Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"18" травня 2010 року Справа № 55/11-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 (дов. б/н від 23.12.2009р.), ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.12.2009р.)
1-го відповідача -не з'явився
2-го відповідача -ОСОБА_3 (дов. № 17/15 від 27.01.2010р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область (вх. № 1120 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.10р. по справі № 55/11-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфтек», м. Харків
до 1) Приватного підприємства «Промтранспоставка», м. Харків
2)Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення 38 876,65 грн., -
встановила:
У січні 2010 року позивач -ТОВ „Альфтек”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Енергомашспецсталь" (2-го відповідача) 38831, 96 грн. основного боргу, а також стягнення солідарно з ПП "Промтранспоставка" (1-м відповідачем) та ВАТ "Енергомашспецсталь" (2-м відповідачем) - 44,69 грн. трьох відсотків річних, мотивуючи свої вимоги тим, що 2-й відповідач в порушення умов договору № 15/494 від 27.04.09 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару, що, в свою чергу стало підставою для солідарної відповідальності 1-го відповідача за договором №08/01 від 01.01.2009р. за прострочення 2-м відповідачем в оплаті поставленого товару.
10 лютого 2010 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з 2-го відповідача 38831,96 грн. основного боргу, 698,97 грн. інфляційних витрат, 1072,38 грн. пені та судові витрати, а також солідарно стягнути з 1-го та 2-го відповідача 134,03 грн. -трьох відсотків річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2010р. по справі № 55/11-10 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Альфтек" 38831,96 грн. основного боргу, 698,97 грн. інфляційних витрат, 261,7 грн. пені, 397,92 грн. державного мита та 230,52 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто солідарно з ВАТ "Енергомашспецсталь" та ПП "Промтранспоставка" на користь ТОВ "Альфтек" 134,03 грн. -трьох відсотків річних, 1,34 грн. державного мита та 0,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті заявленої вимоги про стягнення 810,68 грн. пені відмовлено.
2-й відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що у 2-го відповідача не виникло обов'язку по оплаті отриманого товару, оскільки вважає, що позивачем були порушені умови договору № 15/494 від 27.04.2009р. щодо передачі документів: рахунку, накладної, видаткової накладної. З наведеного також вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні, з наведеними в ній доводами не погоджується, вважає висновки суду законними та обґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін. В обґрунтування викладених заперечень, зокрема посилається на те, що матеріали справи та дійсні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав умови договору, поставив товар, а 2-й відповідач товар та документи отримав, але розрахувався частково.
1-й відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
18 травня 2010 року 2-й відповідач через канцелярію суду апеляційної інстанції надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги по даній справі в зв'язку з поданням ним позовної заяви про визнання недійсним договору № 15/494 від 27.04.2009р., укладеного між ВАТ «Енергомашспецсталь»та ТОВ «Альфтек», та направленням зазначеної заяви ухвалою господарського суду Донецької області за підсудністю до господарського суду Харківської області.
В судовому засіданні 18 травня 2010 року представники позивача заперечували щодо відкладення розгляду апеляційної скарги з підстав наведених в клопотанні 2-го відповідача.
Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання, оскільки викладені 2-м відповідачем обставини не мають прямого відношення до суті даного господарського спору, предметом якого є заборгованість 2-го відповідача перед позивачем за договором № 5/494 від 27.04.2009р., факт поставки за яким не заперечується 2-м відповідачем в апеляційній скарзі, та визнається представником ВАТ «Енергомашспецсталь»під час судового засідання.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції01 січня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфтек" (позивач у справі) та Приватним підприємством "Промтранспоставка" (1-й відповідач у справі) був укладений договір № 08/01, строком дії до 31 грудня 2010 р. у відповідності до умов якого 1-й відповідач надає у відповідності до умов даного договору, інформаційні послуги, пов'язані з вибором комерційних партнерів, яким потрібний металоріжучий інструмент, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити їх.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що 1-й відповідач несе солідарну відповідальність з партнером, вказаним в заявці, за прострочення в оплаті поставленого позивачем металоріжучого інструмента у вигляді 3% річних від простроченої суми.
Також, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та 1-м відповідачем укладена заявка № 5 від 23.04.09 р. до договору на надання інформаційних послуг № 08/01 від 01.01.09 р., в якій 1-й відповідач надає інформацію про те, що ВАТ "Енергомашспецсталь" (2-й відповідач) готово придбати у позивача металоріжучий інструмент, обумовлений заявкою.
Крім того, сторони склали між собою акт виконаних робіт № 5/04 від 23.04.09 р. до договору на надання інформаційних послуг № 08/01 від 01.01.09 р., на загальну суму 500 грн., який підтверджує надання 1-м відповідачем інформаційних послуг згідно замовлення № 5 від 23.04.09 р.
27 квітня 2009 р. між позивачем та 2-м відповідачем був укладений договір № 15/494, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався продати металоріжучий інструмент, в кількості та номенклатурі, які визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, а 2-й відповідач, в свою чергу, здійснити оплату та прийом замовленої продукції в строки, передбачені даним договором.
Пунктом 5.5 вказаного договору передбачено: на продукцію, що постачається, позивач передає 2-му відповідачу наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору № 15/494 від 27.04.09 р. позивачем було поставлено 2-му відповідачеві товар, обумовлений специфікаціями до нього, на загальну суму 60831,96 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0709.01 від 09.07.09 р., РН-0000055 від 09.06.09 р. та РН-0000056 від 09.06.09 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.
У вказаних накладних в графі "замовлення" зазначений договір № 15/494 від 27.04.09 р., що свідчить про те, що поставки товару здійснювались саме на виконання цього договору.
З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей № 1400 від 09.07.09 р., 1202 від 09.06.09 р. та № 1203 від 09.06.09 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Альфтек".
Слід зазначити, що 2-й відповідач сам факт поставки товару визнає, але посилається на відсутність документів, обумовлених п. 5.5 вказаного договору, які повинні бути надані разом з товаром, що постачається, в зв'язку з чим вважає, що у нього не виникло обов'язку провести оплату за поставлений товар.
Колегія суддів визнає безпідставність наведених тверджень та зазначає, що судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем були виставлені до оплати 2-му відповідачу рахунки-фактури № 0709.01 від 09.07.09 р., № СФ-0000068 від 09.06.09 р. та № СФ- 0000052 від 09.06.09 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання п. 5.5 договору були направлені на адресу 2-го відповідача супровідні документи - вищезазначені рахунки-фактури, відповідні видаткові накладні та податкові накладні, що підтверджується описом поштового вкладення з відміткою про відправку 02.12.09 р., а також поштовим повідомленням № 6110000476979 з відміткою про отримання з боку відповідача уповноваженою особою 05.12.09 р. (аркуш справи 35, 36).
При цьому, доказів звернення до позивача з претензіями щодо неналежного оформлення первинної та товарно супровідної документації по поставленому товару, відповідачем до суду не надано.
Також, підтвердженням своїх обов'язків за договором щодо оплати отриманого товару є часткова сплата 2-м відповідачем його вартості, що підтверджується витягами з банківської виписки від 16.07.09 р., від 06.10.09 р., від 31.07.09 р. (аркуш справи 37-41).
Таким чином, 2-й відповідач товар та документи отримав, проте розрахувався лише частково на суму 22 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було вище зазначено, сторони в специфікаціях до договору чітко встановили строк оплати товару - впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, що були вказані у п. 5.5 договору № 15/494.
Матеріали справи свідчать про те, що 2-й відповідач направив на адресу позивача лист № 15/442 від 14.12.09 р., в якому зазначив, що визнає свою заборгованість за договором № 15/494 від 27.04.09 р. та просив розглянути можливість погасити вказану заборгованість на протязі 3-х місяців (аркуш справи 42). Однак, 2-й відповідач свою заборгованість не погасив.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, факт порушення 2-м відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати отриманого товару повністю підтверджується матеріалами справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи, 2-й відповідач 38831,96 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 38831,96 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з 2-го відповідача 1072,38 грн. пені з періодом нарахування з 05.01.10 р. по 15.02.10 р.
З урахуванням п. 8.1 договору № 15/494, яким передбачена відповідальність у вигляді пені у разі порушення 2-м відповідачем строку повної оплати партії продукції більш ніж на 30 календарних днів, та вимог чинного законодавства, господарський суд обґрунтовано визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1072,38 грн. пені такими, що підлягають задоволенню частково, а саме -в розмірі 261,70 грн. за період з 04.02.10 р. по 15.02.10 р. В решті заявленої вимоги про стягнення пені у розмірі 810,68 грн. судом правомірно відмовлено, як зайво нарахованої.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п.7.2 договору № 08/01 від 01.01.09 р., 1-й відповідач несе солідарну відповідальність з партнером, вказаним в заявці, за прострочення в оплаті поставленого позивачем металоріжучого інструмента у вигляді 3% річних від простроченої суми.
Таким чином, висновки господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача 3% річних, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, у сумі 134,03 грн., є правомірними та такими, що ґрунтуються на умовах договору та відповідають вимогам чинного законодавства.
Також, позовна вимога щодо стягнення з 2-го відповідача інфляційних нарахувань у сумі 698,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання обґрунтовано визнана господарським судом такою, що підлягає задоволенню.
Отже, 2-й відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати пені в сумі 261,70 грн., річних в сумі 134,03 грн. та інфляційних втрат в розмірі 698,97 грн.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2010 року по справі № 55/11-10 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Клопотання про відкладення розгляду справи відхилити.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2010 р. по справі №55/11-10 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 21 травня 2010 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Такмаков Ю.В.
суддя Барбашова С.В.