ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.10.2015Справа №910/23008/15
За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР"
про визнання договору недійсним
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
від позивача: Безхутрій К.О. предст. за дов.
від відповідача-1: Марченко А.І. предств. за дов
від відповідача-2: Марченко А.І. предств. за дов.
Пред'явлені вимоги про визнання укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 недійсним з моменту його укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що умовами укладеного між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ТОВ «Залізний кулак» договору про надання послуг з цілодобової охорони об'єктів на території вокзалу станції Козятин, Жмеринка, Фастів № ПЗ/Д-14264/НЮ від 01.01.2015 було передбачено, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам, без попередньої згоди іншої сторони та ін. Стверджує, що відповідно до п.2.1 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 передбачено передачу новому кредитору всіх наявних документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, при цьому позивач попередньої згоди на передачу будь-яких матеріалів, відомостей, інформації, які стосуються договору ТОВ «Залізний кулак» не надавав, що, на його думку, є підставою для визнання недійсним правочину відповідно до ст. 204, 215, 512, 516 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 порушено провадження у справі № 910/23008/15, розгляд справи призначено на 17.09.2015.
У засіданнях суду 17.09.2015, 20.10.2015 оголошувались перерви до 20.10.2015, 27.10.2015 на підставі ст. 77 ГПК України.
27.10.2015 через канцелярію суду представник відповідача 2 подав документи та письмові пояснення по справі, в яких вказує, що будь-які посилання позивача на порушення умов основного договору є безпідставними, оскільки зі змісту оспорюваного правочину не вбачається, що його укладення свідчить про розголошення конфіденційної інформації, а лише визначає обсяг прав вимоги, які набуває відповідач 2, що передбачено положеннями ст.514 ЦК України та спрямоване на визначення відповідачем 2 своїх зобов'язань перед новим кредитором.
У судовому засіданні 27.10.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідачів проти позову заперечував.
Відповідач 1 письмового відзиву на позов не надав.
За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, господарський суд, в с т а н о в и в:
01.01.2015 між позивачем - ДТГО «Південно-Західна залізниця» (замовник) та відповідачем 1 - ТОВ «Залізний кулак» (виконавець) був укладений договір № ПЗ/Л-142564/НЮ, предметом якого було надання виконавцем послуг цілодобової охорони об'єктів на території вокзалу станції Козятин, Жмеринка, Фастів та їх оплата замовником.
Відповідно до п.5.1 договору було визначено строк надання послуг: з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року відповідно до умов даного договору.
Сторони у п.10.1 договору погодили, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін по договору.
Пунктом 11.1 встановлено строк дії договору6 з 01.01.2015 по 31.03.2015.
02 червня 2015 між відповідачем 1 - ТОВ «Залізний кулак» (первісний кредитор) та відповідачем 2 - ТОВ «ОК «Сонар» був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і став кредитором за договором про надання послуг № ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та ДТГО «Південно-Західна залізниця» (далі-боржник).
За цим договором новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника, що є замовником за договором про надання послуг № ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.
Згідно пп.2.1-2.2 договору визначено зобов'язання первісного кредитора передати новому кредитору всі документи, що засвідчують права, що передаються, та інформацію, що є вадливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х робочих днів з моменту підписаного даного договору (п.2.1), повідомити протягом 3-х робочих днів з дати підписання даного договору ДТГО «Південно-Західна залізниця» про відступлення права вимоги новому кредитору (п.2.2).
У позовній заяві позивач вказує, що листом б/н від 04.06.2015 ТОВ «Залізний кулак» повідомило ДТГО «Південно-Західна залізниця» про укладення договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.
При цьому, позивач просить визнати договір про відступлення права вимоги від 02.06.2015.недійсним з моменту укладення, посилаючись на те, що вказаний правочин містить у п.2.1 умову щодо передачі новому кредитору всіх наявних документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, що порушує п.10.1 про надання послуг № ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 про неможливість здійснення передачі третім особам конфіденційних матеріалів, а позивачем попередньої згоди на передачу ТОВ «Залізний кулак» будь-яких матеріалів, відомостей, інформації, які стосуються договору на користь ТОВ «ОК «Сонар» надано не було.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 цього ж Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Так ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Позивачем підтверджено факт належного повідомлення боржника - ДТГО «Південно-Західна залізниця» про укладення між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015.
Посилання позивача на порушення відповідачем - 1 умови п.10.1 договору № ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 шляхом визначення у п.2.1 договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 свого зобов'язання передати відповідачу 2 всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для здійснення за основним договором в термін до 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору є безпідставними, оскільки ця обставина суперечить вимогам чинного законодавства щодо свободи договору та можливості здійснення заміни кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умови договору № ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 не містять будь-яких застережень щодо відступлення права вимоги, заміни кредитора у зобов'язання чи особливостей здійснення такої заміни.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином, передача первісним кредитором новому кредитору всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для здійснення за основним договором є необхідним для реалізації останнім права вимоги до ДТГО «Південно-Західна залізниця», належного виконання всіх зобов'язань за договором № ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 та відповідає ст.ст. 512- 517 ЦК України.
Згідно ст. 33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести невідповідність укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 вимогам чинного законодавства, порушення його прав, та надати відповідні докази, що було б підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Таких доказів суду н енадано.
Наведені позивачем доводи не є належними доказами у справі у відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України та не звільняють позивача від обов'язку доказування обставин, що обґрунтовують його вимоги.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем не наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість позовних вимог, не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання спірного правочину недійсним, відповідно до вимог ст. ст. 204, 215, 512, 516 ЦК України.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.М.Ярмак