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24824/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
26.10.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про розгляд справи, призначеної на 26.10.2015 р. без участі представника позивача та просив позов задовольнити у повному обсязі.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились.
При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримана представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на поштовому повідомленні.
Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 26.10.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
19.05.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ/032210, за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1.
Термін дії договору встановлено з 19.05.2012 р. до 18.05.2013 р.
08.09.2012 р. у м. Києві по проспекту Московському відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Тойота», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.
У відповідності до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 02.10.2012 р. водія «Тойота», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
У відповідності до рахунку № С300216404/СС00148865 від 10.09.2012р. складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз», вартість ремонту транспортного засобу «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1 складає 6 107, 37 грн.
Страховим актом № UA2012090800017/L17/01 від 27.09.2012 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» визначено суму страхового відшкодування за договором № АМ/032210 від 19.05.2012 р. у розмірі 6 107,37 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №6320 від 28.09.2012 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перераховано страхове відшкодування у розмірі 6 107,37 грн. за відновлювальний ремонт автомобіля «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз».
У грудні 2012 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», на підставі договору доручення № 1 від 05.05.2009 р. - Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна», звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» з заявою №1210/2012-12/ИР про страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 107, 37 грн.
Документально підтверджених відомостей щодо надання відповіді на вказану заяву або здійснення виплати в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» матеріали справи не містять.
Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ7149849.
Полісом № АВ/7149849 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та франшиза - 0,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України а договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, у водія автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2 виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АМ/032210 від 19.05.2012 р.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2.
При цьому, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» за полісом № АВ/7149849.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1197 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» шкоди в порядку регресу в межах встановленого полісом ліміту відповідальності.
Між тим, згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За полісом № АВ/37149849 ліміт відповідальності встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та 0, 00 грн. - франшиза.
Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 6 107,37 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) страхове відшкодування у розмірі 6 107,37 (шість тисяч сто сім грн. 37 коп.) грн. та 1 218, 00 (одна двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 02.11.2015 р.
Суддя Пригунова А.Б.