04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" листопада 2015 р. Справа№ 910/19399/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
секретар судового засідання Барболіна І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 18.09.2015 року Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року
у справі №910/19399/15 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Національного банку України
до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
про стягнення 2 339 988,58 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Григорчук В.І., довіреність №18-208/2794-5605 від 28.04.2011 року;
від відповідача: не з'явились
У липні 2015 року Національний банк України (позивач у справі) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (відповідач у справі) про стягнення 2 339 988, 58 грн (а.с.4-8).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про інвестування у житлове будівництво №Г-2245 від 22.08.2013 року в частині своєчасної передачі об'єктів будівництва, а саме 21 квартири загальною площею 1095,60 кв.м, що згідно умов договору є підставою для нарахування пені та штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі № 910/19399/15 позов задоволено у повному обсязі (а.с. 55-60).
Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем факту порушення публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» визначених договором строків здачі об'єктів будівництва, а відтак правомірністю нарахування згідно п. 7.2. договору про інвестування у житлове будівництво №Г-2245 від 22.08.2013 року пені у розмірі 1 540 968,30 грн та 799 020,28 грн штрафу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», 18.09.2015 року надіслав апеляційну скаргу б/н від 18.09.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 546, 549 ЦК України, стверджує, що така міра відповідальності, як стягнення пені підлягає застосуванню лише у випадку прострочення грошового зобов'язання, однак обов'язок відповідача щодо своєчасної здачі об'єктів будівництва не є грошовим зобов'язанням, що, на думку апелянта, виключає можливість стягнення пені.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року апеляційну скаргу б/н від 18.09.2015 року Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г. та призначено розгляд справи на 19.10.2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.
19.10.2015 року від позивача у справі надійшов відзив (вх. №09-11/18941/15 від 19.10.2015 року) на апеляційну скаргу, в якому Національний банк України зазначає про законність та відповідність висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 19.10.2015 року представників відповідача та, враховуючи подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року розгляд справи №910/19399/15 було відкладено на 02.11.2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
02.11.2015 року до початку судового засідання від Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» надійшло клопотання №03846/0/2-15 від 29.10.2015 року (вх. №09-10/7075/15) про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи №910/25914/15.
У судове засідання 02.11.2015 року представники відповідача повторно не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у справі у судовому засіданні 02.11.2015 року заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Заявник, обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, посилається на те, що предметом спору у справі №910/25914/15, яка розглядається Господарським судом міста Києва є вимога про визнання недійсним договору №Г-2245 про інвестування у житлове будівництво від 22.08.2013 року, укладеним між позивачем та відповідачем, на умовах якого ґрунтуються позовні вимоги Національного банку України у даній справі.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що обставини, на які посилається Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» можуть бути досліджені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що оскаржуване рішення у даній справі, предметом якої є вимоги про застосування до відповідача відповідальності за порушення взятих за договором №Г-2245 про інвестування у житлове будівництво від 22.08.2013 року обов'язків, прийняте 01.09.2015 року, а позовна заява про визнання договору недійсним прийнята до розгляду Господарським судом міста Києва 05.10.2015 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення, а тому у випадку встановлення Господарським судом міста Києва у справі №910/25914/15 про визнання договору недійсним нових обставин, зацікавлена особа не позбавлена права звернення з відповідною заявою про перегляд рішення, постанови в порядку, передбаченому чинним ГПК України. Враховуючи вищенаведене, а також закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, принцип розгляду справи у продовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
22.08.2013 року між Національним банком України (інвестор за договором, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (забудовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір про інвестування у житлове будівництво №Г-2245 (а.с. 9-16), відповідно до п. 1.1 якого інвестор в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере участь у здійсненні фінансування будівництва квартир у житлових будинках згідно з Адресним переліком квартир, зазначених у додатку №1 до договору («об'єкт будівництва»), а забудовник зобов'язується в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором збудувати та передати інвестору об'єкти будівництва належної якості за актами приймання-передавання за кожною адресою та зареєструвати їх в Департаменті будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Згідно з п. п. 3.1-3.2. договору загальна вартість об'єктів будівництва становить 58 383 650,55 грн., в тому числі ПДВ - 9 730 608,43 грн. Ціна за один квадратний метр об'єктів будівництва визначена по кожній окремій квартирі у Адресному переліку квартир, що наведено у Додатку 1 до договору.
Відповідно до п. п. 4.1-4.2. договору оплата проводиться інвестором в національній валюті України - гривня, протягом 5 робочих днів з дати підписання договору в сумі, яка передбачена пунктом 3.1 договору. Якщо фактична площа об'єкта будівництва буде відрізнятись у сторону збільшення/зменшення більше як на 0,50 квадратних метрів (по кожній окремій квартирі), сторони здійснюють остаточний перерахунок на підставі технічного паспорту квартири у об'єкті будівництва, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна або іншої уповноваженої організації виходячи з вартості 1 кв.м. об'єкта будівництва, визначеного відповідно до умов цього договору згідно Додатку 1 до моменту підписання Акта приймання-передавання об'єктів будівництва.
З наявного в матеріальних справи меморіального ордеру №1100001483 від 27.08.2013 року (а.с. 21) вбачається, що на виконання умов договору Національний банк України перерахував ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» грошові кошти у розмірі 58 383 650,50 грн.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що забудовник передає інвестору об'єкти будівництва за актами приймання-передавання у строки, що зазначені у додатку №1 до цього договору.
Відповідно до Адресного переліку квартир (додаток №1 до договору) у редакції, затвердженій додатковою угодою №Г-2277 від 15.10.2013 року, замовник зобов'язувався передати інвестору квартири, що зокрема знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, ж/б 21-В (секція 2) загальною вартістю 11 414 575,48 грн у 3 кварталі 2014 року.
13.02.2015 року сторонами було підписано Акт №4 (а.с. 29-30), відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв 21 квартиру загальною площею 1095,60 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 30.
Як вбачається з підписаного сторонами Акту №4 від 13.02.2015 року та листа ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» №00496/0/2-15 від 12.02.2015 року (а.с. 27-28) по 19 квартирам, які були об'єктом будівництва за даним договором, фактична площа збільшилась на загальну суму 194 687,24 грн.
У відповідності до п. 4.2. договору у зв'язку з фактичним збільшенням площі об'єкта будівництва, позивач у справі здійснив доплату відповідачу у сумі 194 687,24 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1100000240 від 25.02.2015 року (а.с. 22).
Як стверджує позивач, згідно умов договору відповідач зобов'язувався передати Національному банку України квартири, що зокрема знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, ж/б 21-В (секція 2) у 3 кварталі 2014 року, тобто до 30.09.2014 року, однак фактично передав лише 13.02.2015 року, що свідчить про прострочення відповідачем строків здачі об'єктів будівництва.
Згідно п. 7.2. договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором № Г-2277 від 15.10.2013 року) у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків передачі об'єктів будівництва, 16.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з листом № 0/25-106/1633 (а.с. 24-25), в якому на підставі п. 7.2. договору, просив ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» сплатити пеню у розмірі 1 540 968,30 грн та штраф у розмірі 799 020,28 грн. Проте відповідач у справі відповіді на зазначений лист не надав, штрафні санкції не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, зобов'язання позивача щодо оплати вартості об'єктів будівництва - квартир за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, ж/б 21-В, на загальну суму 11 414 575,48 грн (включаючи доплату за фактичне збільшення площі квартир), як інвестора за договором, були виконані належним чином. Жодних заперечень щодо належного виконання позивачем своїх обов'язків з оплати інвестицій відповідачем заявлено не було.
Разом з цим, сторонами було погоджено (п. 5.1 договору, додаток №1 до договору), що відповідач у справі, як забудовник, передає об'єкти будівництва позивачу до 30.09.2014 року.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що вказані об'єкти були передані лише 13.02.2015 року. При цьому, змін до договору від 22.08.2013 року №2245 щодо строків передачі об'єкта інвестору сторони не вносили. Доказів зазначеного сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочки (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У пункті 7.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором №Г-2277 від 15.10.2013) визначено, що у разі порушення забудовником строків передачі об'єктів будівництва останній сплачує інвестору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно переданих квартир за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Беручи до уваги доведений матеріалами справи та належним чином не спростований відповідачем факт прострочення строків передачі об'єктів будівництва, колегія суддів вважає правомірним заявлення позивачем на підставі п. 7.2. договору пені та штрафу за несвоєчасну здачу об'єктів будівництва.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що відповідно до приписів ст. 549 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня може бути нарахована виключно за прострочення грошового зобов'язання і тому до спірних правовідносин застосовуватись не може, з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Тобто, застосування наведеного Закону здійснюється лише щодо відповідальності учасника правовідносин за неналежне виконання виключно грошового зобов'язання.
Однак, як вбачається із позовної заяви, Національний банк України нараховує пеню відповідно до погодженого сторонами договору про інвестування у житлове будівництво №Г-2245 від 22.08.2013 року, при цьому не посилається на приписи наведеного вище Закону. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить заборони сторонам на власний розсуд встановлювати у договорі певний вид відповідальності за порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань.
Так, статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.6 та ст.627 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачені ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 ст.546 ЦК України, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 цього Кодексу, коли сторони є вільними в укладені договору та визначені умов договору в тому числі і умов щодо відповідальності сторін (договірної санкції: неустойки, пені, штрафу та ін.) за невиконання чи неналежне виконання будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 року №3-35гс13, постановах Вищого господарського суду від 28.04.2015 року у справі №910/5692/14, від 10.12.2014 року у справі №910/9465/14, від 28.10.2014 року у справі №910/9466/14.
Отже, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної передачі об'єктів будівництва позивачем нараховані саме договірний штраф і пеня (як форми неустойки - цивільно-правової відповідальності), що не суперечить чинному законодавству і узгоджується із умовами, укладеного сторонами договору.
Відтак, доводи апелянта щодо неможливості застосування такої відповідальності, як пеня, за невиконання зобов'язань у господарських правовідносинах, що не мають грошового характеру, є безпідставними та суперечать наведеним вище положенням законодавства, а також порушують принцип свободи договору та презумпції правомірності правочину, викладений у статті 204 Цивільного кодексу України.
З урахуванням наведеного, перевіривши заявлені до стягнення розмір пені з розрахунку 0,1 відсотка від загальної вартості об'єкту будівництва - 11 414 575,48 грн, за період прострочки з 01.10.2014 року по 12.02.2015 року та штраф з розрахунку 7% від вартості квартир, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/19399/15 залишити без змін.
3. Справу № 910/19399/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді В.Г. Суховий
М.Г. Чорногуз