Справа: № 364/1095/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
03 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тарганської сільської ради Володарського району Київської області на постанову Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тарганської сільської ради Володарського району Київської області, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання протиправними та скасування рішень, -
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - Позивач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - Позивач-3, ОСОБА_3 ) звернулися до Володарського районного суду Київської області з позовом до Тарганської сільської ради Володарського району Київської області (далі - Відповідач, Тарганська сільрада) про визнання протиправними та скасування рішень від 11.06.2015 року №№ 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 03.09.2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача, - ОСОБА_4 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - Третя особа-3, ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - Третя особа-4, ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 (далі - Третя особа-5, ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 (далі - Третя особа-6, ОСОБА_9 ), ОСОБА_10 (далі - Третя особа-7, ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 (далі - Третя особа-8, ОСОБА_11 ).
Постановою Володарського районного суду Київської області від 30.09.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції зазначив, що оскільки Тарганською сільрадою не було враховано відсутності генерального плану села, невідповідності цільового призначення земельних ділянок, в останньої були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень. Крім того, судом зазначено, що головою сільської ради було порушено порядок голосування за спірні рішення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на неповноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та порушення норм матеріального права. У своїй скарзі звертає увагу на те, що ним до суду апеляційної інстанції подаються додаткові докази належності спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, оскільки, на думку Апелянта, наявні на час розгляду справи судом першої інстанції докази і так підтверджували дану обставину.
Повноважний представник Апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити останню в повному обсязі.
Повноважний представник Позивачів просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Повноважний представник Третіх осіб наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, до голови Тарганської сільради ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 подані відповідно заяви від 22.05.2015 року, від 21.05.2015 року, від 15.05.2015 року, від 13.05.2015 року, від 15.05.2015 року, 15.05.2015 року, 19.05.2015 року, від 15.05.2015 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для особистого селянського господарства площею 2,0 га, до яких було додано копії паспортів вказаних осіб, довідки про участь в АТО, копій графічних матеріалів (т. 1 а.с. 104-137).
За результатами розгляду поданих Третіми особами заяв Відповідачем 11.06.2015 року прийняті рішення №№ 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287 (т. 1 а.с. 26-35) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Тарган на території Терганської сільради площею 2,0 га, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 1, 12, 32, 38, 39, 81, 116, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також заслухавши показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправний характер оскаржуваних рішень Тарганської сільради, оскільки останньою не було враховано відсутності генерального плану села та неможливості виділення земельної ділянки для особистого селянського господарства в межах населеного пункту.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Приписи п. п. 19, 20 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону визначають, що учасниками бойових дій визнаються:
- військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України;
- особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи свідчать, сторони не оспорюють належність Третіх осіб до учасників бойових дій, у зв'язку з чим питання наявності чи відсутності у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій судом апеляційної інстанції не досліджувалося.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
З наведеного випливає наявність в учасників бойових дій права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Посилання Позивача на те, що оскільки землі особистого селянського господарства та городництва мають різне цільове призначення, підстав для першочергового виділення Третім особам земельних ділянок немає, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
При цьому приписи ч. 2 ст. 22 ЗК України визначають, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно ч. 1 до ст. 36 ЗК України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, і земельні ділянки, призначені для городництва, належать до земель сільськогосподарського призначення. При цьому, можливість передання таких земельних ділянок у власність громадян прямо передбачена приписами статті 22 ЗК України, у той час як положення ст. 36 ЗК України допускають можливість надання земельних ділянок для городництва в оренду.
При цьому, оскільки чинне законодавство не містить особливостей процедури виділення у власність громадян земель для городництва та для ведення особистого селянського господарства, то, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави стверджувати, що передбачення в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» першочергового права учасників бойових дій на виділення земельної ділянки для городництва може бути перешкодою для отримання останніми земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині того, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту і не можуть бути виділені для ведення особистого селянського господарства, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Позивачі, наголошуючи на тому, що вони користуються земельними ділянками, розташованими в межах спірної земельної ділянки, на наполягаючи на тому, що останні належать до земель житлової і громадської забудови, з доводами яких погодився суд першої інстанції, не врахували, що, по-перше, згідно листа Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11.09.2015 року №371/10/Б (т. 1 а.с. 101) вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 сплачують земельний податок, зокрема, за користування земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства, по-друге, згідно викопіювання з формування Тарганської сільської ради (т. 1 а.с. 75) спірна земельна ділянка, площею 26 га, належить до земель сільськогосподарського призначення, по-третє, згідно листа Відділу Держземагентства у Володарському районі Київської області від 12.03.2015 року №0-1019-0.3-310/2-15 (т. 1 а.с. 73) по Тарганській сільській раді обліковуються землі запасу та землі, не надані у власність та користування сільськогосподарського призначення площею 102,6031 га, з них, зокрема, 26 га - рілля.
З наведеного випливає передчасність заснованих на поясненнях свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 висновків суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, оскільки дані обставини не можуть бути підтверджені показаннями свідків, а підлягають встановленню зі змісту наданої уповноваженими органами інформації.
При цьому, колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Разом з тим, матеріли справи не підтверджують звернення Володарського районного суду Київської області до уповноваженого органу Держземагентства щодо встановлення цільового призначення земельних ділянок.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Як вже було зазначено раніше, судом першої інстанції не було отримано від уповноваженого органу інформацію щодо цільового призначення спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити надані Апелянтом докази.
Так, зі змісту доданих до апеляційної скарги листа відділу Держземагентства у Володарському районі Київської області від 29.10.2015 року №8-1019-0.3-2243/3-15 (т. 1 а.с. 240), висновків Держземагентства у Володарському районі Київської області, оформлений листами від 10.07.2015 року №№ 0-1019-0.3-1478/2-15, 0-1019-0.3-1477/2-15, 0-1019-0.3-1482/2-15, 0-1019-0.3-1481/2-15, від 20.07.2015 року №№ 0-1019-0.3-1558/2-15, 0-1019-0.3-1559/2-15, від 10.07.2015 року №№ 0-1019-0.3-1475/2-15, 0-1019-0.3-1476/2-15, 0-1019-0.3-1479/2-15, 0-1019-0.3-1480/2-15, 0-1019-0.3-1473/2-15, 0-1019-0.3-1474/2-15, від 22.07.2015 року №№ 0-1019-0.3-1577/2-15, 0-1019-0.3-1576/2-15, від 03.08.2015 року №№0-1019-0.3-1702/2-15, 0-1019-0.3-1703/2-15 (т. 1 а.с. 243, 244, 248, 249, 253, 254, 258, 259, 263, 264, 268, 269, 273, 274, 278, 279) вбачається, що спірні земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення.
Наведене вище свідчить про передчасність відхилення судом першої інстанції доводів Відповідача про належність спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення, що потягло за собою невірний висновок про належність спірних земель до житлової і громадської забудови.
Викладене у письмових заперечення на апеляційну скаргу посилання Позивачів на те, що подані Апелянтом докази належності спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення є неналежними у зв'язку з тим, що є складовими технічної документації, яка була виготовлена Третіми особами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, технічна документації розробляється уповноваженими на це суб'єктами господарювання, а не Третіми особами як фізичними особами, по-друге, цільове призначення земель підтверджується висновками Держземагентства у Володарському районі Київської області.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявні у матеріалах справи податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 46-50; 52-57; 58-61), яким ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 нараховується земельних податок з фізичних осіб, а також лист Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.09.2015 року №371/10/Б (т. 1 а.с. 101), можуть підтверджувати фактичне користування Позивачами земельними ділянками площею 0,60 га, 0,25 га та 0,30 га відповідно. Водночас, наведені документи жодним чином не підтверджують вид правового титулу такого користування, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказані земельні ділянки були надані у користування ОСОБА_3 згідно рішення Тарганської сільради від 30.07.2003 року (т. 1 а.с. 51), ОСОБА_17 та ОСОБА_1 згідно рішення від 28.04.2004 року (т. 1 а.с. 160-161) терміном на 1 рік. При цьому доказів продовження строку користування земельними ділянками у встановленому законом порядку Позивачами не надано. Посилання їх на те, що останніми подавалися заяви про продовження строку користування земельними ділянками, однак не реєструвалися головою Тарганської сільської ради, судовою колегією оцінюється критично, оскільки доказів оскарження відповідної бездіяльності останнього ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 не надано.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не перевірив можливість порушення прав та інтересів Позивачів оскаржуваними рішеннями Тарганської сільської ради, а відтак не врахував наявності правових підстав у ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 для оскарження прийнятих Відповідачем актів індивідуальної дії щодо Третіх осіб.
Надаючи оцінку твердженню Володарського районного суду Київської області про те, що Тарганською сільрадою не було враховано відсутність генерального плану села Тарган як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Положеннями ч. 10 ст. 118 ЗК України передбачено право особи, яка звернулася із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на судове оскарження відмови цих органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Тобто, законодавцем встановлена заборона передачі громадянам у власність або користування земель із державної або комунальної власності у разі відсутності плану зонування або детального плану території.
Разом з тим, зазначена норма Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить застережень щодо неможливості ухвалення уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки ухвалення такого рішення не має своїм безумовним правовим наслідком виділення земельної ділянки у власність.
Крім того, пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.
За таких обставин судова колегія вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права, висновок суду першої інстанції про те, що затвердження генерального плану села Тарган у 1971 році в межах, що не відповідають сучасній площі населеного пункту, є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Надаючи оцінку посиланням Апелянта на безпідставність твердження суду першої інстанції про неможливість врахування голосу голови Тарганської сільради ОСОБА_18 , який у день проведення пленарного засідання ради перебував на лікарняному, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 вказаного Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З наведеного випливає, що, по-перше, рішення ради за загальним правилом повинно бути прийнято на її пленарному засіданні після обговорення більшістю від загального складу ради, по-друге, при встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту рішення Тарганської сільради від 19.10.2010 року №01 «Про підсумки виборів депутатів Тарганської сільської ради та визнання їх повноважень» (т. 1 а.с. 35), а також оприлюднених Тарганською сільською виборчою комісією результатів виборів сільського голови і депутатів сільської ради (т. 1 а.с. 36), сільським головою с. Тарган є ОСОБА_18 , а склад Тарганської сільради - 16 депутатів.
Відтак, у розумінні положень ст. 59 Закону за умови взяття участі сільським головою у пленарному засіданні Відповідача мінімальна більшість від загального складу ради складатиме 9 голосів.
Вирішуючи питання про можливість ОСОБА_18 взяття участі у голосуванні 11.06.2015 року, тобто в день, коли дана особа перебувала на лікарняному, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Тобто, сільський, селищний, міський голова є особою, яка обирається територіальною відповідно села, селища, міста на визначений чинним законодавством термін, і, відповідно, отримує вотум довіри від громадян певного населеного пункту, а також право представляти та відстоювати їх інтереси у тому числі шляхом взяття участі у голосуванні під час пленарного засідання ради.
Так, судовою колегією враховується, що частиною 4 статті 12 Закону закріплено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Надаючи тлумаченні положенням, зокрема, даної статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Конституційний Суд України у своєму рішенні від 06.07.1999 року №7-рп/99 зазначив, міський голова (статус якого є аналогічним з сільським головою) є посадовою особою з представницьким мандатом, і тому він не може водночас мати іншого представницького мандата.
Водночас, наведене вище не заперечує можливість селищного голови брати участь у пленарному засіданні відповідної ради.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Тарганської сільради від 01.04.2015 року №09 (т. 1 а.с. 38) у зв'язку з лікарняною відпусткою сільського голови виконання його обов'язків покладено на новообраного секретаря сільської ради З.О. Лемешко з 01.04.2015 року. При цьому, на сторонами не заперечується, що станом на 11.06.2015 року (день голосування Тарганської сільради за оскаржувані рішення) ОСОБА_18 перебував у лікарняній відпустці. Разом з тим, сторони не спростовують факту участі голови Тарганської сільради у пленарному засіданні 11.06.2015 року, що, поряд з іншим, підтверджується зафіксованим у протоколі четвертого засідання сорокової сесії шостого скликання Тарганської сільської ради Володарського району Київської області від 11.06.2015 року виступом В. Ушинського під час обговорення питання про надання дозволів на розробку проектів землеустрою Третім особам (т. 1 а.с. 24).
Як було зазначено раніше, зі змісту положень ч. 2 ст. 59 Закону, голос голови сільської ради враховується у випадку його участі у пленарному засіданні ради.
Приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дають підстави для висновку, що чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості врахування голосу голови сільської ради у випадку його участі у пленарному засіданні сільської ради під час перебування на лікарняному.
З наведеного випливає, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_18 не була перешкодою для участі останнього у голосуванні 11.06.2015 року за ухвалення оскаржуваних Позивачами рішень Тарганської сільради, адже хоча у розумінні положень Закону голова сільської ради участі у пленарному засіданні не брав у якості головуючого, його присутність та участь у пленарному засіданні ради свідчить про відсутність правових підстав для неврахування його голосу при встановленні результатів голосування, а також дає можливість встановити наслідки його волевиявлення як представника територіальної громади села Тарган.
При цьому приписи ч. 5 ст. 12 Закону визначають, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з наведеного випливає, що питання про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства Третім особам Тарганською сільрадою 11.06.2015 року було вирішено дев'ятьма голосами «за», у тому числі ОСОБА_18 , що, на думку судової колегії, свідчить про правомочність ухвалених за наслідками голосування на пленарному засідання Відповідача рішень.
У той же час, наявний у матеріалах справи лист Володарської районної ради Київської області від 23.07.2015 року №97 (т. 1 а.с. 165), в якому наведена думка виконавчого апарату районної ради про те, що ОСОБА_18 , перебуваючи на лікарняному, мав право голосувати та сесії сільської ради та його голос повинен зараховуватися до загального підрахунку голосів, колегією суддів відхиляється як неналежний доказ, оскільки районні ради не наділені функціями тлумачення законів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржувані рішення Тарганської сільради від 11.06.2015 року №№280-287 прийняті органом місцевого самоврядування у межах повноважень, у спосіб, визначений Законом, а тому суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач мав право на надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за заявами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , та, приймаючи дані рішення, діяв у межах повноважень на у спосіб, визначені чинним законодавством.
Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність рішень Відповідача допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Тарганської сільської ради Володарського району Київської області - задовольнити повністю.
Постанову Володарського районного суду Київської області від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тарганської сільської ради Володарського району Київської області, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання протиправними та скасування рішень - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.