24 вересня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, -
Цією ухвалою відмолено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні .
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року та направити матеріали скарги до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Як зазначає апелянт, ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону, оскільки є необґрунтованою та невмотивованою, слідчий суддя при її постановленні не врахував всіх обставин кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за її заявою, за ознаками ч.1ст.358 КК України, та те що підробленням довіреності від її імені їй було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у виникненні заборгованості перед УПФУ в Солом'янському районі м. Києва в сумі 7 791, 76 грн. та накладенні арешту на її майно. Не визнання її потерпілою у кримінальному провадженні призводить до позбавлена можливості оскаржувати процесуальні рішення, дії, бездіяльність правоохоронних органів, суду, приймати участь у проведенні слідчих дій, заявляти клопотання та відводи.
Перевіривши апеляційну скаргу та матеріали провадження за скаргою ОСОБА_2 приходжу до висновку про необхідність відмови останній у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 зазначеної норми кримінального процесуального закону, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. При цьому, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як зазначено в ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Таким чином, кримінальним процесуальним законом, зокрема главою 31 КПК України, чітко регламентований та визначений перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до ст.ст. 307, 309 КПК України, ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, у тому числі на відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, не підлягають апеляційному оскарженню.
Як вбачається із представлених матеріалів, скарга ОСОБА_2 на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим слідчим суддею розглянута по суті, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, з прийняттям рішення про відмову у її задоволенні.
Згідно із ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, оскільки КПК України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку зазначеної вище ухвали слідчого судді, відсутні підстави для розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, якою їй було відмовлено у задоволенні скарги на рішення слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову у визнанні потерпілою.
Копію цієї ухвали та апеляційну скаргу ОСОБА_2 з усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати останньому.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ч. 6 ст. 399, ст.ст. 424, 426 КПК України.
Суддя ОСОБА_1