20 жовтня 2015 рокусправа № 2а-28/10/0870/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.
за участю представників:
позивача: - Лисенко О.В. - директор
Шайтанов А.С. дов від 18.12.2014
відповідача: - Щербина О.О. 28.07.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року
у справі № 2а-28/10/0870
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.09 № 0000150808/0,-
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000150808/0 від 15.06.09 (№ 0000150808/1 від 18.08.08, № 0000150808/1 від 15.10.09, № 0000150808/3 від 24.12.09) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за квітень 2009 року на суму 13771943,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на наявність у платника податків права щодо формування податкового кредиту з подану на додану вартість за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в рахунок оплати товарів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2011 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000150808/0 від 15.06.2009.
Постанову суду мотивовано тим, що діючим законодавством право на включення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду до суми бюджетного відшкодування у наступному податковому періоді не поставлено у залежність від фактичного отримання товарів в рахунок проведення оплати, а пов'язує тільки з розміром частини такого від'ємного значення, яка повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). При цьому, не судом прийнято до уваги посилання відповідача на те, що угода між ВАТ «ЗАлК» та ТОВ «Запоріжалюмінторг» укладена лише про людське око, без наміру викликати юридично значимі наслідки та мала на меті отримання лише з бюджету суми, що в свою чергу свідчить про нікчемність правочину, оскільки з наданих суду документів вбачається, що заборгованість у сторін за договором відсутня, тобто договір сторонами виконаний у повному обсязі.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Відповідач наполягає на тому, що обов'язковою умовою отримання бюджетного відшкодування поряд з надмірною сплатою податку є ще й отримання продукції отримувачем товарів у відповідному періоді. Разом з тим, перевіркою встановлено, що товар, обумовлений угодами, не поставлявся, а дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу при за власності на нього не підпадають під поняття "продаж товарів". Господарські зобов'язання у даному випадку укладені без наміру викликати юридичні наслідки, зумовлені договором купівлі-продажу, та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ. Разом з тим, ані під час перевірку, ані під час судового оскарження, з боку позивача не надані докази реальності отримання продукції, товарно-транспортні накладні не підтверджують факт постачання продукції. При цьому, скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати судові рішення при розгляді справи № 2а-28/10/0870, оскільки предметом оскарження в даній справі є податкове повідомлення-рішення, винесене за підстав аналогічних до тих, що були підставою винесення податкових повідомлень-рішень, що були предметом оскарження у справах №2а-5259/09/0870 та № 2а-0870/657/11, а саме: здійснення позивачем передоплати на адресу ВАТ «ЗАлК».
Крім того, відповідачем подано клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів, з доданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3, а.с. 86), а також клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління ДФС.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.
За результатами розгляду клопотання відповідача апеляційний суд в силу приписів ст.55 КАС України допускає заміну відповідача його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління ДФС.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 05.06.2009 № 86/08-08/32573524 (т.1, а. с.33-49).
За висновками акту перевірки внаслідок порушення п.п.7.7.2, п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 13774123 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2009 року.
Суть виявленого порушення полягає в тому, що сума податку на додану вартість в складі здійснених позивачем авансових платежів включена ним до податкового кредиту березня 2009 року та врахована при визначенні бюджетного відшкодування за квітень 2009 року, тоді як на час здійснення передоплати товар не було фактично отримано позивачем. За твердженням відповідача в даному випадку суми ПДВ, які сплачені в складі попередньої оплати, не можуть включатися до складу податкового кредиту позивача та враховуватися при визначенні бюджетного відшкодування, оскільки обов'язковою умовою отримання бюджетного годування поряд з надмірною сплатою податку є ще й отримання продукції отримувачем товарів у відповідному періоді.
Як зафіксовано в акті перевірки від 05.06.2009, між ТОВ «Запоріжалюмінторг» (покупець) та ВАТ «ЗАлК» (постачальник) (правонаступником якого є ПАТ «ЗАлК») укладено договір № 02Д (2009) від 12.01.2009 на поставку алюмінієвої продукції, строком дії до 31.12.2009, а в частині виконання сторонами своїх обов'язків - до повного їх виконання (т.1, а.с.173).
Загальна сума договору орієнтовно складає 50000000 грн., у т. ч. ПДВ 333333,33 грн.; умови поставки: склад ВАТ «ЗАлК»; кількість поставленого товару та її ціна регулюються додатковими узгодженнями; розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем по факту поставки на протязі 20 банківських днів з моменту отримання товару на складі постачальника.
Додатковою угодою № 2 від 10.03.2009 до Договору змінена на сума договору: сума орієнтовно складає 100000000 грн., у т. ч. ПДВ 16666666,67 грн.
Стосовно виконання умов Договору в акті від 05.06.2009 податковим органом встановлено, що у березні 2009 року позивач згідно платіжних доручень перерахував авансові платежі ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку на загальну суму 93885063,32 грн., у т. ч. ПДВ 15647510,35 грн. На вказану суму передоплати ВАТ «ЗАлК» виписано на користь товариства податкові накладні.
При цьому, фактичне відвантаження продукції на адресу ТОВ «Запоріжалюмінторг» від ВАТ «ЗАлК» по податковим накладним відбулось у березні 2009 року лише на суму 5636339,19 грн. у т. ч. ПДВ 939 389,86 грн. У зв'язку з чим згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 631 ДТ сальдо по Договору станом на 01.04.2009 складало 88 262 804,69 грн.
У квітні 2009 року товариство згідно платіжних доручень перерахувало авансові платежі ВАТ «ЗАлК» за алюмінієву катанку на загальну суму 5 618 065 грн., у т. ч. ПДВ 936 344,17 грн.
Згідно зворотно-сальдової відомості по рахунку 631 ДТ сальдо по Договору станом на 01.05.2009 складало 82 644 739,69 грн., у т. ч. ПДВ 13 774 123 грн.
На підставі вищевказаних податкових накладних сума передоплати 15647510,35 грн. включена товариством до податкового кредиту березня 2009 року, тобто, попереднього звітного періоду, та включена в Додаток 2 до Додаткової декларації з ПДВ квітня 2009 року у графі 4 «частина залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодуванню, яка переноситься до рядку 2 Додатку 3 Додаткової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (т.1, а. с.26-32).
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, сторонами не спростовуються.
Також в акті перевірки від 05.06.2009 відповідач посилається, крім іншого, на Довідку від 29.05.2009, складену податковим органом за результатами позапланової перевірки з питань відшкодування товариством податку на додану вартість на рахунок у банку за березень 2009 року, з додатком № 13 «частина залишку від'ємного значення податку на додану вартість, фактично сплачена постачальникам у березні 2009 р.», в якій вказана також сума авансового платежу (т.1, а. с.45; т.3, а. с.12-53).
15.06.2009 на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000150808/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 774 123 грн. за квітень 2009 року (т.1, а. с.93).
За результатами застосованої позивачем процедури адміністративного оскарження скарги ТОВ «Запоріжалюмінторг» залишені без задоволення, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000150808/1 від 18.09.2009, №0000150808/2 від 15.10.2009, № 0000150808/3 від 24.12.2009 з аналогічним визначенням зменшення суми бюджетного відшкодування (т.1, а. с.103, 117, 125, відповідно).
З огляду на фактичні обставин справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для висновків про порушення позивачем приписів податкового законодавства в акті перевірки від 05.06.2009 визначено відсутність такої умови для отримання бюджетного відшкодування, як отримання продукції позивачем товар у відповідному періоді.
Поряд з цим, при розгляді даного спору у суді, до позиції відповідача додано доводи щодо відсутності факту реальності господарської операції позивача з ВАТ «ЗАлК» щодо поставки продукції за Договором № 02Д (2009) від 12.01.2009, які в акті перевірки від 05.06.2009 не встановлювались, обґрунтована наступним:
- аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що об'єктом оподаткування непрямого податку є поставка товару, тобто дії щодо передачі у власність товару. Право власності включає в себе такі аспекти як право користуватись, володіти та розпоряджатись. Перевіркою встановлено, що товар, обумовлений угодами не поставлявся. Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу при за власності на нього не підпадають під поняття "продаж товарів".
- господарські зобов'язання у даному випадку укладені без наміру викликати юридичні наслідки, зумовлені договором купівлі-продажу, та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджет) шляхом відшкодування ПДВ.
- ані під час перевірку, ані під час судового оскарження, з боку позивача не надані докази реальності отримання продукції, товарно-транспортні накладні не підтверджують факт постачання продукції.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що оскільки підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 05.06.2009, то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків податкового органу.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.
Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування.
Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Керуючись приписами означеної норми, а також пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, суд першої інстанції правильно встановив, що у випадку здійснення попередньої оплати за придбану продукцію право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає на дату попередньої оплати. Здійснення передоплати за поговором поставки, які передбачають таку передоплату, та яка викликає зміни в структурі активів платника податків, є операцією, яка вчинена на виконання договору поставки, з врахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість», та є операцією, яка відноситься до поставки товарів.
Посилання відповідача на порушення позивачем п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказана норма містить лише визначення певного поняття в розумінні вказаного Закону, а не встановлює відповідні правила оподаткування. Крім того, визначаючи поставку товарів - як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, законодавець не встановлює таких обов'язкових умов як фактичне одержання товару і фактичний перехід права власності на цей товар. Мова йдеться про групу договорів, які передбачають зобов'язання з реалізації товарів (передачу права власності від однієї особи до другої) на оплатній, компенсаційній основі.
Стаття 693 ЦК України надає право покупцю вимагати від продавця, який одержав суму передоплати товару і не передав товар в установлений термін, передачі оплаченого товару або повернення суми передоплати.
Договір № 02Д (2009) від 12.01.2009 на поставку алюмінієвої продукції, на виконання якого позивачем здійснена спірна передоплата, є договором оплатним, який передбачає одержання продукції позивачем у власність. Умови, на яких укладений зазначений договір, діючому законодавству, предмету діяльності сторін за договорами, не суперечить, за межі статутної діяльності сторони за цим договором не виходять.
Купівля-продаж обумовленої договором продукції не входить до діяльності, здійснення якої потребує спеціального дозволу або має окремий правовий режим, внаслідок чого сторони за переліченими вище договорами діяли в межах своєї цивільної правоздатності, визначеної ст.91 Цивільного кодексу України.
Питання виконання договірних зобов'язань з боку контрагента позивача по поставці продукції не впливає та не може впливати на право позивача по включенню суми податку на додану вартість, сплаченої продавцю в складі вартості придбаної продукції, до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені витрати по передоплаті продукції в процесі своєї господарської діяльності та по операціям, що здійснювались згідно з договором поставки, який передбачає передачу права власності на продукцію за плату на умовах передоплати.
Порушення позивачем при цьому норм податкового законодавства, які регулюють порядок відображення у податковому обліку таких операції, із матеріалів справи не вбачаються.
Підставою для включення до податкового кредиту сум сплачених податків є належним чином оформлена податкова накладна. За правилами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Вимоги до податкової накладної встановлені п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований спірний податковий кредит, оформлені у повній відповідності до вимог п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону.
Твердження відповідача з посиланням на абз.4 пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що податкова накладна видається саме при здійснення продажу товару, виписується тільки на факт поставки товарів, суд вважає помилковим.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто, відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, а саме: - або дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дату їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дату інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дату оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (п. 4 Порядку заповнення податкової накладної).
Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165.
Відповідно до зазначеного Порядку облік продажу товарів продавцем проводиться у книзі продажу обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань, дата виникнення яких визначена пунктом 7.3 статті 7 Закону. У разі, коли відвантаженню товарів передує зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування в касі платника податку як попередня оплата за продаж, який ще не відбувся, в книзі продажу товарів (робіт, послуг) така операція обліковується датою надходження коштів на розрахунковий рахунок у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Особи, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, у момент виникнення податкових зобов'язань, незалежно від факту, що сталося раніше - відвантаження товарів чи зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, до граф 2-5 книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) переносять відповідні реквізити податкової накладної.
З дати здійснення покупцем (позивач у справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов'язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит.
Таким чином, видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», підзаконним актам, які регулюють спірні відносини. Норми Закону України «Про податок на додану вартість», на які посилається відповідач - пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 - визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі, як вважає відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки не заперечувалось наявність належним чином оформлених податкових накладних на суму попередньої оплати за продукцію. Податкові накладні, виписані контрагентами позивача по факту передоплати, оформлені в повній відповідності до вимог п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону.
З огляду на викладене, податок на додану вартість в складі суми передоплати за продукцію за Договором № 02Д (2009) від 12.01.2009, правомірно включений позивачем до складу податкового кредиту за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку.
Позиція відповідача, викладена в акті перевірки від 05.06.2009, щодо такої умови отримання платником податку права на отримання бюджетного відшкодування як наявність факту отримання таким платником податку продукції у відповідному періоді, є вільним тлумаченням податковим органом норм податкового законодавства.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що діючим законодавством право на включення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду до суми бюджетного відшкодування у наступному податковому періоді не поставлено у залежність від фактичного отримання товарів в рахунок проведення оплати, а пов'язано тільки з розміром частини такого від'ємного значення, яка повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Щодо доводів відповідача про відсутність факту реальності господарської операції з ВАТ «ЗАлК» з поставки продукції за Договором № 02Д (2009) від 12.01.2009, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача з ВАТ «ЗАлК» за Договором № 02Д (2009) від 12.01.2009 були предметом дослідження податковим органом: у Довідці СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 29.05.2009 № 81/08-08/32573524, складеної за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запоріжалюміиторг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок і від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.02.2009 по 28.02.2009, якою, крім іншого, була підтверджена правомірність віднесення товариством сум податку на додану вартість до податкового кредиту березня 2009 року (у т. ч. і переплати за Договором № 02Д (2009) від 12.01.2009), а також у вищевказаному акті перевірки від 05.06.2009.
Висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства через відсутність реальності господарської операції за Договором № 02Д (2009) від 12.01.2009 вказані документи не містять.
Крім того, судом встановлено факт поставки товару за вищевказаним договором, що підтверджується наданими позивачем накладними на відпуск матеріалів на сторону, видатковими накладними (т.2 а.с.198-244), актом звірки взаєморозрахунків від 31.07.2011 за Договором № 2Д(2009) від 12.01.2009 (т.2, а. с.195), з якого вбачається, що між сторонами Договору станом на 31.07.2011 заборгованість відсутня, що дає підстави для висновку про виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором № 2Д(2009) від 12.01.2009.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, що оскільки продукція не була отримана в періоді здійснення попередньої оплати, то господарські зобов'язання були укладені без наміру на реальне настання правових наслідків та з метою безпідставно одержати із державного бюджету бюджетне відшкодування ПДВ, колегія суддів вважає помилковим.
Аналіз укладеного між позивачем та його контрагентом ВАТ «ЗАлК» договору № 2Д(2009) від 12.01.2009 дозволяє зробити висновок про дотримання вимог ст.ст.180, 265, 267 Господарського кодексу України при його укладанні. Зазначений договір виконаний сторонами, строк дії договору на момент складання акту перевірки не закінчився.
Ознаки порушення публічного порядку, спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, заволодіння майном чи грошовими коштами держави, вказаний договір не містить. Також означений договір не визнаний недійсним в судовому порядку.
Посилання відповідача, що контрагент позивача - ВАТ «ЗАлК» податок на додану вартість до бюджету фактично не сплачував, а заявляв відповідні суми до бюджетного відшкодування, колегією суддів не приймаються, як такі, що не свідчать про порушення норм податкового законодавства саме позивачем, а у разі наявності такого порушення, відповідальність з урахуванням положень ст.61 Конституції України наступає виключно для контрагента позивача.
Стосовно твердження відповідача про необхідність врахування судових рішень у справі № 2а-28/10/0870 з огляду на те, що предметом оскарження в даній справі є податкове повідомлення-рішення, винесене за підстав, аналогічних до тих, що були підставою винесення повідомлень-рішень, що були предметом оскарження у справах №2а-5259/09/0870 та № 2а-0870/657/11, апеляційний суд зазначає, що з доданих відповідачем судових рішень (т.3, а. с.86, 87, 88) не вбачається, що предметом судового дослідження були правовідносини, які є предметом дослідження у даній справі № 2а-28/10/0870, а «аналогічність підстав» згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України не носить преюдиційного характеру під час винесення судового рішення адміністративним судом.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем відповідних сум податку на додану до складу податкового кредиту в березні 2009 рок та врахування їх при визначенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за квітень 2009 року.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, передбачені ст..202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-28/10/0870 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко