04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2728/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Коротун О.М.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Острянка М.М. - представник за дов. б/н від 07.04.2015 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій"
на рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2015 року
у справі № 911/2728/15 (суддя: Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форкс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій"
про стягнення 291 229,24 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форкс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 291229,24 грн, з яких 191412, 12 грн суми основного боргу, 65994, 83 грн пені та 33822,29 грн. 30% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.08.2015 року у справі №911/2728/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форкс" - 191412,12 грн основного боргу, 53952,15 грн пені та 33 822,29 грн 30% річних, 5583,73 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2015 року у справі №911/2728/15 в частині стягнення пені та 3% річних з прострочених сум, стягнувши з відповідача на користь позивача 30764,83 грн пені та 33753,88 грн 3% річних.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.
Крім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції були невірно розраховані суми пені та проценти річних.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 07.09.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" було прийнято до провадження.
06.10.2015 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 13.10.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судове засідання 27.10.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 13.10.2015 року на відповідну адресу.
Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 13.10.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
28.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форкс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" (покупець) було укладено договір поставки № 28-14 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність компресор ЕКО 55, виробництва компанії ЕКОМАК (обладнання), а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах Договору.
Відповідно до п. 1.1. договору вартість обладнання складає 196999,20 грн у т.ч. ПДВ, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить еквівалент 11 126,00 євро, що розраховано за офіційним курсом євро до української гривні, а саме 1 євро = 17,706 грн. та підлягає зміні у випадку зміни офіційного курсу євро по відношенню до української гривні більше ніж на 5%.
Згідно п. 1.2 договору, постачальник поставляє обладнання у відповідності зі Специфікацією, що є додатком № 1 до даного договору та складає його невід'ємну частину.
Пунктом 2.2. договору визначено, що позивач здійснює поставку обладнання протягом трьох робочих днів від дня підписання Договору.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, поставка товару покупцю підтверджується належним чином оформленою, підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №481 від 02.09.2014 року, а також довіреністю від 28.08.2014р. № 153, виданою ОСОБА_3 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форкс" компресора.
Умовами договору передбачено, що перші тридцять днів після поставки, компресор проходить випробування на виробництві покупця і може бути повернутий постачальнику без оплати за використання, якщо компресор не відповідає задекларованим у специфікації параметрам або незадовільно працює (п. 1.3 договору).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів несправності переданого товару або його невідповідності технічним нормам та повернення його постачальнику, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про належне виконання позивачем вимог договору щодо передачі в обумовлені договором строки товару відповідачеві.
Відповідно до п. 3.2. договору у випадку зміни курсу євро по відношенню до української гривні більше ніж на 5% на дату, що передує даті платежу оплата здійснюється по курсу на відповідну дату (дату, що передує даті платежу).
Згідно п. 3.1. договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату в такий спосіб: не пізніше 30-ти календарних днів від дати поставки обладнання 30% вартості обладнання, що складає еквівалент 3 337,80 євро, тобто в строк до 01.10.2014 року; протягом 60-ти календарних днів від дати підписання договору 30% вартості обладнання, що складає еквівалент 3 337,80 євро, тобто в строк до 26.10.2014 року; протягом 90-ти календарних днів від дати підписання договору 40% вартості обладнання, що складає еквівалент 4 450,40 євро, тобто в строк до 25.11.2014 року.
Таким чином, граничний строк оплати за поставлене обладнання становить 25.11.2014 року.
В свою чергу, на виконання умов договору, відповідачем проведена оплата за обладнання наступним чином:
Дата Сума платежу, Дата, що передує Курс євро, Оплата
фактичної грн. даті платежу на дату в еквіваленті
оплати що передує євро
даті платежу
13.02.2015 50 000,00 12.02.2015 28,397 1760,75
01.04.2015 20 000,00 31.03.2015 25,449 785,89
16.04.2015 10 000,00 15.04.2015 24,219 412,9
22.04.2015 5 000,00 21.04.2015 23,863 209,53
24.04.2015 5 000,00 23.04.2015 24,212 206,51
Всього 90000,00 3375,58
Оскільки умови договору передбачають застосування курсу на дату, що передує даті платежу, то використовувався курс на відповідну дату. Також курс, що діяв на дату підписання договору, а саме 17,706 грн за 1 євро змінився більше ніж на 5%, тобто був більше ніж 18,591 грн за 1 євро. Курс євро, встановлений НБУ являється загальновідомою інформацією, що не потребує доказування. Інформація про курс валют отримується із сайт Національного банку України.
Всього надійшло по договору 90 000,00 грн, що за умовами договору становить еквівалент 3 375,58 євро. Повністю вся вартість обладнання відповідачем не оплачена.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що на момент укладення Договору, вартість товару складала 11126,00 євро, а оплачено товар на загальну суму 3375,58 євро, сума боргу становить 7750,42 євро.
Беручи до уваги п. 3.2 договору про зміну вартості обладнання в залежності від курсу євро на відповідну дату, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заборгованість відповідача за поставлене обладнання складає 191412,12 грн (де 1 євро станом на 23.06.2015р. складає 24,697 грн, тобто 7750,42 євро*24,697 грн = 191412,12 грн).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості за договором у розмірі 191412,12 грн.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 30 % річних, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності з п. 4.2. Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених Договором, покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язань по оплаті.
В свою чергу, суд першої інстанції проаналізувавши умови договору (п. 4.2) правомірно встановив, що сторони фактично змінили тривалість позовної давності, встановлену ст. 259 Цивільного кодексу України, а не збільшили кількість днів для нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 232 Господарського кодексу України.
За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, нарахування пені здійснено за 211 календарні дні, починаючи з 25.11.2014 року (з дня останнього строку оплати за договором) по 23.06.2015 року (по дату складання позову), тобто за період, який перевищує шестимісячний термін, а штрафні санкції підлягають стягненню за шість місяців (182 календарні дні), починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - 25.11.2014 року по 25.05.2015року.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, і тому, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-29г15).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.7 договору визначено, що у випадку порушення грошового зобов'язання більш ніж на 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 30% річних від простроченої суми.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені та річних погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення 53952,15 грн пені та 33822,29 грн 30 % річних.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як найдене твердження скаржника, що судом першої інстанції були невірно розраховані суми пені та проценти річних.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2015 року у справі №911/2728/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2015 року у справі №911/2728/15 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2728/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
О.М. Коротун