20 жовтня 2015 року
справа № 808/5633/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року
у справі № 808/5633/14
за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №0000594720 від 22.08.2014 щодо зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 8822,00 грн. (а.с.7);
- №0000604720 від 22.08.2014 щодо нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4937,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 255,00 грн. (а.с.8);
- №000061470 від 22.08.2014 щодо зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 8822,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4411,00 грн. (а.с.9).
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Крафт Електрик». Актом перевірки відповідачем встановлено наявність розрахункових, платіжних та інших первинних документів, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості як на підставу нереальності проведеної господарської операції спростовується тим, що товарно-транспортні накладні не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує факт придбання матеріальних цінностей, а придбані товари не відносяться до груп товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2015 адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що наявні в матеріалах справі податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками, повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Крафт Електрик». Посилання податкового органу на необхідність наявності у позивача товарно-транспортних накладних визнано судом першої інстанції безпідставним, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує факт придбання матеріальних цінностей.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач вказує на встановлені в ході перевірки обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Крафт Електрик», також зазначає, що актом ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №102/04-65-22-03/36493783 від 26.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крафт Електрик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Остра-Еліт» за період червень, липень 2011 року» встановлено відсутність у ТОВ «Крафт Електрик» первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності за червень, липень 2011 року. Зважаючи на відсутність первинних документів контрагента позивача, відповідач наполягає, що господарська операція позивача та ТОВ «Крафт Електрик» є нереальною, що підтверджено також тим, що позивачем не надавалися до перевірки товарно-транспортні накладні або подорожні листи на перевезення товару від ТОВ «Крафт-Електрик» за липень 2011 року.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ТОВ «Крафт Електрик» (код за ЄДРПОУ 36493783) за липень 2011 року, за результатами якої складено акт №263/28-04-47-20/00194731 від 13.08.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4937,00 грн., в тому числі по періодах: 2-3 квартали 2011 року - 842,00 грн.; 2-4 квартали 2011 року - 2427,00 грн.; 1 квартал 2012 року - 959,00 грн.; три квартали 2012 року - 1697,00 грн.; 2012 рік - 1933,00 грн.; 1 квартал 2013 року - 447,00 грн.; півріччя 2013 року - 551,00 грн.; 2013 рік - 577,00 грн.;
п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 року у сумі 8822,00 грн.;
п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 8822,00 грн. за вересень 2011 року.
Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами відповідача, що проводили перевірку, під час перевірки господарських відносин позивача з ТОВ «Крафт Електрик» досліджено первинні документи, надані на підтвердження поставки продукції від ТОВ «Крафт Електрик», її оприбуткування позивачем та використання у власній господарській діяльності. Зауваження щодо складення первинних документів, податкових накладних, відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку відсутні. Разом з тим, виявилось, що за відсутності товарно-транспортних накладних на поставку продукції неможливо відстежити, яким саме автотранспортом та коли і чи фактично було здійснено постачання товару, а також неможливо встановити та/або підтвердити сам факт доставки товару до позивача.
Крім того, відповідачем використано дані акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 26.06.2014 № 102/04-65-22-03/36493783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крафт Електрик» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартітьс по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Остара-Еліт» за період червень, липень 2011 року».
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0000594720 від 22.08.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 8822,00 грн.
- №0000604720 від 22.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 6192,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 4937,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1255,00 грн.
- №0000614720 від 22.08.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 8822,00 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).
Стосовно порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-вересня 2011 року позивачем придбана продукція (фторопластовий стрижень, трубка ПХВ, трубка термоусаджувана, текстоліт ПТ, склотекстоліт) від ТОВ «Крафт-Електрик», що підтверджується наступними первинними документами: рахунками-фактурами №СФ-0000899 від 11.07.2011, СФ-0000909 від 12.07.2011, №СФ-0000910 від 12.07.2011; видатковими накладними №РН-0000686 від 20.07.2011, №РН-0000704 від 25.07.2011; №РН-0000684 від 20.07.2011, №РН-0000787 від 19.08.2011, №РН-0000683 від 20.07.2011, №РН-0000861 від 08.09.2011; податковими накладними №76 від 19.07.2011 на загальну суму 7930,88 грн., в т. ч. ПДВ 1321,61 грн., №77 від 19.07.2011 на загальну суму 36578,18 грн., в т. ч. ПДВ 6096,36 грн., №78 від 19.07.2011 на загальну суму 8424,00 грн., в т. ч. ПДВ 1404,00 грн., №РН-0000860 від 08.09.2011; платіжним дорученням №11Н-4760 від 19.07.2011.
Придбана продукція оприбуткована позивачем, що підтверджується прибутковими ордерами №2011-3605 від 29.07.2011, №2011-3828 від 13.07.2011, №2011-3606 від 27.07.2011, №2011-4326 від 23.08.2011, №2011-3607, №2011-4722 від 13.09.2011, №2011-4723 від 13.09.2011.
Відповідно до карток складського обліку матеріалів продукція обліковується на складах позивача. Відповідачем в ході перевірки встановлено, що продукцію від ТОВ «Крафт-Електрик» на суму 43395,77 грн. без ПДВ позивач оприбуткував на Центральний склад ДП «ЗТМК» та відповідно до накладних на внутрішнє переміщення матеріалів одну частину товару було переміщено у цеха ДП «ЗТМК», а іншу - передано ТОВ «ЗТМК» згідно акту приймання-передачі майнового комплексу ДП «ЗТМК» до статутного капіталу ТОВ «ЗТМК» від 31.12.2013.
Списання придбаних від ТОВ «Крафт-Електрик» товарів, придбаних у періоді, що перевірявся, відображено в бухгалтерському обліку на підставі відповідних накладних на списання матеріалів, актів на списання.
Означені документи досліджені податковим органом, недоліки щодо їх складення, змісту не виявлено. Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства матеріали справи не містять.
Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Стосовно посилання податкового органу на відсутність у позивача документів, підтверджуючих транспортування придбаного товару, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ «Крафт-Електрик» та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом у відповідних податкових періодах.
На момент вчинення відповідних правочинів, контрагент позивача ТОВ «Крафт-Електрик» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Також зазначений вище договір, укладений позивачем, не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства, або порушував публічний порядок.
Належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.
Стосовно посилань податкового органу на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №102/04-65-22-03/36493783 від 26.06.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крафт Електрик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Остра-Еліт» за період червень, липень 2011 року» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт стосовно іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Крім того, слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.
Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару.
Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.
Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками (виконавцями), в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі № 808/5633/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко