01 жовтня 2015 рокусправа № П/811/534/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.
судді: Головко О.В. Суховаров А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі №П/811/534/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка-Кіровоград" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка-Кіровоград" (далі за текстом - ТОВ „Ласка-Кіровоград") звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Кіровоградській області (далі за текстом - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000082204 від 21.11.2014 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000082204 від 21.11.2014 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини 4 статті 196, частини 1 статті 41 КАС України судове засідання проведено за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
ТОВ „Ласка-Кіровоград" зареєстроване в якості юридичної особи 19.12.2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.
Видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля рибою, ракоподібними і молюсками в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.
Судом встановлено, що на підставі наказу №2062 від 21.10.2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Ласка-Кіровоград" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів і витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ „Дартарі" за липень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки Кіровоградською ОДПІ складено акт №76/11-23-22-04/34813567 від 29.10.2014 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевірений період всього у сумі 6036,00 грн.
На підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082204 від 21.11.2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9054,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6036,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3018,00 грн.
Судом встановлено, що 02.06.2014 року між ТОВ „Ласка-Кіровоград" (покупець за договором) та ТОВ „Дартарі" (постачальник за договором) укладено договір поставки №61. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, відповідно до видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.
02.06.2014 року між ТОВ „Ласка-Кіровоград" (покупець за договором) та ТОВ „Дартарі" (постачальник за договором) укладено дистрибуційну угоду №1 до договору поставки №61 від 02.06.2014 року. Предметом укладеної угоди є набуття покупцем статусу дистриб'ютора постачальника та регулює правовідносини, що виникають між постачальником і покупцем, в зв'язку з набуттям і реалізацією останнім цього статусу.
На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором, ТОВ „Дартарі" в період, який перевірявся, поставило ТОВ „Ласка-Кіровоград" товари (крабові палички, креветки, палички з м'ясом копченого кальмара, маринований морський коктейль по середземноморськи, маринований морський коктейль з цибулею, маринований морський коктейль фірмовий, шматочки філе оселедця слабосолоні, шматочки філе оселедця пряного посолу, закуска лососева, закуска оселедцева, м'ясо мідій в ароматній олії, ікра мойви підкопчена, ікра мойви з лососем, ікра мойви з копченим кальмаром, паста з ікри мойви з шматочками лосося, паста ікри мойви з копченою скумбрією, паста з ікри мойви з копченим кальмаром) на загальну суму 36213,96 грн., в тому числі ПДВ - 6035,66 грн.
Факт поставки зазначених товарів підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною №4137 від 09.07.2014 року та видатковою накладною №ББДТ0000137 від 09.07.2014р.
Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується копіями банківських виписок та не заперечувалось відповідачем в акті перевірки.
При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством товарів, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.
На дату складання податкових накладних ТОВ „Дартарі" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість, на підставі свідоцтва.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із правомірності формування позивачем податкового кредиту та протиправності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.
Закон України „Про автомобільний транспорт" та „Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).
При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Судом встановлено, що транспортування товару відбувалось за замовленням ТОВ „Дартарі".
На підтвердження реальності транспортування товару по видатковій накладній за липень 2014 р., позивачем надано до суду належно оформлено товарно-транспортну накладну №ТББДТ00000102 від 09.07.2014 року.
При цьому товар, придбаний у ТОВ „Дартарі" позивачем в подальшому реалізовано, що підтверджується видатковими накладними.
Судом першої інстанції на підставі досліджених первинних документів зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", статтею 44 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.
Як вбачається з акта перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акт перевірки контрагента позивача. За результатами перевірки ТОВ „Дартарі", податковим органом встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.
Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом.
Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.
Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у справі „Булвес проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З огляду на викладене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі №П/811/534/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров