ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.10.2015Справа №910/24058/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері України»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
про стягнення 380 422, 63 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Білокриницький О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування на загальну суму 380 422, 63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування за договором № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24058/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у яком проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що на даний час факт викрадення транспортних засобів, які були застраховані за договором № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р. у встановленому законом порядку не підтверджений, у зв'язку з чим відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими.
Також відповідач зазначає, що викрадення застрахованих за договором автомобілів «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 сталось у місті Донецьку, в той час як слідчі дії у кримінальному провадженні, порушеному за фактом вказаних обставин проводяться на території м. Бровари Київської області, у зв'язку з проведенням та території міста Донецьк антитерористичної операції.
У судовому засіданні 19.10.2015 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.11.2015 р.
У даному судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що страховий випадок кваліфіковано як злочин за ст. 289 Кримінального кодексу України.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.10.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
21.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері України» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм на пасажирському транспорті № 28-0197-14-00010.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р. об'єктом страхування за вказаним договором є, в тому числі, автомобіль «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2.
Строк дії договору встановлено з 23.03.2014 р. до 22.03.2014 р.
Відповідно до п. 2.2.1. незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою а також пошкодження застрахованого транспортного засобу, отримані внаслідок незаконного заволодіння є страховим випадком.
Згідно з п. 3.3.1. договору страховими випадками не визнаються події, які настали внаслідок або час ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення, військових дій, маневрів або інших військових заходів, громадянських війн, масових безпорядків, терористичних актів.
Відповідно до п. 9.3.2. договору відповідач має право проводити страхове розслідування з приводу перевірки надано позивачем інформації в документів стосовно транспортного засобу, факту і обставин настання страхового випадку, розміру завданих збитків та виконання позивачем обов'язків за договором, робити запити до уповноважених органів відносно причин, обставин та наслідків страхового випадку.
Як зазначає позивач, 31.10.2014 р. по вул. Сузальській у місті Києві сталась крадіжка автомобілів «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2.
Як встановлено судом, 31.10.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про порушення кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння автомобілем «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері України» та кваліфіковано вказані дії за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України.
04.11.2014 р. позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку із автомобілем «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та виплату страхового відшкодування.
Листами № 03/7384 та № 03/7383 від 04.11.2014 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» повідомило позивача про проведення страхового розслідування з метою об'єктивного встановлення всіх обставин настання страхового випадку, перевірки інформації та документів, наданих позивачем.
03.04.2015 р. позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою № 1676 від 02.04.2015 р. про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування за договором № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р. внаслідок викрадення автомобілів «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2.
Листом № 03/2455 від 17.04.2015 р. відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері України», що після закінчення страхового розслідування щодо викрадення вказаних автомобілів, позивач буде повідомлений про рішення страхової компанії.
Листом № 03/4152 від 10.06.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» надати певні документи та пояснення стосовно викрадення застрахованих автомобілів.
Листом № 2021 від 15.07.2015 р. позивач надав витребувані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» відомості.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що ним надано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» всі необхідні документи для визнання вказаного випадку страховим та для виплати страхового відшкодування за договором № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р.
При цьому, позивач зазначає про неможливість надання технічних паспортів на транспортні засоби, оскільки вказані документи та ключі були викрадені разом з автомобілями.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
За змістом п.п. 16, 18 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування" до видів добровільного страхування віднесено, зокрема, страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Відповідно до п. 10.3.3. Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» якщо за подією, яка може бути визнана страховим випадком, порушена кримінальна справа, відповідач має право відстрочити виплату страхового відшкодування на термін, що не перевищує 20 робочих днів після закінчення розслідування кримінальної справи (її зупинення або закінчення досудового слідства), що буде підтверджено документально.
Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України "Про страхування" у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
За містом довідки Слідчого відділу Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 18.11.2014 р. перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12014110130004048 від 31.10.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України та в ході досудового розслідування встановлено, що 31.10.2014 р. о 10 год. 00 хв. у ОСОБА_1, що є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері України», під час перебування у місті Макіївка Донецької області було відібрано автомобілі «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 неділовими особами, які представились представниками Донецької народної республіки - підрозділом «Аплот» у місті Донецьку та разом за автомобілями вказані невідомі особи забрали ключі та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.
У відповідності до листа Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 07/4906 від 26.03.2015 р. особи, причетні до незаконного заволодіння транспортними засобами «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 не встановлені, причетність до вказаного кримінального правопорушення представників терористичних організацій ДНР, ЛНР та «Оплот» також не встановлена.
Також у вказаному листі зазначається, що слідчі та інші процесуальні дії у кримінальному провадженні проводяться безпосередньо на території міста Бровари Київської області , на території міста Донецьк слідчі та інші процесуальні дії не проводяться у зв'язку з проведенням на території вказаного міста антитерористичної операції.
У матеріалах справи міститься лист Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 07/9949 від 23.06.2015 р., у якому зазначається, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у місіт Макіївка Донецької області станом на 22.06.2015 р. осіб, які причетні до вчинення кримінального провадження 12014110130004048 не встановлено.
У листі Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 07/15739 від 02.10.2005 р. зазначається, що особи, які скоїли кримінальне правопорушення щодо заволодіння транспортними засобами «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 не встановлені.
Відтак, з огляду на викладене, на даний час кримінальне провадження з приводу незаконного заволодіння транспортними засобами «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 не закрито досудове розслідування не закінчено, винні особи , а також обставини такого заволодіння не встановлені.
Водночас, суд відзначає, що за умовами договору № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р., укладеного сторонами, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України на підставі їх вільного волевиявлення, подія, яка сталась під час терористичного акту не визнається страховим випадком.
Суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що обставини незаконного заволодіння транспортними засобами «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2 мали місце у місті Макіївка Донецької області, що, в свою чергу, має наслідком застосування положень п. 3.1.1. договору № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р.
Відповідно до положень ст. 89 Кримінального кодексу України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
Із теорії кримінального процесу суб'єктивна сторона викрадення характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на "їхніх очах", але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.
Крадіжка є злочином, що кваліфікується Кримінальним кодексом України як суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
В той же час, за змістом Кримінального кодексу України, злочином є саме доведене у законному порядку та встановлене обвинувальним вироком суду суспільно небезпечне винне діяння.
З приписами ж ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги визначення, що містяться у договорі страхування № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р. та Правилах добровільного страхування наземних транспортних засобів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», суд дійшов висновку, що у даному випадку викрадення може бути визнано страховим випадком у разі встановлення та доведення у встановленому Кримінальним кодексом України порядку факту вчинення такого суспільно небезпечного діяння, встановлення винних осіб та, відповідно, доведення їх вини.
Наразі ж в матеріалах справи відсутні докази щодо закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно незаконного заволодіння транспортними засобами «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1 та «Фольксваген» державний номер НОМЕР_2, встановлення винних осіб та, відповідно, доведення їх вини, встановлення та доведення у законному порядку обставин такого заволодіння тощо.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджується настання страхового випадку за договором № 28-0197-14-00010 від 21.03.2014 р., що в силу Закону України «Про страхування» є підставою для виплати страхового відшкодування, враховуючи умови вищевказаного договору стосовно обставин, які не визнаються страховим випадком, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі
Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 02.11.2015 р. .
Суддя Пригунова А.Б.