"9" березня 2011 р. Справа № 50/100-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І.,
при секретарі Новиковій Ю.В.,
за участю представників:
позивача -не з'явився
першого відповідача -не з'явився
другого відповідача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 3171 Х/1-12) та апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 3192 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 8 жовтня 2009 року у справі №50/100-09
за позовом відкритого акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика”, с. Федорівка Володимиро-Волинського району Волинської області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Спіка І”, м. Харків
2. Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі Харківської філії
про визнання недійсним договору,
встановила:
У липні 2009 року відкрите акціонерне товариство “Володимир-Волинська птахофабрика” (далі -позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнень позовних вимог, просило суд визнати недійсним договір поруки №188-П від 12.08.2008 р., укладений між ВАТ “ВТБ Банк” в особі Харківської філії (далі -другий відповідач), ТОВ “Спіка І” (далі -перший відповідач) та позивачем. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що зазначений договір підписано з боку ВАТ “Володимир-Волинська птахофабрика” неуповноваженою на це особою.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 липня 2009 року за заявою позивача призначено у справі почеркознавчу та судово-технічну експертизи, на розгляд яких поставлені відповідні питання, зупинено провадження у справі до закінчення експертиз.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2009 року провадження у справі поновлено.
Рішенням господарського суду Харківської області від 8 жовтня 2009 року у справі № 50/100-09 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Погорелова О.В., суддя Гребенюк Н.В.) прийнято уточнення позивача до позовної заяви; задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи відповідних документів; задоволено клопотання позивача про виключення ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії з кола осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено його в якості співвідповідача; виключено ВАТ "ВТБ Банк" в особі Харківської філії з кола осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залучено ВАТ "ВТБ Банк" в особі Харківської філії до участі у справі в якості другого відповідача; відмовлено першому відповідачу в задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача у справі; відмовлено першому відповідачу в задоволенні клопотання про зміну процесуального статусу ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії та залучення його до участі у справі в якості відповідача; відмовлено першому відповідачу в задоволенні клопотання про призначення повторної почеркознавчої та судово-технічної експертиз; повернуто першому відповідачу зустрічний позов та роз'яснено, що повернення зустрічного позову не перешкоджає ТОВ “Спіка І” звернутися з позовом до суду в загальному порядку. Позовні вимоги позивача задоволено повністю та визнано недійсним договір поруки № 188-П від 12.08.2008р., укладений між відповідачами та позивачем. Стягнуто з першого відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита, 157,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 597,50 грн. витрат за проведення судової експертизи. Стягнуто другого відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита, 157,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2597,50 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Рішення мотивоване тим, що договір поруки підписаний неуповноваженою особою, а тому позовні вимоги позивача про визнання зазначеного договору недійсним є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Перший відповідач із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2009 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається на те, що рішення є необґрунтованим, винесеним на підставі неналежних доказів, із порушенням норм процесуального права. Крім того, в апеляційній скарзі зазначає, що висновок судово-почеркознавчої експертизи № 7017 є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки він не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. А крім того перший відповідач вважає, що висновок експертизи № 7053 не містить жодних відомостей про те, ким був підписаний спірний договір поруки -ОСОБА_2, чи іншою особою, а лише вказує, що підпис виконаний після проставлення печатки із найменуванням ВАТ “Володимир-Волинська птахофабрика”.
Другий відповідач із рішенням суду першої інстанції також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 8 жовтня 2009 року у справі № 50/100-09 та прийняти нове судове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач зазначає, що рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, вважає висновок судово-почеркознавчої експертизи № 7017 не відповідає вимогам ст. 42 ГПК України, а тому суд не повинен був приймати його до уваги.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 6 травня 2010 року за клопотанням другого відповідача призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставлені відповідні питання, зупинено провадження у справі до закінчення експертизи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року поновлено провадження у справі. При цьому Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 надіслано повідомлення № 10496 від 30.12.2010 р. та № 2/333 від 31.01.2011 р. про неможливість надання висновку по справі № 50/100-09 у зв'язку з невиконанням вимог судового експерта та повернення матеріалів без виконання.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача -без задоволення.
Позивач та перший відповідач, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.
Враховуючи те, що явка представників позивача та першого відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи першого та другого відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 12 серпня 2008 року між відповідачами був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 188-Ю, відповідно до умов якого другий відповідач надав першому відповідачу кредит в сумі 15 000 000,00 грн. із строком повернення до 11.08.2009 р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18 відсотків річних, комісією за встановлення ліміту кредитування - 1,0 відсоток від суми ліміту кредитної лінії, одноразово; комісією за дострокове розірвання кредитного договору - 1,0 відсоток від суми ліміту кредитної лінії; комісією за управління зобов'язаннями по кредиту - 1,0 відсоток від суми невикористаного ліміту кредитної лінії.
12 серпня 2008 року між другим відповідачем (банк), позивачем (поручитель) та першим відповідачем (позичальник) був укладений договір поруки № 188-П, відповідно умов якого позивач поручився перед другим відповідачем за виконання першим відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 188-Ю від 12.08.2008 р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).
За приписами частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до п.п. 4, 5 договору поруки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
За приписами статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з п.п. 6, 7 договору поруки в разі настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором та/або невиконання (неналежного) виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргу, а також має право звернути стягнення на майно поручителя згідно норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Досліджуючи матеріали справи, зокрема, договір поруки № 188-П від 12.08.2008р., колегія суддів вбачає, що з боку другого відповідача договір підписано директором Харківської філії ВАТ ВТБ ОСОБА_4 Овчелуповою, з боку позивача - головою правління ОСОБА_2, з боку першого відповідача - директором ОСОБА_5
За приписами частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з частиною 2 статті 207 цього Кодексу правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За приписами статей 88, 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату укладання договору поруки від 12.08.2008 р. діяв статут позивача (нова редакція), затверджена загальними зборами акціонерів (протокол № 1 від 30.03.2007 р.), державну реєстрацію змін до якого проведено державним реєстратором 17.05.2007 р., номер запису 11801050006000009 (т. 1 а. с. 14-20).
Відповідно до п.п. 9.4.6. статуту позивача роботою правління керує голова правління, який має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим статутом, приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 25 % статутного капіталу товариства; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийняти уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього статуту.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, станом на дату укладання договору поруки головою правління позивача був ОСОБА_2, що був обраний 10.09.2003 р. на підставі рішення спостережної ради позивача (протокол № 2 від 10.09.2003 р.).
Із доданих позивачем до позовної заяви матеріалів вбачається, що голова правління позивача ОСОБА_2 дізнався про існування договору поруки № 188-П від 12.08.2008 р. із доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_6 від 15.06.2009 р. (т. 1 а. с. 31).
Із пояснювальної записки голови правління ОСОБА_2 від 18.06.2009 р. вбачається, що даного договору він не підписував, жодних переговорів щодо підписання договору ні з банком, ні з першим відповідачем не проводив (т. 1 а. с. 33).
Відповідно до наказу № 98 від 15.06.2009 р. «Про проведення службового розслідування»створено комісію по розслідуванню та проведено службове розслідування на підприємстві позивача (т. 1 а. с. 32).
За результатами перевірки складено акт від 22.06.2009 р. за підписами голови комісії - начальника контрольно-адміністративної служби ОСОБА_7, членів комісії - заступника голови правління ОСОБА_8 та бухгалтера ОСОБА_9 Згідно з висновками акту договір поруки № 188-П від 12.08.2008 р. головою правління товариства ОСОБА_2 не підписувався, про його існування йому нічого не відомо, тому даний документ є фальсифікованим. У зв'язку з чим комісія вийшла з пропозицією про розгляд на засіданні правління позивача питання про надання правової оцінки відповідного факту (т. 1 а. с. 34, 35).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт непідписання договору поруки головою правління позивача ОСОБА_2 знайшов підтвердження у висновку судово-почеркознавчої експертизи № 7017 від 14.08.2009р, складеному експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_11, в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі поруки № 188-П від 12.08.2008 р., між другим відповідачем, позивачем та першим відповідачем, розташовані у графах "Поручитель ОСОБА_12 Акціонерне Товариство" Володимир-Волинська Птахофабрика", "Голова Правління", - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Крім того, відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів №7053 від 10.09.2009 р., наданого експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_13В, підпис на першій сторінці договору поруки № 188-П від 12.08.2008 р., що розташований внизу сторінки (крайній справа) та посвідчений відбитком печатки із найменуванням "ВАТ Володимир-Волинська птахофабрика" виконаний після проставлення відбитку печатки із найменуванням "ВАТ Володимир-Волинська птахофабрика"; підпис на другій сторінці договору поруки № 188-П від 12.08.2008 р., що розташований в стовпчику після тексту договору "Поручитель" від імені голови правління "ВАТ Володимир-Волинська птахофабрика" ОСОБА_2, виконаний після проставлення відбитку печатки із найменуванням "ВАТ Володимир-Волинська птахофабрика".
За приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Розглядаючи вимоги позивача про визнання договору поруки № 188-П від 12.08.2008 р. недійсним з підстави підписання його з боку ВАТ “Володимир-Волинська птахофабрика” неуповноваженою на це особою, колегія суддів виходить з наступного.
В постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9 зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Крім того, згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 Цивільного кодексу України).
Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що договір поруки № 188-П від 12.08.2008 р. підписаний неуповноваженою особою, а тому на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання відповідачів в апеляційних скаргах на те, що висновок експертизи №7017 є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки він не відповідає ст. 42 ГПК України, вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р., колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1.2 розділу 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень на експерта покладаються обов'язки щодо проведення повного дослідження, надання обгрунтованого та об'єктивного висновку.
Пунктом 2.1.3 розділу 2 Інструкції визначено, що у разі неможливості проведення експертизи за відсутності матеріалів, достатніх для вирішення постановленого питання, експерт наділений правом повідомити про це орган, який призначив експертизу.
Згідно з п.п. 2.2.2, 2.2.7 розділу 2 Інструкції експерт має право порушувати клопотання відповідно до процесуального законодавства про надання додаткових та інших матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань та оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, яка призначила експертизу, що порушують порядок проведення експертизи.
Відповідно до п. 4.11. розділу 4 Інструкції висновок експерта розглядається керівником експертної установи (або його заступником) і направляється особі або органу, яка призначила експертизу. Якщо при ознайомленні з висновком судового експерта буде встановлено, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від методики дослідження, керівник судово-експертної установи може передоручити проведення судової експертизи комісії експертів, до якої включається також судовий експерт, який проводив попереднє дослідження.
Вищевикладене свідчить про те, що на час проведення судово-почеркознавчої експертизи у експерта було достатньо матеріалів для надання висновку на питання, поставлені господарським судом та не встановлено будь-яких підстав для витребування додаткових або повернення матеріалів у зв'язку з неможливістю проведення експертизи.
Твердження першого відповідача в апеляційній скарзі про те, що проведення експертом досліджень було здійснено лише на підставі 3 документів із зразками вільного підпису голови правління позивача ОСОБА_2 та 3 документів зі зразками умовно-вільного підпису, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень не визначена обов'язкова кількість документів із зразками вільного та умовно-вільного підпису, яка повинна надаватися для проведення відповідних досліджень.
Посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на те, що експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 не були виконані особисто у залі судового засідання або в експертній установі, а передані представником позивача, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки нормами чинного господарського процесуального законодавства не покладено на суд прямого обов'язку отримувати зразки підпису від осіб, які не є учасниками судового процесу. Зокрема, це є обов'язком сторони, яка посилається на дані обставини та надає відповідні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.
Доводи першого відповідача стосовно того, що висновок судово-технічної експертизи документів № 7053 від 10.09.09. не є належним доказом у справі, оскільки не містить жодних відомостей про те, ким був підписаний спірний договір поруки, колегія суддів також вважає безпідставними.
Згідно з п. 23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень до питань, які розглядаються при проведенні технічної експертизи, такі відомості не відносяться. В даному випадку на вирішення експертизи був поставлений перелік питань, з урахуванням яких експертом був наданий відповідний висновок.
Твердження першого відповідача в апеляційній скарзі щодо безпідставної відмови судом у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну експертизу. Проведення повторної експертизи обумовлюється тільки її необхідністю, насамперед, необґрунтованістю висновку чи сумнівами в його правильності. В даному випадку суд, дослідивши висновок експерта та матеріали справи, не знайшов його невідповідності та суперечності матеріалам справи та дійшов висновку про відсутність підстав для проведення повторної експертизи.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідачів, викладені ними в апеляційних скаргах, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 8 жовтня 2009 року у справі № 50/100-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови по справі підписаний 14 березня 2011 року