про повернення позовної заяви
"04" листопада 2015 р.№ 916/4453/15
Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 4683/15 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 107978,84 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 107978,84 грн.
В силу приписів ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Так, в п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
При цьому відповідно до вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, заявником в підтвердження відправки копії позову відповідачу надано лише опис вкладення у цінний лист ф. 107, що вказує на вміст листа. При цьому доказів здійснення відправлення відповідного листа, якими є поштові квитанції та фіскальні чеки, на адресу відповідача, до позовної заяви позивачем не додано. Натомість до позовної заяви додано її другий екземпляр для відповідача, що суперечить вищенаведеним приписам ГПК.
Більш того, як вбачається з вказаного опису вкладення до цінного листа, заявником у лист відправлення на адресу відповідачів вкладено лише позовну заяву. Доказів відправлення відповідачу доданих до позовної заяви документів заявник також не надав.
Наразі слід зазначити, що положення ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону, що діяла до 18.06.2011 р., наділяли позивача альтернативним обов'язком направлення відповідачу доданих до позову документів, якщо цих документів у сторін немає. Водночас приписи чинної ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 19.05.2011 р. N 3382-V, що набрав чинності з 18.06.2011 р.) носять імперативний характер, отже закон покладає на позивача обов'язок щодо надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів незалежно від наявності цих документів у відповідача.
Таким чином, наданий опис вкладення не може вважатися належним доказом виконання позивачем встановленого ч. 1 ст. 56 ГПК України обов'язку щодо надсилання на адресу відповідача копій доданих до позову документів.
Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З огляду на відсутність належних доказів направлення відповідачу копії позову та доданих до нього документів, позивач не дотримався принципів господарського процесу та порушив норми п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позивачем не дотримані вищенаведені вимоги чинного законодавства при подачі позову.
Про відповідні наслідки недотримання позивачем приписів ГПК щодо необхідності відправки відповідачу копій доданих до позову документів наведено в п. 3.5 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за яким у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.
Відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути без розгляду.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2015 р. № 916/4023/15 такий ж саме позов заявника було повернуто з аналогічних підстав. При цьому судом зазначено, що відповідно до частини 3 статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Проте, даний позов подано без усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 56, ст. 57, п. 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 107978,84 грн. повернути без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін після її прийняття.
Додаток: позовна заява з додатком на 44 арк. та конверт.
Суддя В.С. Петров