27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.
при секретарі Архіповій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, штрафних санкцій, збитків, зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
встановила:
у листопаді 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 764 040грн., 3% річних у сумі 22 921грн. та судовий збір у сумі 3441грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що у травні 2012р. між ним та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, на підтвердження чого 7 червня 2012р. він передав ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності ОСОБА_2, 10 000 доларів США авансу. 16 червня 2012р. між ним та ОСОБА_2 був укладений попередній договір, на підставі якого був переданий забезпечувальний платіж у сумі 30 000 доларів США. 8 серпня 2012р. та 4 листопада 2012р. відповідачу були сплачені авансові платежі у сумі 8 000 доларів США, 25 000 доларів США та 165 440грн., що підтверджується відповідними розписками.
Позивач стверджував, що отримав ключі від квартири від балансоутримувача будинку за згодою відповідача та почав проводити ремонтні роботи у квартирі, а 19 листопада 2012р. уклав договір про надання комунальних послуг. Проте, у подальшому йому стало відомо, що договір, укладений з ОСОБА_2, не породжує юридичних наслідків, так як укладений без згоди забудовника та без погашення всієї заборгованості пайщиком. На пропозицію внести зміни в укладений договір, відповідач не відповів, а у січні 2013р. пред'явив вимогу про звільнення квартири. 2 квітня 2013р. право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3, 28 жовтня 2013р. у квартирі, де знаходилися його речі, були замінені замки, а його позбавлено можливості користуватися квартирою.
Позивач вважав, що на підставі ст. 1212 ЦК України відповідачі повинні повернути йому отримані від нього грошові кошти, сплатити 128 000грн. витрачених на ремонт
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/9413/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
квартири, та виплатити три відсотка річних за користування його грошовими коштами.
- 2 -
У березні 2014р. позивач доповнив свої вимоги і просив зобов'язати відповідачів повернути йому речі, які залишилися у квартирі.
У подальшому позивач неодноразово збільшував свої позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідачів солідарно 1 747 912грн., що є еквівалентом 73 000 доларів США отриманих відповідачами, 475 850грн. інфляційних втрат та трьох відсотків річних, 4 491,63грн. витрат його та його представника для явки до суду та повернення судового збору у сумі 3441грн.
У лютому 2014р. відповідачі пред'явили зустрічну позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 224 700грн. упущеної вигоди та 21 156грн. збитків за відновлювальний ремонт, та на користь ОСОБА_2 124 800грн. упущеної вигоди.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що відповідач ухилився від укладення основного договору, не виплатив передбачені попереднім договором грошові кошти, самовільно захопив квартиру, здійснив в ній перепланування, що потребує відновлювального ремонту. Позивачі стверджували, що неправомірні дії відповідача позбавили їх можливості здати квартиру у оренду та отримати відповідний прибуток.
Рішенням суду від 15 травня 2015р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 000 доларів США, що еквівалентно 678 480грн. та 165 440грн., 3441грн. повернення судового збору. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимогах відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та неналежну оцінку наданих суду доказів.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити їх позовні вимоги.
Апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також неврахування тієї обставини, що позивач самовільно захопив квартиру, здійснив її перепланування, чим завдав їм матеріальної шкоди. Крім того, апелянти посилаються на те, що своїми діями позивач позбавив їх можливості отримати грошові кошти від здачі квартири у оренду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав свою апеляційну скарга та заперечував проти апеляційної скарги відповідачів, представника відповідачів, який заперечував проти апеляційної скарги позивача та просив задовольнити апеляційну скаргу відповідачів, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 1 лютого 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль лтд» та ОСОБА_2 був укладений договір № 0455/364-224 (р) пайової участі у будівництві, предметом якого було проектування, будівництво та введення в експлуатацію готельного комплексу в смт. Партеніт.
Відповідно до додаткової угоди до договору № 0455/364-224 (р) від 1 лютого 2008р., яка укладена сторонами3 березня 2009р., сторони визначили, що ОСОБА_2 виділяється доля пайщика у вигляді 2-х кімнатних апартаментів № 23 на 5 поверсі, загальною площею 75,7кв.м. у корпусі №2.
7 червня 2012р. ОСОБА_3 отримала від позивача 10 000 доларів США як завдаток за переуступку майнових прав пайової участі у будівництві по договору № 0455/364-224 (р) з метою укладення додаткової угоди по переуступці прав до 1 серпня 2012р.
- 3 -
16 червня 2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір уступки права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався не пізніше 1 серпня 2012р. укласти із ОСОБА_1 за згодою ТОВ фірма «Консоль лтд» додатковий договір до договору пайової участі в будівництві № 0455/364-224 (р), а ОСОБА_1 прийняти право вимоги за договором пайової участі у будівництві та сплачує ОСОБА_2 151 400 доларів США.
Пунктом 2 попереднього договору сторони підтвердили передачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 забезпечувального платежу у сумі 242 100грн., що еквівалентно 30 000 доларам США.
Згідно наданих суду розписок ОСОБА_2 від позивача було отримано: 8 серпня 2012р. - 8000 доларів США, 4 листопада 2012р. - 25 000 доларів США та 165 440грн.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 2 квітня 2013р. нежитлове приміщення, апартаменти АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України не має, а вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підтвердженні належними доказами.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з їх недоведеності.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що попередній договір, який був укладений між сторонами, припинив свою дію 1 серпня 2012р., тому отримані ОСОБА_2 грошові кошти після вказаної дати є отриманими без правової підстави і підлягають стягненню з ОСОБА_2
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (грошові кошти) потерпілому.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існують договірні відносини у зв'язку із укладення попереднього договору, тому суд прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України при вирішенні питання про повернення грошових коштів, які були отримані відповідачем на підставі цього договору.
Наслідки невиконання сторонами зобов'язань за попереднім договором визначені у статті 635 ЦК України, проте, вони не були предметом даного спору.
Доводи апелянта про те, що укладений попередній договір є нікчемним, оскільки не породжував юридичних наслідків, так як не був погоджений з ТОВ фірма «Консоль лтд», колегія суддів вважає безпідставним, так як з тексту договору вбачається, що ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання у майбутньому, не пізніше 1 серпня 2012р., укласти договір уступки права вимоги за договором пайової участі в будівництві саме за згодою ТОВ фірма «Консоль лтд». Згідно умов попереднього договору, який був укладений сторонами, ОСОБА_2 не переуступав позивачу своє право вимоги, а зазначив про свій намір вчинити таку дію у майбутньому при згоді фірми, тому підстав вважати, що ОСОБА_2 не було дотримано умов пункту 9.1. договору № 0455/364-224 (р) пайової участі у будівництві не має.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що попередній договір припинив свою дію 1 серпня 2012р., а тому грошові
- 4 -
кошти, отримані ОСОБА_2 після вказаної дати, є безпідставно набутими і підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.
З тексту розписок ОСОБА_2 від 8 серпня 2012р. та від 4 листопада 2012р. вбачається, що грошові кошти ним отримані відповідно до умов попереднього договору, який він погодився продовжити до 7 листопада 2012р. (с.с.11, 12 т.1), передачу грошових коштів відповідно до умов попереднього договору підтвердив і позивач, а відтак, відсутні підстави вважати, що вони набуті відповідачем без правової підстави. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично не укладеного договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих ним 8 серпня 2012р. та 4 листопада 2012р., на підставі ст. 1212 ЦК України ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, так як правовідносини сторін не регулюються нормами ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів коштів, які були витрачені позивачем на ремонтні роботи, оскільки позивачем не було надано доказів у підтвердження правомірності його вселення у квартиру та проведення ремонтних робіт з дозволу відповідачів.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 24 грудня 2013р. зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 нежитловим приміщенням - апартаментами АДРЕСА_1, шляхом звільнення цього приміщення та вивезення з нього своїх особистих речей.
16 червня 2014р. ОСОБА_3 на адресу позивача був направлений лист з проханням забрати свої речі з приміщення на виконання рішення суду (с.с.232 т.1).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про ненадання позивачем належних доказів у підтвердження посилання про неправомірність дій відповідачів з приводу утримання його речей та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів повернути його речі, які зберігалися у квартирі.
Поняття матеріальної шкоди (збитків) надано у частині 2 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Заявляючи вимоги про відшкодування збитків, відповідачі у зустрічній позовні заяві посилалася на ст. 623 ЦК України, за змістом якої боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Разом з тим, відповідачами суду першої інстанції не було надано доказів, що збитки їм завдані, саме у зв'язку із порушенням позивачем взятих на себе зобов'язань за попереднім договором.
Відповідно до акту від 3 липня 2012р. апартаменти були передані позивачу у стані, який потребує повного внутрішнього облаштування кімнат та ремонту, без будівельних матеріалів, а також без підключення комунікацій водозабезпечення та водовідведення та без електропостачання (с.с.45 т.1).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що відповідачами не надано доказів, що діями позивача їм завдана матеріальна шкода, так як апартаменти потребують відновлювального ремонту.
Доводи відповідачів про їх можливість здавати апартаменти у оренду, є припущення-
- 5 -
ми, на яких відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, належним чином оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду в цій частині не має.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2015р. в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, штрафних санкцій, збитків, зобов'язання вчинити дії відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: