21 жовтня 2015 рокусправа № 207/5546/14-а(2-а/207/11/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Олефіренко Н.А. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.
за участю позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 10 березня 2015 року у справі № 207/5546/14-а (2-а/207/11/15) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо призначення пенсії за віком, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська про відмову призначити пенсію за вислугою років ОСОБА_1. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська здійснити обчислення пільгового стажу ОСОБА_1 з розрахунку 1 рік роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на 1 рік 6 місяців за період з 31.07.1980 р. по 14.12.1980 р., з 08.05.1981 р. по 12.05.1981 р., з 18.01.1982 р. по 20.01.1982 р., з 04.01.1984 р. по 09.01.1984 р., з 03.10.1985 р. по 04.10.1985 р., з 26.05.1986 р. по 29.06.1986 р., з 25.11.1986 р. по 22.12.1986 р., з 19.05.1987 р. по 25.05.1987 р., з 07.09.1988 р. по 15.09.1988 р., з 05.01.1990 р. по 11.01.1990 р., з 18.01.1990 р. по 18.03.1990 р., з 12.01.1990 р. по 17.01.1990 р., з 19.03.1990 р. по 16.04.1990 р., та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з моменту звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, тобто з 07.04.2014 року.
Постановою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 10 березня 2015 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи, а тому просить скасувати постанову суду та задовольнити позов.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд не звернув уваги на право позивача на пільгове обрахування стажу роботи матросом у складі плавскладу в районах Крайньої Півночі з розрахунку 1 рік стажу за 1 рік 6 місяців. За таких умов позивач мав більше 15 років пільгового стажу, якого достатньо для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але відповідач необгрунтоовано відмовив.
Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг віку 55 років ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно записів в трудовій книжці позивача, в період з 31.07.1980 р. працював матросом плавскладу Совгаванської бази океанічного рибальства до 28.09.1990 року, що в календарному обчисленні склало 10 років 1 місяць 28 днів.
Згідно архівних довідок Адміністрації Советсько-Гаванського муніципального району хабаровського краю від 30.07.2013 р., 20.03.2013 р., 15.05.2013 р. підтверджено записи трудової книжки про роботу позивача у вказаний період в Совгаванській БОР, укладення з ним трудового договору на три роки, а також право на пільги в цей період, що передбачені для працівників районів Крайньої Півночі, зокрема зарахування стажу в полуторному розмірі (а.с. 15-20). Також довідками підтверджено, що Совгаванській БОР реорганізовано з 15.12.1992 р. в АТ «Морські ресурси».
Згідно повідомлення про зняття з обліку та копії ухвали Арбітражного суду Хабаровського краю від 02.07.2002 р. (а.с. 23-24) встановлено ліквідацію з 24.07.2002 р. ВАТ «Морські ресурси».
07.04.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно п. «д» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному УПФУ в Дніпропетровській області № 15 від 26 червня 2014 року (а.с. 25) за результатом розгляду документів позивача підтверджено періоди роботи з 15.12.1980 р. по 07.05.1981 р., з 13.05.1981 р. по 17.01.1982 р., 21.01.1982 р. по 03.01.1984 р., з 10.01.1984 р. по 02.10.1985 р., з 05.10.1985 р. по 25.05.1986 р., з 30.06.1986 р. по 24.11.1986 р., з 23.12.1986 р. по 18.05.1987 р., з 26.05.1987 р. по 06.09.1988 р., з 16.09.1988 р. по 04.01.1990 р., з 17.04.1990 р. по 28.09.1990 р. для зарахування до пільгового стажу відповідно до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
25.07.2014 року Управління ПФУ в Баглійському районі м.Дніпродзержинська повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії з посиланням на рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному УПФУ в Дніпропетровській області та відсутність достатнього пільгового стажу. При цьому в пільговому обчисленні з коефіцієнтом 1,5 відповідач обрахував лише частину стажу з 31.07.1980 р. по 30.07.1983 р.. тобто лише за 3 роки.
Вказані обставини знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Крім того, судом апеляційної інстанції на підставі протоколу розрахунку стажу встановлено, що відповідачем встановлено наявність у позивача на 01.04.2014 року загального стажу 29 років 4 місяці, з яких до стажу морського флоту віднесено 10 років 6 місяців 16 днів, а до стажу роботи в районах Крайньої Півночі включено лише 4 роки 5 місяців 28 днів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням підтверджених рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області періодів пільгового стажу позивача та застосуванням коефіцієнту 1,5 лише до трьорічного періоду цього стажу, позивач не має достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років, а тому роішення відповідача є правомірними.
Колегія суддів вважає ці висновки помилковими з огляду на наступне.
Згідно з пунктом «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Як встановлено судом, на час подання заяви про призначення пенсії позив мав вік більше 55 років та загальний стаж більше 25 років. Щодо спеціального стажу слід зазначити наступне.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі ? постанова № 590), указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Відповідно до пункту «д» цієї статті працівникам, що переводяться, направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Таким чином, для отримання права на пільги, передбачені наведеною статтею, особа повинна укласти строковий трудовий договір.
Оскільки судами встановлено, що позивачем було укладено трудовий договір строком на 3 роки і що за місцем його роботи він отримував пільги, зокрема при оплаті праці, то стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягав обчисленню з розрахунку один рік за один рік шість місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем таке право не оспорюється, але застосування такої кратності відповідачем проведено лише до перших трьох років роботи позивача в особливих умовах, але колегія суддів вважає таки дії необґрунтованими, оскільки трирічний строк укладення трудового договору визначений законодавцем як мінімально необхідний, тому продовження дії цього договору не позбавляє особу права на вказані пільги, зокрема і кратне обчислення трудового стажу.
З урахуванням наведеного навіть визнанні рішенням комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області періоди роботи позивача як такі, що підлягають включенню до пільгового стажу, в сукупності становлять 9 років 4 місяці 23 дня в календарному обчисленні, що із урахуванням кратності складає 14 років 01 місяць 04 дні, що є достатнім для призначення пенсії за вислугою років.
Натомість суд апеляційної інстанції вважає, що включенню до пільгового стажу позивача підлягає весь період його роботи з 31.07.1980 року по 28.09.1990 року на посаді матроса плавскладу Совгаванської бази океанічного рибальства згідно записів в трудовій книжці, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне поняття закріплене і в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637, в п.1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Стаж та робота позивача на посаді, що дає право на отримання пенсії за вислугою років підтверджено записом в трудовій книжці, а те, що позивач на цій роботі працював в районах Крайньої Півночі за трудовим договором, укладеним не менш як на 3 роки, підтверджено архівними довідками.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем документами підтверджується його право на призначення пенсії за вислугою років згідно п. «д» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання відповідної заяви, тобто з 07 квітня 2014 року.
Одночасно колегія суддів зазначає, що звернувшись до суду із позовом 09.12.2014 року позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише з листа відповідача від 25.07.2014 року, в якому його повідомили про прийняте рішення за його заявою від 07.04.2014 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального права що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 10 березня 2015 року у справі № 207/5546/14-а (2-а/207/11/15) скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська з відмови призначити пенсію за вислугою років ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська призначити та обрахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно п. «д» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07 квітня 2014 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи період з 31.07.1980 року по 28.09.1990 року з розрахунку 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2015 року.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: Н.А. Олефіренко
Суддя: І.В. Юрко