61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
05.11.2015 Справа № 905/1053/15 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М. розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства «КАУЧУК»
доОСОБА_1 акціонерного товариства «БАТЭ»-керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти»
простягнення 649395,00 рос. руб.
Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «КАУЧУК» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «БАТЭ»-керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» про стягнення 649395,00 рос. руб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №2013-39 від 02.10.2013 в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого відповідачу товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 649395,00 рос. руб.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору 32013-39 від 02.10.2015, специфікації №1 до договору, додаткових угод від 26.03.2015 та від 01.06.2015, накладної №12-В від 30.04.2015 пакувального листа №12-В від 30.04.2015, рахунку-фактури №2015-0477 від 16.04.2015, сертифікату про походження товару №BY51404N2017 форми СТ-1 від 28.04.2015, сертифікату якості від 23.04.2015 серія 2015 Г №2015-165 з додатком 1 до сертифікату якості , міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A №042214 від 30.04.2015, митна декларація відправника/експортера (форма МД-2) №102110000/2015/012249 від 30.04.2015
Ухвалою суду від 03.09.2015 судом вирішено звернутись до Економічного суду Мінської області із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо вручення і пересилання ухвал суду та позовної заяви з додатками на адресу відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «БАТЭ» - керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», провадження у справі зупинено до 05.01.2015.
13.10.2015 на адресу суду надійшла ухвала Економічного суду Мінської області від 05.10.2015 по справі №46-13СП/15 про виконання судового доручення та про вручення копії ухвал суду, позовної заяви з додатками відповідачу.
В судове засідання призначене на 05.11.2015 позивач явку своїх представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позивачем, через канцелярію суду, подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом задоволено, оскільки позивач виконав вимоги суду та надав усі витребувані документи.
Відповідач явку своїх представників не забезпечив вимог суду не виконав, поважних причин не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно п.п. 1 п. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно розділу 10 договору №2013-39 усі спори та розбіжності по цьому договору підлягають розгляду в арбітражному (господарському) суді за місцем знаходження позивача, після пред»явлення в установленому порядку претензії.
Враховуючи викладене, умови п. 10. договору , а також те, що позивач знаходиться за адресою: м. Маріуполь, то дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Донецької області.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
02.10.2013 між приватним акціонерним товариством «КАУЧУК», як постачальником (позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «БАТЭ»-керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти», як покупцем (відповідач) підписаний договір №2013-39, предметом якого є поставка.
Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію, гумотехнічні вироби (далі по тексту-продукція) у кількості і згідно з специфікацією №1 відповідно КД покупця, а покупець забов'язаний прийняти та оплатити продукцію(п.1.2 договору).
Ціна та кількість продукції погоджується шляхом підписання специфікації №1, яка є протоколом погодження ціни. (п.2.1. договору).
Загальна сума договору складає: 11721200,00 рос. руб., в тому числі з застосуванням ставки НДС-0%(п.2.2. договору). Сторонами на виконання вищезазначеної умови договору була підписана специфікація №1.
Згідно з п.3.1. договору продукція поставляється з території України автомобільним або залізничним транспортом окремими партіями.
Відповідно до п.3.3. договору право власності на продукцію вважається таким, що перейшло від постачальника до покупця з моменту отримання покупцем разом з продукцією документів, визначених п.8.1. договору.
Згідно з п.3.5 договору термін виготовлення та поставки продукції постачальником визначається узгодженим двома сторонами графіку, який надається покупцем до 25 числа місяця, який передує місяцю поставки, і узгоджується постачальником протягом 3 робочих днів. У випадку відсутності відповіді, графік вважається узгодженим та прийнятим до виконання у повному об'ємі та у вказані строки.
Згідно до п.6.1.1. договору якість продукції повинна відповідати ТНПА (ГОСТ, ТУ і т.п.), узгодженою технічною документацією(кресленнями, специфікаціями) або додатково узгодженими сторонами якісними характеристиками, вказаними безпосередньо у договорі або у специфікаціях до договору.
Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.
Сторонами були погоджені та підписані додаткові угоди до договору.
Відповідно до додаткової угоди від 19.12.2014 сторони узгодили викласти п.11.1договору у наступній редакції: « 11.1 дійсний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.04.2015 року включно, проте у будь-якому випадку до виконання сторонами своїх забов'язань».
Відповідно до додаткової угоди від 26.03.2015 сторони узгодили викласти п.11.1 в наступній редакції: « 11.1 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє по відвантаженню до 01.06.2015 включно, по розрахунку до 31.12.2015 включно, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх забов'язань».
Відповідно до додаткової угоди від 01.06.2015 сторони узгодили викласти п.11.1 в наступній редакції: « 11.1 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє по відвантаженню до 01.07.2015 включно, по розрахунку до 31.12.2015р. включно, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх забов'язань».
На виконання умов договору, позивач здійснив на адресу відповідача поставку продукції на суму 649 395рос. руб.
Як вбачається з матеріалів справи факт поставки продукції підтверджується накладною №12-В від 30.04.2015, пакувальним листом№12-В від 30.04.2015, рахунком-фактурою 32015-0477 від 16.04.2015р., сертифікатом про походження товару№BY51404N2017 форма СТ-1 від 28.04.2015, сертифікатом якості від 23.04.2015 серія 2015 Г №2015-165, міжнародною транспортною накладною №042214 від 30.04.2015, митною декларацією відправника/експортера№102110000/2015/012249 від 30.04.2015, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідачем вищезазначена продукція була отримана, що підтверджується також листом ОСОБА_1 акціонерного товариства «БАТЭ»-керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» №048/978/9796 від 15.07.2015. Жодних зауважень, заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалась на виконання вимог договору №2013-39 від 02.10.2013 відбулася у повному обсягу.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати госпо-дарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.1 договору оплата продукції повинна здійснюється протягом 45 календарних дня з дня отримання відповідної партії продукції. Днем отримання продукції покупцем є дата митного оформлення продукції у Республіці Білорусь- дата відмітки митного органу в митній декларації про завершення оформлення продукції(п.4.2. договору). Форма розрахунку: банківський переказ на валютний рахунок постачальника з розрахункового рахунку покупця суми, вказаної у відповідному рахунку на кожну партію продукції(п.4.4. договору). Валюта розрахунку: російський рубль(п.4.5. договору).
Відповідно до вантажно- митної деклараціїт відправника/експортера№102110000/2015/012249 від 30.04.2015, строк доставки вантажу 05.05.2015.
Покупцем не був проведений розрахунок в обумовлений строк, тому з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу покупця 24.06.2015 за вихідним номером0587-01 була направлена претензія, ва якій пропонувалось перерахувати заборгованість на суму 649395рос.руб. на валютний рахунок, вказаний в претензії.
17.06.2015 за вихідним №0561-05 позивачем на адресу відповідача був направлений лист про нагадування про оплату поставленої продукції. Проте він залишився без відповіді. Тому 02.07.2015 за вих.№0613-05 та 07.07.2015 за вих.№0628-05 позивач повторно звернувся до відповідача з листами про закінчення терміну оплати поставленої продукції та проханням повідомити про точну дату оплати. Листом від 15.07.2015 за вих.№048/978/9796 відповідач визнав порушення своїх договірних забов'язань.
Відповідачем не надано доказів виконання грошових зобов»язань по договору, а матеріали справи таких не містять.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 649395,00 рос. руб. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 05.11.2015 заборгованість в сумі 649395,00 рос. руб. за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 3,6161 грн. за 10 рос. рублів) на цю дату складає 234827,73 грн. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Враховуючи те, що боржником за позовом є особа нерезидент України, то задоволення позовних вимог можливе шляхом стягнення іноземною валюти, а саме російських рублів.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судові документи складаються державною мовою.
За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача виходячи із розрахунку заборгованості в гривні станом на день складення позовної заяви у розмірі 251744,47 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити в повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «БАТЭ»-керуюча компанія холдингу «Автокомпоненти» (Республіка Білорусь,222120, Мінська обл., м.Борисов, вул.Даумана,95; ОКПО- 002324956000 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного акціонерного товариства «КАУЧУК» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Вузовська, 1-А) суму основного боргу у розмірі 649395(шістсот сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) руб. (еквівалент у гривнях на дату ухвалення рішення 234827,73 грн.), судовий збір у розмірі 5034(п'ять тисяч тридцять чотири)грн. 89коп.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня оголошення рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік