"02" листопада 2015 р. Справа № 918/522/14
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,
при секретарі судового засідання Щербині С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали заяви №03-05/3371/2563 від 20 жовтня 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 01 липня 2014 року по справі №918/522/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення заборгованості в сумі 19 333 153 грн. 04 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014р.;
від відповідача (заявника) - ОСОБА_2, довіреність №03-05/950/772 від 19.03.2015р.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 19 333 153 грн. 04 коп., з яких 15 935 453 грн. 12 коп. - основний борг, 2 215 971 грн. 66 коп. - пеня, 927 892 грн. 90 коп. - 3 % річних, 253 835 грн. 36 коп. - інфляційні втрати, посилаючись на те, що 24 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Кредитор), Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (Новий боржник) був укладений договір №13/4015 про переведення боргу. Згідно умов договору, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором, в тому числі за договором №13/2718-ТЕ-28 від 25 грудня 2012 року. Відповідно до п. 3.1 договору №13/4015 до Нового боржника перейшли обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договорами, визначеними в п.1.1 договору №13/4015.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01 липня 2014 року у справі №918/522/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 15 935 453 грн. 12 коп. основного боргу, 922 509 грн. 99 коп. 3% річних, 253 835 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 1 095 828 грн. 48 коп. пені та 72 967 грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
21.07.2014р. на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2014 року рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014 р. у справі №918/522/14 залишено без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі №918/522/14 - без змін.
26 листопада 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшла заява №03-05/4428/3348 від 26 листопада 2014 року про розстрочку виконання рішення суду до 31 грудня 2020 року.
Ухвалою суду від 08 грудня 2014 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 01 липня 2014 року по справі №918/522/14 - задоволено частково. Розстрочено виконання рішення суду від 01 липня 2014 року по справі №918/522/14 з оплатою боргу до 25 числа щомісячно рівними частинами на 6 місяців згідно графіку.
24 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшла заява №03-05/3101/2364 від 24 вересня 2015 року про відстрочку виконання рішення суду терміном на 6 місяців.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.
07 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшла заява №03-05/3209/2443 від 06 жовтня 2015 року про розстрочку виконання рішення суду від 01.07.2014 року терміном на 12 місяців, рівними частками за графіком.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.
20 жовтня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшла заява №03-05/3371/2563 від 20 жовтня 2015 року про розстрочку виконання рішення суду від 01.07.2014 року терміном на 12 місяців, рівними частками за графіком.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2015 року заяву №03-05/3371/2563 від 20 жовтня 2015 року про розстрочку виконання рішення суду від 01 липня 2014 року по справі №918/522/14 прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 02 листопада 2015 року.
02 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення (т.2, а.с. 65-75).
Крім того, 02 листопада 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача (заявника) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (т.2, а.с. 76-84).
У судовому засіданні 02.11.2015р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду у зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства та просив її задовольнити. Представник Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заперечив проти задоволення наведеної заяви у зв'язку з її необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТзОВ "Рівнетеплоенерго", всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з вимогами частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд здійснює надані йому повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зі змісту нормативних норм чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
За змістом статті 121 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".
Наведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Відтак, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пункті 7.2 його постанови від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".
Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.
У своїй заяві щодо підстав для надання розстрочки Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" вказало на свій тяжкий фінансовий стан, спричинений складною економічною ситуацією у країні та відсутністю державного фінансування на покриття різниці в тарифах, а також посилалося на те, що накладення арешту на його рахунки призведе до блокування роботи підприємства, посилення соціальної напруги та зриву опалювального сезону 2015-2016 років у місті Рівному. В обґрунтування необхідності розстрочки рішення суду боржник також зазначив, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" відповідно до встановлених нормативів розподілу, в розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" потрапляє не більше третини коштів, за рахунок яких здійснюється оплата праці працівників, сплата податків та обов'язкових платежів до бюджету та на інші потреби.
Свою значну заборгованість заявник пояснює тим, що 25.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Рівненською міською радою було укладено договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Теплотрансервіс" Рівненської міської ради, у відповідності до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу перед ПАТ "НАК" "Нафтогаз України" в сумі 47 331 336,93 грн..
Крім того, боржник у своїй заяві зазначив, що 05.06.2015р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яким, зокрема, передбачена можливість реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р. (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашеної на день набрання чинності вищезазначеним законом, за умови погашення у трьохмісячний строк з дня набрання чинності даним законом заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014р.. У той же час всі штрафні та фінансові санкції за умовами наведеного нормативно-правового акта підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови погашення у встановлений строк заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014р..
В обґрунтування наведених обставин, що ускладнюють виконання вказаного судового рішення, заявником було надано копію довідки про заборгованість перед Товариством за спожиту теплову енергію (населення, юридичні особи) в сумі 57 360,4 тис. грн. від 06.10.2015р. № 04-05/3204/2438 (т.2, а.с.41); копію протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 29.07.2015р. № 23/15 (т.2, а.с. 43).
Як вже було зазначено вище, норма статті 121 ГПК України передбачає, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
ОСОБА_1 наведені заявником підстави для розстрочки виконання судового рішення (тяжке фінансове становище, систематичне порушення грошових зобов'язань споживачами - контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго") не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Крім того, посилання заявника на встановлену Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" можливість реструктуризації заборгованості теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р., не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, даним законом унормовано, що заборгованість теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014р. до 31.12.2014р., не погашена на день набрання чинності цим законом, може бути реструктуризована за умови погашення у трьохмісячний строк з дня набрання чинності даним законом заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014р.
Разом з тим, у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" повідомив, що сума основного боргу, як правонаступника всіх прав та обов'язків комунальним підприємством "Теплотранссервіс", за поставлений у 2013 році природний газ, яка була встановлена рішенням господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14, на час розгляду даної заяви боржником не погашена. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що посилання заявника на даний Закон як на підставу для надання розстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14 є необґрунтованим.
Крім того, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не виконуються умови ухвали господарського суду Рівненської області від 08.12.2014р., якою розстрочено виконання рішення суду від 01.07.2014р. по справі №918/522/14 з оплатою боргу щомісячно частинами на шість місяців згідно графіку.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".
Суд, враховуючи практику Європейського суду з прав людини вважає, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Окрім того, за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України та частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.
Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.
В силу приписів статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Таким чином, наведені заявником обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. по справі №918/522/14, і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 25.04.2012р. у справі № 2/97, від 22.07.2014р. №41/207, від 17.03.2014 р. №09/11/1925.
Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 86-87, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1- до справи;
2- позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);
3- відповідачу рекомендованим (33027, м.Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 27).