04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/6864/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Власова Ю.Л.
Шаптали Є.Ю.
представники сторін:
Від позивача: Некряч А.В..;
Від відповідача: Бєлишев Д.Є.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015
по справі № 910/6864/15-г (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"
про відшкодування шкоди в сумі 25 640, 47 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 по справі № 910/6864/15-г за позовом ПАТ "Страхова компанія "Уніка" до ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" про відшкодування шкоди в сумі 25 640, 47 грн.- позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення 25 190,47 грн. - страхового відшкодування.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 по справі № 910/6864/15-г відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 по справі № 910/6864/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Страхова компанія "Уніка" у задоволені позовних вимог в розмірі 2 725, 33 грн.
Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до того, що за умовами Договору добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137, страхового акту №00153584 від 17.11.2014р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 319,49 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №021532 від 20.11.2014р. на суму 23 594,16 грн. та платіжним дорученням №012059 від 20.11.2014р. на суму 2 725,33 грн. страхового відшкодування, яке перераховано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу. В свою чергу, платіжне доручення №012059 від 20.11.2014р. на суму 2 725,33 грн. підтверджує перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 2 725,33 грн. на свою користь, оскільки у ньому містить приписка «страхове відшкодування перераховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу». Апелянт наголошує, що сума у розмірі 2 725,33 грн. не є витратами, які понесені позивачем внаслідок виплати страхового відшкодування на відновлювальний ремонт автомобіля, а тому і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Крім того, апелянт вказував на те, що відсутні докази внесення страхувальником позивача страхового платежу за Договором добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137, що ставить під сумнів дію наведеного договору в розумінні абз. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування», а також у позивача станом на момент звернення з позовом ще не виникло право вимоги до відповідача щодо сплати виплачених коштів.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" по справі № 910/6864/15-г передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Іоннікової І.А., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Іоннікової І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/6864/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 13.07.2015 по справі № 910/6864/15-г апеляційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 по справі № 910/6864/15-г прийнято до провадження у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В. та призначено до розгляду на 08.09.2015.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" по справі № 910/6864/15-г розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 справу № 910/6864/15-г прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., справу призначено до розгляду на 30.09.2015.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 29.09.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., апеляційну скаргу по справі №910/6864/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 апеляційну скаргу по справі № 910/6864/15-г прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи прийнято проводити в раніше призначеному судовому засіданні 30.09.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено до 21.10.2015.
В судовому засіданні 21.10.2015 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.
Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, 04.10.2014 на перехресті вулиць К.Маркса та Садової у м. Ірпінь була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Део", д.р.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_6 та автомобіля "ЗАЗ Ланос" д.р.н. НОМЕР_1.
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем "Део", д.р.н. НОМЕР_2, виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надала перевагу у русі автомобілю "ЗАЗ Ланос" д.р.н. НОМЕР_1, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №9445781 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Ірпінського міського суду Київської області (справа №367/6487/14-п (3/367/1557/2014)), копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "ЗАЗ Ланос" д.р.н. НОМЕР_1. (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137, страхового акту №00153584 від 17.11.2014р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 319,49 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №021532 від 20.11.2014р. на суму 23 594,16 грн. та платіжним дорученням №012059 від 20.11.2014р. на суму 2 725,33 грн. страхового відшкодування, яке перераховано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Део", д.р.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_6, під час експлуатації вказаного автомобіля, і її вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Ірпінського міського суду Київської області (справа №367/6487/14-п (3/367/1557/2014)).
На час скоєння вищевказаної ДТП (04.10.2014р.) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 під час експлуатації автомобіля "Део", д.р.н. НОМЕР_2, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АС/8999711 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., строк дії полісу з 13.12.2013р. до 12.12.2014.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АС/8999711 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Део", д.р.н. НОМЕР_2, на час спірної ДТП.
Вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №01409/10 від 22.1.02014р. складає 27 504,00 грн.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля "ЗАЗ Ланос" д.р.н. НОМЕР_1 позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №30С/10/14 складений 07.11.2014р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля "ЗАЗ Ланос" д.р.н. НОМЕР_1 у результаті його пошкодження при ДТП складає 25 190,47 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,25.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи наведене вище, а також умови полісу №АС/8999711 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача наявний обов'язок по відшкодуванню позивачу у встановлений законом строк шкоди, розрахованої виходячи з меж ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, право на отримання якої перейшло до позивача (26 319,49 грн.), в межах оціненої шкоди в розмірі 25 190,47 грн. (згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку №30С/10/14 складений 07.11.2014р.) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та враховуючи, що франшиза за полісом №АС/8999711 дорівнює 0,00 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 25190,47 грн.
Крім того, позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача послуги евакуатора в сумі 450,00 грн.
Розглянувши позовну вимогу в цій частині, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення позивачем витрати за послуги евакуатора не є страховим відшкодуванням, а є витратами, які належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду, а тому правові підстави для стягнення зазначених витрат - відсутні і судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Довод апелянта в частині передчасності заявлення в судовому порядку виплати відповідачем страхового відшкодування - судом відхиляється як безпідставний та необгрунтований з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2015 Позивач звернувся до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування №15070, вказане також підтверджено Відповідачем.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За правилами п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.
Враховуючи викладене, до нового кредитора - Позивача - обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього Відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відтак, з огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - п. 35.1. ст. 35 Закону №1961-ІV, а в силу ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Крім того, відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, що також викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, де зазначено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Крім того, станом на момент винесенян судом першої інстанції рішення у даній справі права Позивача порушені, а строк виплати страхового відшкодування є таким, що настав.
Доводи апелянта про те, що сума у розмірі 2 725,33 грн. не є витратами, які понесені позивачем внаслідок виплати страхового відшкодування на відновлювальний ремонт автомобіля, а тому і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, і також відсутні докази внесення страхувальником позивача страхового платежу за Договором добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137, що ставить під сумнів дію договору наведеного договору в розумінні абз. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» - судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки за рахунок належного до виплати страхового платежу за договором позивачем і здійснено зарахування страхової премії, і заборони на таке зарахування ні умовами договору добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137, ні вимогами Закону України "Про страхування" - не встановлено.
Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє відповідає нормам матеріального та процесуального права, винесено з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд вірно встановив обставини справи та зробив щодо них вірні висновки, застосувавши норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 в справі № 910/6864/15-г - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 в справі № 910/6864/15-г - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/6864/15-г повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Ю.Л. Власов
Є.Ю. Шаптала