ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2015Справа №910/25947/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про відшкодування шкоди 3 498,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: Лінкевич О.В. за довіреністю б/н від 20.05.2015
01.10.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач) про стягнення 3 498,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 29/14-Тз/Вл від 18.09.2014 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АЕ/3782587), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25947/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 о 15:00 год.
12.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, відповідно до якого позивач просив суд розглянути справи без участі представника, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та долучити до матеріалів справи власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та копії витягів з ЄДР на позивача та відповідача.
16.10.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/28501 від 13.10.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АЕ/3782587.
15.06.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, якою позивач просив суд долучити документи до матеріалів справи копію додаткової постанови Млинівського районного суду Рівненської області, де вірно вказаний пошкоджений транспортний засіб, та докази направлення додаткової постанови відповідачу.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник відповідача з'явився.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 12.10.2015 через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, подав заперечення на позовну заяву. Заперечення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, поданих 02.11.2015 в судовому засіданні.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.11.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
18.09.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № 29/14-Тз/Вл добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування сім років до 17.09.2021.
17.06.2015 в місті Луцьку на проспекті Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. Наведене підтверджується довідкою № 66399162 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Луцького МВ УМВС України у Волинській області.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 08.07.2015 у справі № 566/765/15-п, відповідно до якої ОСОБА_4 звільнено від адміністративною відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Луцьк» № ЛЦ-0001878 від 18.06.2015, становить 4 197,60 грн. (надалі - рахунок-фактура № ЛЦ-0001878 від 18.06.2015).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 29/14-Тз/ВЛ-1-1 від 23.07.2015 по договору страхування та розрахунку страхового відшкодування до нього від 21.07.2015 було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3 498,00 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 28049 від 23.07.2015.2015.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 17.06.2015) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АЕ/3782587. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 не представлено договору (полісу № АЕ/3782587) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та надану позивачем разом із позовною заявою.
Відповідно до полісу № АЕ/3782587, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_4, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 31.03.2015 до 30.03.2016.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_4 керував автомобілем «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АЕ/3782587, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком-фактурою № ЛЦ-0001878 від 18.06.2015, страховим актом № 29/14-Тз/Вл-1-1 від 23.07.2015 по договору страхування та розрахунку страхового відшкодування до нього від 21.07.2015, платіжним дорученням № 28049 від 23.07.2015.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АЕ/3782587 становить 0,00 грн.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 3 498,00 грн. (сума страхового відшкодування, підтверджена рахунком-фактурою № ЛЦ-0001878 від 18.06.2015, страховим актом № 29/14-Тз/Вл-1-1 від 23.07.2015 по договору страхування та розрахунку страхового відшкодування до нього від 21.07.2015, платіжним дорученням № 28049 від 23.07.2015).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Матеріали справи містять заперечення відповідача на позовну заяву, подані 02.11.2015 в судовому засіданні.
В основу заперечень відповідача покладено твердження про те, що проведення оцінки майна є обов'зковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
До того ж, позивач у позовній заяві на підтвердження розміру матеріального збитку посилається на рахунок-фактуру № ЛЦ-0001878 від 18.06.2015, який не може, на думку відповідача, вважатись належним засобом доказування, оскільки повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінку дорожніх транспортних засобів, а тому цей документ є лише розцінками окремо взятого суб'єкта господарювання.
З данного рахунку, на думку відповідача, не вбачається, що він складений для усунення пошкоджень, отриманих автомобілем «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, саме внаслідок ДТП, яка мала місце 17.06.2015.
Проте, суд зауважує, що твердження відповідача є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.
У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплаченого страхового відшкодування.
Також з врахуванням приписів ст. ст. 993, 1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Оцінивши всі зібрані докази в сукупності, суд встановив, що висновок автотоварознавчої експертизи не може вважатися єдиним належним доказом, який би підтверджував розмір заподіяної шкоди.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 3 498,00 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 498,00 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 3 498,00 грн.
Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська 154; ідентифікаційний код 33908322) 3 498,00 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.11.2015.
Суддя Гумега О.В.