1[1]
27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження № 12014100020011552 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_9
представника потерпілого - ОСОБА_10
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, та покладено на нього відповідні обов”язки, передбачені п. 2-4 ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги 6495 грн. 47 коп. вартості лікування.
Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 . Стягнуто з ОСОБА_7 на його користь 30 000 грн. моральної шкоди та 12 504 грн. 52 коп. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ПРАТ «СК «України» на користь ОСОБА_11 5 000 грн. моральної шкоди.
По справі вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
В апеляційній скарзі із змінами обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині розподілу стягнень заподіяної шкоди за цивільним позовом, а саме: залишити без задоволення позов прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги стягнення на її користь з Оксанчука вартість лікування в сумі 6 495 грн. 47 коп.; позов потерпілого ОСОБА_11 задовольнити частково, за яким на його користь стягнути з ОСОБА_7 30 000 грн. моральної шкоди, а з ПРАТ «СК «Україна» на користь ОСОБА_12 стягнути 12 504 грн. 52 коп. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.
Вказує на те, що потерпілий ОСОБА_11 цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди пред'явив лише до нього, а в резолютивній частині вимог просить стягнути солідарно з нього та страхової компанії, яку не залучено до участі у справі. Судом вирішено питання відносно особи, яка не приймала участь у справі та не була повідомлена про її розгляд. Вважає невідповідним розподіл витрат по відшкодуванню матеріальної шкоди лише на нього, не поклавши їх на страхову компанію, з якої стягнуто завдану моральну шкоду.
В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого представник ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 просить залишити її без задоволення, а вирок суду стосовно ОСОБА_7 без зміни.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 20 грудня 2014 року близько 19 год. 50 хв., керуючи технічно - справним автомобілем ”Деу Ланос”, д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Княжий Затон в м. Києві в порушення вимог п.18.1 ПДР України, згідно з якими водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований на проїзній частині вул. Княжий Затон, неподалік перехрестя вул. Срібнокільська в м. Києві, який позначений відповідними дорожніми знаками та розміткою ПДР України, проявив неуважність та необережність у виді злочинної недбалості, а саме не переконався, що на даному пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а також несвоєчасно зреагував на пішохода, який маючи перевагу в русі здійснював перехід зазначеної проїзної частини по розмітці нерегульованого пішохідного переходу (з ліва на право, відповідно траєкторії руху автомобіля) та існував для нього як небезпека, внаслідок чого скоїв на нього наїзд.
Порушення ОСОБА_7 вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв”язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: заподіяння пішоходу ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу із змінами та просили її задовольнити, прокурора, представника потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 ККУ, у апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюються, а тому відповідно до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання обвинуваченого, який визнав себе винуватим, розкаявся, частково визнав цивільний позов потерпілого та повністю цивільний позов прокурора. Окрім того, суд дослідив, перевірив та врахував інші докази у кримінальному провадженні, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_11 ; свідка ОСОБА_13 ; дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20 грудня 2014 року; схеми ДТП з фото таблицями; висновків судово-медичних та автотехнічних експертиз, які визнав належними, допустимими та достовірними.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При призначені ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, визначивши його в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та з врахуванням наведених у вироку пом'якшуючих обставин, обґрунтовано звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неправильне вирішення судом цивільного позову потерпілого, слід зазначити наступне. Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм закону в частині стягнення моральної шкоди з ПРАТ «СК «Україна», яку не залучено до участі у справі, не заслуговує на увагу.
Як убачається із цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 (т.1 а.с. 76), відповідачем у ньому зазначено ОСОБА_7 та ПРАТ «СК «Україна», яку суд повідомляв про розгляд кримінального провадження у встановленому законом порядку. Належним чином повідомлено ПРАТ «СК «Україна» і про апеляційний розгляд, однак її представник у судове засідання не з'явився.
Також колегія суддів уважає, що судом правильно вирішено позов прокурора та стягнуто із ОСОБА_7 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, вартість лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 6 495 грн. 47 коп. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що з вини обвинуваченого ОСОБА_7 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий отримав тілесні ушкодження, з приводу яких знаходився на лікуванні, а тому згідно положень ч.1 ст.1166, ч.2 ст.1187 ЦК України, така шкода підлягає стягненню саме із винної особи, а не за рахунок держави.
Безпідставними вважає колегія суддів твердження обвинуваченого про покладення на нього відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди у виді витрат на лікування, оскільки вважає, що така шкода підлягає стягненню із ПРАТ «СК «Україна».
З приводу цього слід зазначити, що стягнення завданих збитків за рішенням суду безпосередньо із ОСОБА_7 не позбавляє його права в порядку регресу звернутися із позовом до страхової компанії про повернення фактично відшкодованої шкоди, а тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 128, 129, 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 із змінами - залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - без зміни.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11кп/796/1402/2015 Категорія КК: ч.2 ст. 286
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_14
Доповідач - ОСОБА_1