"28" жовтня 2015 р.Справа № 916/3243/15
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.
За участю представників сторін:
Прокурор: не з'явився;
Від позивача: Дубчак Д.В. за довіреністю № 220/453/д від 08.06.2015р.
Від відповідача: Теплицький М.І. за довіреністю від 13.01.2015р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства „Артек-Союз” про стягнення 68 789,52 грн., -
Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства „Артек-Союз” (далі по тексту - ПП „Артек-Союз”) про стягнення грошових коштів в загальній сумі 68 789,52 грн., яка складається із штрафу в сумі 59 558,30 грн. та пені в сумі 9 231,54 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем прийнятих на себе за договором про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) № 286/2/13/10 від 24.04.2013р., яке укладається у несвоєчасному проведенні оновлення (освіження) продовольства за заявкою позивача.
Позивач повністю підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.
Відповідач повністю заперечує проти позову, в тому числі з підстав пропуску прокурором та позивачем визначеного законом строку позовної давності для пред'явлення даних позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
24.04.2013р. між Міністерством оборони України (Замовник) та ПП „Артек-Союз” (Виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) № 286/2/13/10 (далі по тексту - договір № 286/2/13/10 від 24.04.2013р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується у 2013 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин), далі по тексту договору - послуги, зазначені у специфікації до договору, у тому числі освіження (оновлення) продовольства, а Замовник зобов'язується прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з умовами договору. Платіжні зобов'язання Замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2013 рік. Військова частина НОМЕР_1 увійшла до переліку військових частин, для особового складу яких будуть надаватись послуги з харчування, а також послуги із забезпечення продуктами харчування.
При цьому, положеннями п.п. 5.4.1, 5.4.4, 5.4.5 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. передбачено, що Виконавець відповідно до заявок Представника замовника здійснює оновлення (освіження) продовольства. Для проведення освіження наявних запасів продовольства Представник замовника один раз у півріч (до 10 січня та до 10 липня) поточного року, надають Виконавцю заявку на постачання продовольства (додаток № 12.2.6), із зазначенням його кількості, асортименту, тари, відповідності вимогам ДСТУ (ГОСТ) та термінів його освіження. Строки оновлення (освіження) визначаються з урахуванням терміну, достатнього для використання вилученого із запасів продовольства на харчування військовослужбовців до закінчення граничного терміну зберігання, але не пізніше: консерви м'ясні - 6 місяців до кінця строку придатності; консерви м'ясо-рослинні, молочні, крупи, борошно тощо - 3 місяців до кінця строку придатності. Продовольство не включене до заявки може бути оновлено (освіжено) лише за згодою Виконавця. Приймання-передача продовольства свіжого виготовлення від Виконавця Представником замовника здійснюється за актом приймання-передачі та документів про якість і безпеку та його вартість. Акт приймання-передачі складається у двох примірниках Виконавцем та Представником замовника та скріплюється їх гербовими печатками. Виконавець передає Представнику замовника один примірник належним чином оформленого акта, та завірені копії документів про походження, якість та безпеку продовольства, а також оригінал протоколу випробувань, виданий акредитованою установою ветеринарної медицини Міністерства оборони України або Збройних Сил України.
Виходячи з положень п. 10.1 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. дана угода набрала чинності з дати її підписання сторонами та діяла до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.
Як свідчить наявний у матеріалах справи план освіження запасів продовольства військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться на довгостроковому зберіганні, затверджений командиром військової частини, протягом періоду червня-липня 2013р. передбачено освіження (оновлення) цукру у кількості 36 844 кг.
Як стверджує позивач, з метою виконання вищезазначеного плану, військовою частиною НОМЕР_1 було направлено на адресу ПП „Артек-Союз” заявку від 27.06.2013р. за вих. № 1695 на постачання (оновлення, освіження) продовольства військової частини НОМЕР_1 , у відповідності до якої протягом періоду червня-липня 2013р. підлягав освіженню цукор у кількості 36 844 грн.
В свою чергу, відповідно до акту № 3746 від 27.12.2013р. стану освіження запасів продовольства за грудень 2013 року, які рахуються за військовою частиною НОМЕР_1 за договором № 286/2/13/10 від 24.04.2013р., що підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 та не підписаний від імені ПП „Артек-Союз”, станом на 01.01.2014р. підлягає освіженню 36 844 кг. цурку. Листом від 16.01.2014р. за вих. № 154 військова частина НОМЕР_1 повідомила Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про не проведення освіження (оновлення) цурку у кількості 36 844,00 кг., що є порушенням відповідного плану освіження (оновлення) продуктів харчування.
В подальшому, листом від 18.01.2014р. за вих. № 286/5/157 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив відповідача про необхідність термінового освіження (оновлення) цукру у кількості 36 844 кг., який зберігається у військовій частині НОМЕР_1 . У відповідь на даний лист ПП „Артек-Союз” повідомило про те, що освіження цукру в військовій частині НОМЕР_1 буде проведено протягом січня 2014р.
Відповідно до наявних у матеріалах справи накладних від 11.02.2014р. та від 12.03.2014р., актів прийому № 9 від 11.02.2014р. та № 23 від 12.03.2014р., на виконання прийнятих на себе за договором № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. зобов'язань відповідач здійснив освіження цурку, в результаті чого, в розпорядження військової частини НОМЕР_1 було передано цукор кількості 37 000 кг.
Згідно з положеннями п. 7.2.3 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. передбачено, що при порушенні умов договору щодо своєчасного, повного освіження продовольства відповідно до плану (заявки) Представника замовника, Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмір 20% вартості неосвіженого продовольства, а також пеню в розмірі 0,1% вартості неосвіженого продовольства за кожен день прострочення, а у разі його псування внаслідок не освіження з вини Виконавця - зобов'язаний поставити продовольство свіжого виробництва у відповідній кількості до зіпсованого.
Як стверджує прокурор та позивач, ПП „Артек-Союз” порушило прийняті на себе за договором № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. зобов'язання, яке укладалось у порушенні терміну виконання освіження (оновлення) цурку у кількості 36 844 кг, який перебував на зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 , в результаті чого, відповідно до п. 7.2.3 вказаної угоди, відповідачу було нараховано до сплати пеню та штраф в сумі 68 789,52 грн., з метою стягнення якої прокурором і був пред'явлений даний позов.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить із наступного.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст.ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, для вирішення питання про застосування до відповідача відповідальності, визначеної п. 7.2.3 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р., яка за своєю правовою природою є штрафною санкцією, необхідно першочергово встановити наявність у діях ПП „Артек-Союз” факту порушення ним власних зобов'язань за вказаним договором щодо виконання оновлення (освіження) продовольства, оскільки відсутність протиправної поведінки особи виключає можливість застосування до неї штрафних санкції.
Так, зі змісту п. 5.4.1 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р., передумовою для виконання відповідачем власних зобов'язань щодо оновлення (освіження) продовольства є отримання ним відповідної заявки замовника за договором. Прокурор та позивач стверджують, що відповідна заявка для виконання оновлення (освіження) продовольства військової частини НОМЕР_1 , а саме: цукру у кількості 36 844 грн. протягом періоду червня-липня 2013р., була викладена у листі від 27.06.2013р. за вих. № 1695, проте всупереч вимогам ст.ст. 32, 33 ГПК України ані позивачем, ані прокурором не було надано суду жодного доказу вручення даної заяви ПП „Артек-Союз”.
Крім того, план освіження запасів продовольства військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться на довгостроковому зберіганні, затверджений командиром військової частини, яким передбачено проведення протягом періоду червня-липня 2013р. освіження (оновлення) цукру у кількості 36 844 кг., так само як і акт № 3746 від 27.12.2013р. стану освіження запасів продовольства за грудень 2013 року, які рахуються за військовою частиною НОМЕР_1 за договором № 286/2/13/10 від 24.04.2013р., не були узгоджені із представниками ПП „Артек-Союз”, тому не можуть вважатись доказами обізнаності відповідача із необхідністю виконання даних робіт у зазначений строк.
З викладених обставин, суд не може погодитись із тим, що відповідач був зобов'язаний провести освіження (оновлення) цурку у кількості 36 844 кг, що знаходились на тривалому зберіганні військової частини НОМЕР_1 , в строк до 01.01.2014р.
В процесі розгляду даної справи відповідач визнав факт отримання ним листа від 18.01.2014р. за вих. № 286/5/157 Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, після отримання якого ПП „Артек-Союз” були розпочаті роботи по освіженню цурку військової частини НОМЕР_1 .
За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність матеріалами справи факту порушення ПП „Артек-Союз” терміну виконання освіження (оновлення) цурку у кількості 36 844 кг, який перебував на зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 , господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу до сплати санкцій, передбачених п. 7.2.3 договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. Викладене унеможливлює задоволення пред'явленого прокурором позову.
Крім того, зважаючи на доводи відповідача про пропуск визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Суд зауважує, що наведеним приписом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності чітко й однозначно пов'язується з днем, коли особа (позивач) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас названим Кодексом чи іншими актами законодавства не передбачено можливості зворотного відрахування позовної давності від дня подання позову.
У п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013р. № 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем по даній справі виступає Міністерство оборони України, яке є стороною договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р., а також враховуючи, що саме позивач наголошує на порушенні відповідачем умов даної угоди, що укладалось у невиконанні освіження (оновлення) окремого продовольства станом на 01.01.2014р., господарський суд доходить висновку, що початок перебігу строку позовної давності для нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених позивачем, розпочав свій перебіг саме із цієї календарної дати.
В свою чергу, пеня та штраф за своєю правовою природою відносяться до різновидів неустойки, у зв'язку із чим, щодо позовних вимог про застосування штрафних санкцій застосовується річний термін позовної давності, який, в даному випадку, є таким, що сплинув 01.01.2015р., тобто до моменту подачі позову, що був направлений до суду через органи поштового зв'язку 29.07.2015р.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Приймаючи до уваги письмову заяву ПП „Артек-Союз” про сплив позовної давності щодо заявленого позову, а також враховуючи встановлення судом факту пред'явлення даного позову про стягнення штрафних санкцій в загальній сумі 68 789,52 грн. поза межами строку позовної давності, суд доходить висновку, що позов прокурора також не підлягає задоволенню і з підстав пропуску визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даними вимогами.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 256, 258, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 901, 902 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача шляхом їх присудження до стягнення в дохід державного бюджету відповідно до ст. 49 ГПК України та п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року N 7 (з наступними змінами та доповненнями).
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з Міністерства оборони України /03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - Управління державної казначейської служби у м. Одеса, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп. /одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 02.11.2015р.
Суддя С.П. Желєзна