Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"26" жовтня 2015 р. Справа № 911/3910/15
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд», Вишгородський р-н.,с. Старі Петрівці
про стягнення 3597,42 грн.
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників:
позивач - не з'явився;
відповідач - ОСОБА_1 предст. дов. № 294 від 24.04.2014.
До господарського суду Київської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (відповідач) про стягнення 3597,42 грн. в порядку регресу.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування страхове відшкодування в розмірі 3597,42 грн., він зазнав збитків та набув, згідно ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», права зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувати позивачу понесені збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2015 у справі №911/3910/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.10.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 розгляд даної справи відкладався на 26.10.2015.
11.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, відповідно до якої ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» просить суд проводити розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника позивача.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
26.10.2015 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, суд,-
встановив:
16 березня 2015 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-15-00127, предметом якого є страхування транспортного засобу «Субару» державний реєстраційний № НОМЕР_1.
10 квітня 2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Субару» державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Хюндай» державний реєстраційний № АА 4060 К1 під керуванням водія ОСОБА_3 а Миколайовича.
Згідно з довідки ВДАІ та постанови Печерського районного суду м. Київ від 19 червня 2015 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.
15 квітня 2015 року страхувальник звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.
13 травня 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі рахунку № СРфС-0001875 від 27 травня 2015 року було складено страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування до нього.
На підставі вищевказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 3 597 гривень 42 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 9185 від 13 травня 2015 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приписами ст. 25 Закону України «Про страхування» встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вказана норма статті кореспондується зі статтею 27 Закону України «Про страхування».
Згідно п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків”.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» є зобов'язаною у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодувати завдані винуватцем ДТП матеріальні збитки, які складають 3597,42 грн.
Як стверджує відповідач, ним, вже після звернення позивача з позовом до суду, були здійснені часткові оплати страхового відшкодування у сумі 3 491,82 грн. та відшкодовано позивачу судовий збір, на підтвердження чого надав до суду копії платіжних доручень № 4294 та №4292 від 23.10.2015.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Аналогічна позиція викладена в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 3 491,82 грн. відповідачем була погашена після порушення провадження, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 491,82 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення рішення становить 105,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 105,60 грн. несплаченої відповідачем в порядку регресу шкоди є вартістю мийки автомобіля НОМЕР_2.
Відповідач усно заперечував проти включення до суми страхового відшкодування вартості мийки транспортного засобу та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення 105,60 грн., оскільки мийка авто не відноситься до страхового збитку.
З даного приводу варто відзначити, що статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією у разі пошкодження транспортного засобу. До цього переліку не віднесено витрати страхувальника на мийку автомобіля.
Таким чином, витрати страхувальника, які не передбачені статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не входять до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1.В частині стягнення з відповідача 3 491,82 грн. основного боргу припинити провадження.
2. В іншій частині позову відмовити
Дата підписання повного тексту рішення:05.11.2015р.
Суддя О.В. Щоткін