36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.11.2015 р. Справа № 917/2167/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Стройселміати", вул. Скрябіна, 5, Суми, Сумська область,40022
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, Кременчук, Полтавська область,39607
про стягнення 7 615,56 грн. заборгованості
суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 7 615,56 грн. заборгованості за договором поставки товару №0607-СН від 05.12.2013р.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи). 20.10.2015 року від позивача до суду по електронній пошті надійшло клопотання, в якому позивач просив суд провести судове засідання за наявними матеріалами справи без участі представника позивача. Крім того, в поданому клопотанні позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
22.10.2015 року від імені відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача не має змоги з'явитись в судове засідання 22.10.2015 року. Дане клопотання підписано ОСОБА_1 на підставі довіреності від 15.01.2014 року № 40-21/5, яка додана до клопотання, при цьому строк дії цієї довіреності вказано до 31.12.2014 року, отже клопотання підписано особою, повноваження якої не підтверджені. Незважаючи на це, з огляду на неявку відповідача в судове засідання 22.10.2015 року, суд відклав розгляд справи для надання можливості відповідачу подати свої заперечення щодо позовних вимог, чим відповідач не скористався.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
05.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Стройселміати" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" укладено договір поставки товару № 0607-СН (арк. справи 7-10).
При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:
- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупцю (відповідачу) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату ( п.1.1 договору);
- найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що є додатками до цього договору (п.1.2);
- датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу ( п. 2.4);
- розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника ( п. 6.1, 6.2).
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивач:
- за накладною від 04.02.2014 року № ОтЭт-000039 (арк. справи 11) відвантажив відповідачу товар на суму 588 грн.;
- за накладною від 27.08.2014 року № ОтЭт-000389 (арк. справи 12) відвантажив відповідачу товар на суму 7 027,56 грн.
Всього за вказаними накладними від 04.02.2014 року та від 27.08.2014 року позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 7615,56 грн.
Зазначений товар отриманий відповідачем по товарно-транспортній накладній № 59000071348817 (арк. справи 13)
Взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару на умовах п.6.1 договору відповідач не виконав, товар не оплатив. Позивач звернувся до відповідача із претензією від 16.07.2015 року № 28/01-99 (арк. справи 16), яка відповідачем залишена без реагування та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - поставив відповідачу товар на загальну суму 7615,56 грн. за накладними від 04.02.2014 року та від 27.08.2014 року; розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки шляхом перерахування коштів покупцем на рахунок постачальника ( п. 6.1, 6.2); натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар у встановлені договором строки , в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7615,56 грн.
Суд зазначає, що підписані покупцем видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому відповідно до статті 1 цього Закону є документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій з поставки товару, в тому числі і дату поставки.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Доказів сплати суми боргу відповідач суду не надав.
Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не заперечуються та не спростовуються , а тому підлягають задоволенню.
Сплата судового збору покладається на відповідача на підставі приписів ст. 49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, Кременчук, Полтавська область,39607, ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Стройселміати" (вул. Скрябіна, 5, Суми, Сумська область,40022, ідентифікаційний код 32603144) 7 615,56 грн. боргу за договором поставки товару №0607-СН від 05.12.2013р., 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 04.11.2015 року.
Суддя Тимощенко О.М
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією