"26" жовтня 2015 р.Справа № 916/2245/15
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Волкова Р.В.,
при секретарі судового засідання кришталь Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», м. Одеса,
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса,
про стягнення 31070,15 гривень
за участю:
представника позивача: Зуб О.Ю. (за довіреністю);
представник відповідача:ОСОБА_2. (за довіреністю);
Позивач, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про стягнення 31070,15 гривень, з яких: 21955,49 гривень заборгованість за спожиту теплову енергію, 407,74 гривень 3% річних, 7144,01 гривень інфляційні витрати, 1562,91 гривень пеня.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору № 6561 від 10.01.2013 року на постачання теплової енергії, виконання позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії, невиконання відповідачем належним чином зобов'язань щодо її оплати, виникнення заборгованості у розмірі 21955,49 гривень, нарахування в зв'язку з цим 407,74 гривень 3% річних, 7144,01 гривень інфляційних, 1562,91 гривень пені.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначив, що розрахунки теплової енергії не узгоджувались сторонами, а тому є неправильними. Крім того, було невірно використано розрахункові показники, тому сума заборгованості є необґрунтованою та підлягає перерахунку. Разом з тим, свого розрахунку заборгованості суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 6561 від 10.01.2013 року на постачання теплової енергії, відповідно до якого теплова енергія постачається відповідачу на опалення та об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).
Відповідно до п. 5.1 договору та "Правил користування тепловою енергією", облік споживання теплової енергії визначається розрахунковим способом.
Згідно з п. 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 40 "Правил користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, передбачений обовязок споживача дотримуватись умов договору та вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 ГК України.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 21955,49 гривень, яка підтверджена наданими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2.3. договору сторони домовились про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у разі несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором. Згідно з вказаним пунктом договору та вимогами діючого законодавства позивачем обґрунтовано нараховано 1562,91 гривень пені за прострочку оплати.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Відповідно до вказаної правової норми та виходячи з наданого розрахунку, позивачем вірно нараховані 407,74 гривень 3% річних, 7144,01 гривень інфляційних витрат.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 21955,49 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію, 407,74 гривень 3% річних, 7144,01 гривень інфляційних витрат, 1562,91 гривень пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 625, 629, ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, та керуючись ст. ст. 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», м. Одеса, до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса, про стягнення 31070,15 гривень - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська,1-Б, код 34674102) 21955/двадцять одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят п'ять/грн. 49 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 407/чотириста сім/ грн. 74 коп. 3% річних, 7144/сім тисяч сто сорок чотири/грн. 01 коп. інфляційних витрат, 1562/одна тисяча п'ятсот шістдесят дві/грн. 91 коп. пені, 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 26.10.2015 року.
Повне рішення складено 02 листопада 2015 р.
Суддя Р.В. Волков