Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"28" жовтня 2015 р. Справа № 911/3513/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави
до Вишгородської міської ради Київської області
та до обслуговуючого кооперативу «Горизонт Сервіс»
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство»
про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 026554);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: ОСОБА_2 (довіреність № 160-15 від 25.05.2015 р.);
від третьої особи: не з'явився.
Обставини справи:
Прокурор Вишгородського району Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Вишгородської міської ради Київської області (далі - відповідач 1, міська рада) та до обслуговуючого кооперативу «Горизонт Сервіс» (далі - відповідач 2, ОК «Горизонт Сервіс») про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що в порушення приписів чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 123, 124, 186 Земельного кодексу України, ст. ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», без розроблення та затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки відповідачем 1 було передано безоплатно у власність відповідача 2 земельну ділянку площею 1,0 га по вул. Кургузова, 1-б у м. Вишгороді для розміщення житлового будівництва згідно з пунктом 2 рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. На підставі рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. ОК «Горизонт Сервіс» отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 299969, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021094200064 від 17.12.2010 р.
У зв'язку з наведеним прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Вишгородської міської ради від 25.06.2010 р. № 34/32 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» для розміщення житлового будівництва на території м. Вишгород»; визнати недійсним виданий обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 299969, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021094200064, площею 1,0000 га з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001 та скасувати його державну реєстрацію; зобов'язати обслуговуючий кооператив «Горизонт Сервіс» повернути у комунальну власність територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001, яка розташована по вул. Кургузова, 1-б у м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2015 р. за вказаним позовом прокурора було порушено провадження у даній справі № 911/3513/15 та, виходячи зі змісту позовної заяви, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», оскільки, як зазначав прокурор, частина спірної земельної ділянки належить до земель лісового фонду та перебуває в користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство».
Крім того, прокурор просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001 на підставі того, що здійснення відповідачем дій по переоформленню права власності на земельну ділянку за цим кадастровим номером може ускладнити виконання судового рішення у разі визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову у даній справі.
Розгляд справи відкладався.
До господарського суду Київської області 07.09.2015 р. представником відповідача 2 було подано заяву б/н від 07.09.2015 р. (вх. № 20689/15 від 07.09.2015 р.) про застосування до вимог прокурора у даній справі наслідків пропуску строку позовної давності, мотивовану наступним.
Прокурор вказує у позові, що йому стало відомо про порушення, які були допущені при прийнятті рішення Вишгородської міської ради від 25.06.2010 р. № 34/32 лише при проведенні прокуратурою району перевірки за завданням прокуратури Київської області № 05/3-2813вих-13-487окв від 18.09.2013 р. на підставі постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 109 від 14.10.2013 р., у зв'язку з чим строк позовної давності не сплинув. Проте, такі твердження прокурора не відповідають дійсності, оскільки з листа Вишгородської міської ради № 2-29/1040 від 04.09.2015 р. та доданих до нього документів вбачається, що органам прокуратури було відомо про прийняття оскаржуваного рішення одразу після його прийняття. Так, вимогою прокуратури Вишгородського району Київської області № 1446 від 26.05.2010 р. Вишгородську міську раду, з метою перевірки додержання законів у діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при винесенні розпоряджень та прийнятті рішень, передусім що стосуються бюджетної сфери та земельних питань, було зобов'язано при прийнятті рішень забезпечити надходження до прокуратури Вишгородського району їх копій до 10 та 25 числа кожного місяця. Отже, Вишгородська міська рада до 10.07.2010 р. була зобов'язана надати прокуратурі Вишгородського району рішення, прийняті на сесії 25.06.2010 р. На виконання вказаної вимоги, починаючи з дня її отримання - 27.05.2010 р., Вишгородська міська рада надавала прокуратурі Вишгородського району Київської області копії всіх прийнятих нею рішень. У листі Вишгородської міської ради зазначено, що після прийняття рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. про передачу земельної ділянки ОК «Горизонт Сервіс», його копія надавалася прокуратурі Вишгородського району.
Таким чином, на переконання відповідача 2, прокуратурі Вишгородського району було відомо про прийняте Вишгородською міською радою рішення № 34/32 від 25.06.2015 р. ще з 10.07.2010 р.
Також до Вишгородської міської ради управлінням ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області було подано запит про надання інформації № 12/1561 від 03.04.2012 р. в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної Генеральною прокуратурою України 07.03.2012 р., згідно з яким управління ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області просило надати завірену копію рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. На виконання вимог вказаного запиту Вишгородською міською радою було надано копію вказаного рішення разом із листом № 2-28/516 від 13.04.2012 р. Оскільки управлінням ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області запит подавався в рамках кримінальної справи, порушеної Генеральною прокуратурою України, то остання не могла не знати про зміст рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. після його отримання від Вишгородської міської ради на підставі запиту.
Окрім того, Головне управління МВС України в Київській області зверталося до Вишгородської міської ради із запитом про надання інформації та копій документів № 12/2051 від 08.05.2012 року на підставі доручення помічника прокурора з питань нагляду за додержанням та застосуванням законів на транспорті Київської області ОСОБА_3, яким просило надати копії документів, що стосуються земельної ділянки по вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгород.
Відповідач 2 наголошує, що органи прокуратури України становлять єдину систему, і якщо Генеральна прокуратура України була обізнана про наявність та зміст рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р., то презумується, що прокуратури нижчого рівня також обізнані про вказане рішення.
Таким чином, на переконання ОК «Горизонт Сервіс», прокурор Вишгородського району звернувся з позовом у даній справі у липні 2015 року, пропустивши встановлений законом строк звернення до суду з позовом.
16.09.2015 р. від прокуратури Вишгородського району Київської області до господарського суду Київської області надійшли документи для долучення до матеріалів справи за вих. № 6Г-15 від 31.08.2015 р.
24.09.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 було подано відзив б/н від 24.09.2015 р. на позовну заяву, за змістом якого міська рада проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема, з огляду на таке.
Рішенням господарського суду Київської області від 22 січня 2009 року було визнано право ТОВ «Українська кредитна компанія» на користування земельною ділянкою по вул. Кургузова, 1-Б в м. Вишгороді для розміщення житлового будівництва та визнано укладеним договір оренди земельної ділянки в редакції, яка підписана ТОВ «Українська кредитна компанія» та відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 та технічному звіту по визначенню зовнішніх меж.
Відповідно до рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. припинено право користування земельною ділянкою площею 1,0 га на вул.Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді товариству з обмеженою відповідальністю «Українська кредитна компанія», яка перебувала в оренді згідно договору оренди, та передано у власність обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» на підставі ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України вказану земельну ділянку для житлового будівництва. При цьому Вишгородською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» не приймалося, оскільки згідно з частиною 1 абз. 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент оформлення прав на земельну ділянку) надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Також відповідач 1 наголошує, що до прийняття рішення про передачу ОК «Горизонт Сервіс» на підставі ст. 41 ЗК України у власність земельної ділянки площею 1,0 га для розміщення житлового будівництва по вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді кооперативом були надані документи, в тому числі - Статут, які досліджувалися міською радою щодо мети створення кооперативу. Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію» відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. У п. 1.1 Статуту ОК «Горизонт Сервіс», затвердженого протоколом Загальних зборів № 2 від 10.09.2010 р. та зареєстрованого 16.07.2010 р., вказано, що кооператив за напрямом діяльності є житлово-будівельним.
На момент прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення установчі документи ОК «Горизонт Сервіс» були чинними і не були скасовані. Таким чином, на переконання відповідача 1, відсутні підстави стверджувати, що ОК «Горизонт Сервіс» не створювався як житлово-будівельний кооператив, оскільки мета його створення відповідає Примірному Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 186 від 30.04.1985 року, відповідно до п. 1 якого житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків). У зв'язку з цим Вишгородською міською радою, на думку останньої, правомірно застосовано положення ст. 41 ЗК України щодо безоплатної передачі ОК «Горизонт Сервіс» земельної ділянки у відповідності до затвердженої містобудівної документації, оскільки відповідач 2 є житлово-будівельним кооперативом.
Також міська рада зазначає, що посилання прокурора на те, що йому стало відомо про порушення, які були допущені при прийнятті рішення Вишгородської міської ради від 25.06.2010 р. № 34/32 лише при проведенні прокуратурою району перевірки за завданням прокуратури Київської області у 2013 році на підставі постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 109 від 14.10.2013 р., і що у зв'язку з цим строк позовної давності не сплив, не відповідає дійсності, оскільки на виконання вимоги прокуратури Вишгородського району, починаючи з дня її отримання - 27.05.2010 року, Вишгородська міська рада надавала прокуратурі Вишгородського району Київської області копії всіх прийнятих радою рішень, у тому числі - до 10.07.2010 року зобов'язана була надати прокуратурі Вишгородського району рішення, прийняті на сесії 25.06.2010 року. Після прийняття оскаржуваного рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. про передачу земельної ділянки ОК «Горизонт Сервіс» його копія надавалася міською радою прокуратурі Вишгородського району, у зв'язку з чим, на думку відповідача 1, прокурор звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.
Крім того, 24.09.2015 р. відповідач 2 також подав суду відзив б/н від 24.09.2015 р. на позовну заяву прокурора Вишгородського району, за змістом якого проти позову заперечує, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.01.2009 р. у справі № 19/443-08 за позовом ТОВ «Українська кредитна компанія» до Вишгородської міської ради, Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, третя особа - Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі, про визнання права користування та укладання договору оренди земельної ділянки, було встановлено, що ТОВ «Адамасто», яке має відповідні ліцензії на проведення землевпорядних робіт, був розроблений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж та інвентаризації землекористування ТОВ «Українська кредитна компанія», і на підставі вказаного технічного звіту був складений акт визначення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки на вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді Київської області. Наведеним спростовується твердження прокурора про відсутність встановлення в натурі та погодження меж спірної земельної ділянки. На підставі вказаного рішення господарського суду Київської області у справі № 19/443-08 ЗАТ «Інститут землевпорядних технологій» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки ТОВ «Українська кредитна компанія» для розміщення житлового будівництва на вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгород Київської області. Укладений між Вишгородською міською радою та ТОВ «Українська кредитна компанія» договір оренди спірної земельної ділянки було розірвано 26.06.2010 р. та передано земельну ділянку ОК «Горизонт Сервіс» на підставі рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. На підставі рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. ТОВ «Юридична компанія «Олімп» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, що передається у власність ОК «Горизонт Сервіс» для розміщення житлового будівництва у м. Вишгород по вул. Кургузова, 1-Б Вишгородського району Київської області.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції що діяла на момент прийняття судового рішення, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Така сама редакція абз. 3 ч. 1 ст. 123 ЗК України діяла на момент передачі Вишгородською міською радою спірної земельної ділянки кооперативу.
Відповідач 2 наголошує, що оскільки на момент винесення Вишгородською міською радою рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. про передачу кооперативу земельної ділянки по вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгород Київської області її межі були встановлені та її цільове призначення не змінювалося, то згідно чинного на той момент земельного законодавства надання у власність земельної ділянки здійснювалося правомірно на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Також відповідач 2 наполягає на тому, що кооператив відповідно до Статуту за типом є обслуговуючим, а за напрямом діяльності - житлово-будівельним, оскільки ст. 6 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Так, частиною 3 статті 137 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР, однак відповідач 2 вважає, що вказане законодавство є застарілим з огляду на сьогодення, а положення Житлового кодексу Української РСР та Примірного Статуту житлово-будівельно кооперативу суперечать положенням статей 7 (порядок створення кооперативу), 8 (Статут кооперативу) та 9 (державна реєстрація кооперативу) Закону України «Про кооперацію», а тому не підлягають застосуванню в частині, що суперечить Закону України «Про кооперацію». Підзаконні акти не можуть виходити за межі законів, мають вторинний у порівнянні із законом характер, а також не можуть змінювати або скасовувати норми законів. Таким чином, вимоги, які ставляться Примірним Статутом житлово-будівельного кооперативу щодо порядку організації та діяльності кооперативу, на думку ОК «Горизонт Сервіс», не можуть застосовуватися у частині, що суперечить Закону України «Про кооперацію».
Окрім того, обслуговуючий кооператив «Горизонт Сервіс» організовувався для будівництва багатоквартирного будинку, і метою організації кооперативу було забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва відповідного багатоквартирного будинку. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Статуту кооперативу, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення, метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю і для досягнення своєї мети Кооператив здійснює організовує будівництво та експлуатацію житлових будинків, об'єктів соціально-культурного, громадського і побутового призначення і підвищення життєвого рівня членів кооперативу, захист їх майнових інтересів і соціальних прав. Поряд з цим, одними із видів економічної діяльності кооперативу є КВЕД 41.10 - Організація будівництва будівель та КВЕД 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель, дані про які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, обслуговуючий кооператив «Горизонт Сервіс» є житлово-будівельним кооперативом, який було створено з метою будівництва житла для його членів, і кооператив правомірно отримав у власність земельну ділянку для досягнення свої мети.
Окрім того, при створенні обслуговуючого кооперативу відповідача 2 державний реєстратор перевіряв кооператив на дотримання порядку його створення, а також перевіряв установчі документи на предмет зазначення в них відомостей, передбачених законом.
Також ОК «Горизонт Сервіс» зазначив, що прокурором не надано належних доказів того, що частина спірної земельної ділянки належить до земель лісового фонду, оскільки надані суду документи сформовані не на підставі статистичної звітності про облік земель (форма 6-зем), як складової державної статистичної звітності, затвердженої наказом Держкомстату України № 377 від 05.11.1998 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за № 788/3228.
24.09.2015 р. від прокуратури Вишгородського району Київської області до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення № 6Г-15 від 21.09.2015 р. щодо вартості спірної земельної ділянки та заперечення на заяву відповідача 2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Також 24.09.2015 р. представником відповідача 2 було подано клопотання б/н від 24.09.2015 р. про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження заяви про сплив строку позовної давності.
У судовому засіданні 24.09.2015 р. прокурором у справі було подано клопотання б/н від 24.09.2015 р. про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, яке було задоволене судом.
28.10.2015 р. до господарського суду Київської області прокурором у справі були подані пояснення № 05/2-3736вих15 від 27.10.2015 р., за змістом яких прокурор вважає, що твердження відповідача 2 про те, що межі спірної земельної ділянки були встановлені та погоджені при розробленні технічного звіту по встановленню зовнішніх меж та інвентаризації землекористування ТОВ «Українська кредитна компанія» та на підставі вказаного технічного звіту був складений акт визначення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, суперечить фактичним обставинам справи, вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій».
У судовому засіданні 28.10.2015 р. представник відповідача 2 зазначив про необхідність надання відповідачу 2 часу на вивчення вказаних пояснень прокурора та надання можливості подати на них власні пояснення, проте вказане клопотання було залишене без задоволення з огляду на те, що згідно з приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строку, передбаченого ст. 69 Кодексу, в той час як у даній справі строк вирішення спору, передбачений процесуальним законом, вичерпано.
У судовому засіданні 28.10.2015 р. представник прокуратури позовні вимоги підтримувала; представник відповідача 2 проти позову заперечував, наголошував на пропуску прокурором строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду та просив у його задоволенні відмовити; представники відповідача 1 та третьої особи до суду не з'явились.
У судовому засіданні 28.10.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Прокуратурою Вишгородського району Київської області за завданням прокуратури Київської області № 05/3-2813вих-13-487окв від 18.09.2013 р., на підставі постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 109 від 14.10.2013 р., було проведено перевірку, якою встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «ПРИНЦИП» № ПВ-29-10/08 від 28.03.2008 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кредитна компанія» (далі - ТОВ «УКК») до ОСОБА_4 вирішено визнати за ТОВ «УКК» право власності на об'єкт незавершеного будівництва (цокольний поверх житлового будинку) готовністю 8 %, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1 га за адресою: Київська область м. Вишгород, вул. Кургузова (навпроти підприємства ТВП Укратомторг).
Згідно довідки комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» № 479 від 27.03.2008 р., виданої ТОВ «УКК», самочинно збудований цокольний поверх житлового будинку, що розташований в місті Вишгород б/в, б/н, має загальну площу 197,5 кв.м, що, відповідно, становить 0,01975 га.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 144 від 22.05.2008 р. на виконання рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «ПРИНЦИП» № ПВ-29-10/08 від 28.03.2008 р. про визнання за ТОВ «УКК» права власності на об'єкт незавершеного будівництва (цокольний поверх житлового будинку) по вул. Кургузова у м. Вишгороді надано вказаному об'єкту поштову адресу: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 1-Б.
Постановою Вишгородського районного суду від 23.05.2008 р. у справі № 3/2«а» - 1859 за 2008 рік задоволено позовні вимоги ТОВ «УКК» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» та зобов'язано останнє зареєструвати за ТОВ «УКК» право власності на об'єкт незавершеного будівництва (цокольний поверх) готовністю 8%, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1 га за адресою: Київська область м. Вишгород, вул. Кургузова.
На виконання постанови суду Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 10.06.2008 р. було зареєстровано за ТОВ «УКК» право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, 1-Б.
Рішенням господарського суду Київської області від 22 січня 2009 року у справі № 19/443-08 за позовом ТОВ «УКК» до Вишгородської міської ради та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради вирішено: визнати право ТОВ «УКК» на користування земельною ділянкою на вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді Київської області для розміщення житлового будинку; договір оренди земельної ділянки по вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді Київської області для розміщення житлового будівництва між ТОВ «УКК» та Вишгородською міською радою вважати укладеним в редакції, яка підписана ТОВ «УКК» та відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 та технічному звіту по визначенню зовнішніх меж, та переданою дану земельну ділянку на умовах, визначених зазначеним договором, з моменту набрання чинності судовим рішенням.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 5, 7, 10 ст. 151 Земельного кодексу України, до заяви (клопотання) додаються: а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу); г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній міській раді висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.
Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом.
Склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки, які надаються уповноваженими органами, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій статті 151 Земельного кодексу України, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
Також статтею 186 Земельного кодексу України визначено, що розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку: проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.
Невід'ємною частиною договору оренди землі, згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі», є проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Стаття 20 Закону визначає обов'язковість проведення землеустрою на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.
Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 26.05.2004 р. затверджено порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Вказаний порядок визначає, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що на час прийняття господарським судом Київської області рішення від 22.01.2009 р. у справі № 19/443-08 та укладення договору оренди земельної ділянки від 27.05.2009 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001 площею 1 га, розташованої по вул. Кургузова, 1-Б в м. Вишгороді Київської області, в порушення вимог ст. ст. 123, 124, 186 Земельного кодексу України, ст. ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», не був виготовлений, та не виготовлений до цього часу. Підтвердженням вказаного є інформаційний лист Вишгородської міської ради № 2-28/58 від 16.01.2014 р. про те, що Вишгородською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «УКК» не приймалось, та інформаційний лист управління Держземагентства у Вишгородському районі Київської області № 138 від 23.01.2014 р., згідно якого в управлінні відсутня інформація щодо розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001, управлінням не надавався висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001, також в управлінні відсутні документи та рішення, на підставі яких було визначено (присвоєно) кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:01:125:0001.
При цьому прокурор вказує також, що на час прийняття господарським судом Київської області рішення від 22.01.2009 р. у справі № 19/443-08 та укладення договору оренди земельної ділянки від 27.05.2009 р. межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001 площею 1 га, розташованої по вул. Кургузова, 1-Б в м. Вишгороді Київської області, не були встановлені в натурі, не було складено акту встановлення та погодження меж земельної ділянки та акту про передання межових знаків на зберігання Вишгородській міській раді чи ТОВ «УКК».
У подальшому, 26.06.2010 р. між Вишгородською міською радою та ТОВ «УКК» було укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.05.2009 р.
Пунктом 1 рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. було припинено ТОВ «УКК» право користування земельною ділянкою площею 1,0 га по вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді, яка перебуває в оренді згідно договору оренди, укладеного 27.05.2009 р. та зареєстрованого у Вишгородському відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 04.06.2010 р.
Пунктом 2 вказаного рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. було передано обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» у власність земельну ділянку площею 1,0 га по вул. Кургузова, 1-Б у м. Вишгороді для розміщення житлового будівництва.
На підставі рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. ОК «Горизонт Сервіс» отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 299969, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021094200064 від 17.12.2010 р.
Передаючи земельну ділянку у власність ОК «Горизонт Сервіс», як зазначено в рішенні № 34/32 від 25.06.2010 р., Вишгородська міська рада керувалась ст. ст. 12, 41 Земельного кодексу України, згідно якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно- будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Як слідує з матеріалів справи, при прийнятті Вишгородською міською радою пункту 2 рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. не було враховано містобудівну документацію, оскільки містобудівна документація щодо будівництва житлового будинку по вул. Кургузова, 1-Б не розроблялась та, відповідно, не надавалась на погодження до Вишгородської міської ради та відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, що передається у власність ОК «Горизонт Сервіс» для розміщення житлового будівництва у м. Вишгороді по вул. Кургузова, 1-Б.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Таким чином, розмір земельної ділянки в 1 га, що була передана у власність ОК «Горизонт Сервіс» для будівництва житлового будинку, що займає площу 0,0197 га, визначено безпідставно, в порушення ст. 41 Земельного кодексу України.
Як зазначалося вище, згідно з рішенням Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Горизонт сервіс» для розміщення житлового будівництва на території м. Вишгород», земельна ділянка була передана у власність обслуговуючому кооперативу на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.
Проте, вказана норма передбачає безкоштовну передачу у власність земельних ділянок вичерпному переліку юридичних осіб, а саме - житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам для житлового і гаражного будівництва. Безоплатної передачі у власність земельних ділянок обслуговуючим кооперативам статтею 41 ЗК України не передбачено.
Згідно зі ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про кооперацію» визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Поряд з цим, відповідно до статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.
Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 р. № 186, житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком, (будинками).
Пунктом 8 Примірного статуту передбачено, що до членів кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу.
Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та пункті 1.3 Статуту ОК «Горизонт Сервіс», засновниками (учасниками) обслуговуючого кооперативу є чотири фізичні особи: ОСОБА_5, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_6, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_7, зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3, 12Є, кв. 11; ОСОБА_8, зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_4.
Як передбачено ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу УРСР, на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають, у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
Наведені вимоги при створенні обслуговуючого кооперативу «Горизонт Сервіс» були порушені, оскільки засновники (члени) ОК «Горизонт Сервіс» зазначеним вимогам не відповідають і на час проведення реєстрації кооперативу взагалі не проживали у м. Вишгороді, та не перебували на квартирному обліку в м. Вишгороді, що підтверджується листом Вишгородської міської ради № 2-28/329 від 30.03.2015 р.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що ОК «Горизонт Сервіс» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.
Так, ОК «Горизонт Сервіс» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, його правовий статус регулюється Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», проте, виходячи з положень ст. 41 ЗК України, при визначенні мети створення житлово-будівельного кооперативу, слід виходити з того, що земельна ділянка такому кооперативу надається саме для будівництва будинку (будинків) для членів кооперативу та членів їх сімей.
Отже, обслуговуючий кооператив «Горизонт Сервіс» не мав правових підстав для отримання безоплатно земельної ділянки у власність відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, оскільки він не належить до житлово-будівельних кооперативів в розумінні приписів ст. 41 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.11.2011 р. у справі № 9/60, від 11.01.2012 р. у справі № 57/153.
Окрім того, вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України у справі № 21-195а14 від 17.06.2014 р.
Згідно з приписами статті 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч.ч. 3, 4 статті 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Поряд з цим, з інформації, наданої комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство», слідує, що згідно наявних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка площею 1,0 га, яка перебуває у власності ОК «Горизонт Сервіс» за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 1Б, частково розташована в кварталі 111 виділ 1,3,4 Межигірського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство», і КП «Святошинське лісопаркове господарство», як землекористувач, не надавало будь-яких погоджень на відведення вказаної земельної ділянки у власність ОК «Горизонт сервіс».
Згідно кадастрового плану спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001, затвердженого виконуючим обов'язки начальника управління земельних ресурсів у Вишгородському районі ОСОБА_9, загальна площа земельної ділянки складає 1,0000 га, з яких - землі міської ради 0,2910 га та землі лісопаркового господарства 0,7090 га.
Таким чином, спірну земельну ділянку було передано у приватну власність ОК «Горизонт Сервіс» у тому числі за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», оскільки вказану земельну ділянку було надано у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Державного лісового фонду України, яка згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковується як квартали Межигірського лісництва.
У порушення вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України зазначену земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство», без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП «Святошинське лісопаркове господарство».
Частиною 1 статті 57 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи для ведення лісового господарства.
Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
З матеріалів справи слідує, що в даному випадку проект із землеустрою по зміні цільового призначення земель лісового фонду не розроблявся.
Відповідно до п. 10.2 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень» вилучення земельних ділянок, які зайняті багаторічними насадженнями для несільськогосподарських потреб, земель рекреаційного призначення, заказників, курортів, а також лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, міські ліси, лісопаркові частини зелених зон населених пунктів, протиерозійні ліси і водоохоронні насадження) для цілей, не пов'язаних з веденням лісового господарства, допускається, як виключення, за рішенням Верховної Ради України. При цьому вилучення земель сільськогосподарського призначення та лісових угідь здійснюється у встановленому порядку при обов'язковій умові відшкодування забудовником збитків і втрат, пов'язаних з вилученням.
Поряд з цим, згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд.
Згідно з абз. 6 ст. 48 Закону України «Про охорону земель» вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб здійснюється з урахуванням необхідності максимального збереження сільськогосподарських і лісових угідь та ґрунтового покриву в установленому законодавством порядку.
Враховуючи вищезазначене, рішення Вишгородської міської ради від № 34/32 від 25.06.2010 р. прийняте також з порушенням вимог статей 57, 116 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, ст. 48 Закону України «Про охорону земель».
Також, у порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не проводилась.
Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний прокурором пункт 2 рішення Вишгородської міської ради від № 34/32 від 25.06.2010 р. прийнятий останньою з порушенням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Згадуваною вище ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку, що рішення Вишгородської міської ради, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, підлягає скасуванню у судовому порядку, то відповідний державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий ОК «Горизонт Сервіс», не відповідає законові та підлягає визнанню недійсним, його державна реєстрація підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради.
Таким чином, позовні вимоги прокурора Вишгородського району Київської області у даній справі є обґрунтованими та правомірними.
Відповідач 2 подав заяву про сплив позовної давності та, посилаючись на ч. 4 ст. 267 ЦК України, просить суд застосувати позовну давність у даному спорі.
Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).
Як зазначено в п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/1837/15 від 20.10.2015 р. «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», позиція Верховного Суду України, зокрема, полягає в тому, що за змістом частин першої, другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, статті 261 Цивільного кодексу України у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обчислюватися з дати, коли саме позивачу (тобто органу, в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору. При цьому Верховний Суд України зазначив, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності (стаття 261 ЦК України) поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (постанови ВСУ від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003, від 22.04.2015 у справі № 916/2122/13, від 13.05.2015 у справі № 903/543/14).
Між тим, у даній справі прокурор Вишгородського району Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відтак строк позовної давності у даній справі має обчислюватися з дати, коли саме прокурору як позивачу стало відомо про порушення права держави.
При цьому, звертаючись до суду, прокурор у позові зазначав, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки про порушення інтересів держави в частині безоплатної передачі у власність земельної ділянки особі, яка не мала права на таке отримання, прокурор дізнався за результатами проведеної прокуратурою району перевірки за завданням прокуратури Київської області № 05/3-2813вих-13-487окв від 18.09.2013 р., на підставі постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 109 від 14.10.2013 р.
Відтак, не є обґрунтованими посилання відповідачів на те, що прокурором не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки прокурор не вважає цей строк пропущеним.
Натомість саме відповідач 2, заявляючи про застосування наслідків спливу строку позовної давності, має довести суду належними і допустимими доказами в розумінні приписів статей 32-34 ГПК України настання того моменту, в який позивачу (у даному випадку - прокурору Вишгородського району Київської області) стало відомо про порушення інтересів держави.
В обґрунтування поданої заяви ОК «Горизонт Сервіс» вказує, що з листа Вишгородської міської ради № 2-29/1040 від 04.09.2015 р. та доданих до нього документів вбачається, що органам прокуратури було відомо про прийняття оскаржуваного рішення одразу після його прийняття, оскільки вимогою прокуратури Вишгородського району Київської області № 1446 від 26.05.2010 р. Вишгородську міську раду, з метою перевірки додержання законів у діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при винесенні розпоряджень та прийнятті рішень, передусім що стосуються бюджетної сфери та земельних питань, було зобов'язано при прийнятті рішень забезпечити надходження до прокуратури Вишгородського району їх копій до 10 та 25 числа кожного місяця. Отже, Вишгородська міська рада до 10.07.2010 р. була зобов'язана надати прокуратурі Вишгородського району рішення, прийняті на сесії 25.06.2010 року.
Відповідач 2 наголошує, що на виконання вказаної вимоги, починаючи з дня її отримання - 27.05.2010 року, Вишгородська міська рада надавала прокуратурі Вишгородського району Київської області копії всіх прийнятих нею рішень. У листі Вишгородської міської ради зазначено, що після прийняття рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. про передачу земельної ділянки ОК «Горизонт Сервіс», його копія надавалася прокуратурі Вишгородського району, таким чином, на переконання заявника, прокуратурі Вишгородського району було відомо про прийняте Вишгородською міською радою рішення № 34/32 від 25.06.2015 р. ще з 10.07.2010 року.
Таку ж позицію викладено і у відзиві Вишгородської міської ради.
Між тим, попри зазначене у заяві відповідача 2 та відзиві відповідача 1, жодних доказів надання прокуратурі Вишгородського району Київської області копії спірного рішення до матеріалів справи не надано.
При цьому слід зазначити, що посилання відповідачів на момент отримання копії рішення як на дату встановлення прокуратурою району порушень при передачі у власність земельної ділянки не можна вважати обгрунтованим, оскільки з самого лише тексту рішення неможливо дійти висновку про його законність чи незаконність та, відповідно, про те, чи були порушені вимоги законодавства та інтереси держави. Такі висновки можуть бути зроблені за наслідками вивчення технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди та технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, які передували передачі спірної земельної ділянки відповідачу 2, а також за наслідками дослідження обставин створення ОК «Горизонт Сервіс», зокрема, в частині наявності підстав вважати його житлово-будівельним кооперативом, а саме - з'ясування перебування засновників кооперативу на квартобліку тощо.
Також відповідач 2, обґрунтовуючи заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, посилається на те, що свого часу до Вишгородської міської ради управлінням ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області було подано запит про надання інформації № 12/1561 від 03.04.2012 р., згідно якого в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної Генеральною прокуратурою України 07.03.2012 р., просили надати завірену копію рішення № 34/32 від 25.06.2010 р. На виконання вимог вказаного запиту Вишгородською міською радою було надано копію вказаного рішення разом із листом № 2-28/516 від 13.04.2012 р. Оскільки управлінням ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області запит подавався саме в рамках кримінальної справи, порушеної Генеральною прокуратурою України, то остання не могла не знати про зміст рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. після його отримання від Вишгородської міської ради на підставі запиту. Окрім того, Головне управління МВС України в Київській області зверталося до Вишгородської міської ради з запитом про надання інформації та копій документів № 12/2051 від 08.05.2012 року на підставі доручення помічника прокурора з питань нагляду за додержанням та застосуванням законів на транспорті Київської області ОСОБА_3, яким просило надати копії документів, що стосуються земельної ділянки по вул. Кургузова, 1-Б, у м. Вишгород.
Тобто органи прокуратури ще у 2012 році були обізнані зі змістом оспорюваного рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р.
При цьому заявник наголошував, що згідно зі статтею 121 Конституції України, статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону, серед іншого, покладаються такі функції: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури (частина 1 статті 13 Закону України «Про прокуратуру»). Отже, органи прокуратури України становлять єдину систему, і якщо Генеральна прокуратура була обізнана про наявність та зміст рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р., то презумується, що прокуратури нижчого рівня також обізнані про вказане рішення.
Як зазначалося вище, обізнаність зі змістом рішення міської ради не свідчить про обізнаність з порушенням інтересів держави в частині незаконного передання земельної ділянки безоплатно у власність особі, яка не мала права на таке безоплатне її отримання. Водночас, слід врахувати, що до матеріалів справи не надано висновків Генеральної прокуратури України чи результатів перевірки або ж результатів дослідження запитуваних документів, що стосуються передачі земельної ділянки ОК «Горизонт Сервіс», з яких вбачалося б встановлення Генеральною прокуратурою України факту порушення інтересів держави внаслідок отримання відповідачем 2 вказаної земельної ділянки у власність безкоштовно, за захистом яких у 2015 році звернувся до суду прокурор Вишгородського району Київської області.
Окрім того, доказів обізнаності саме прокуратури Вишгородського району зі змістом рішення Вишгородської міської ради № 34/32 від 25.06.2010 р. з вказаних листів управлінням ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області та Головне управління МВС України в Київській області не слідує, як не слідує і того факту, що порушена Генеральною прокуратурою України кримінальна справа № 49-3415, про яку йдеться в запиті Головного управління МВС України в Київській області, стосується обставин та правовідносин, які є предметом дослідження у даній справі. Натомість із запиту № 12/2051 від 08.05.2012 р. вбачається, що витребувані документи стосуються директора ТОВ «Українська кредитна компанія» ОСОБА_10 та відносин оренди земельної ділянки, розташованої у м. Вишгород по вул. Кургузова, 1-Б.
Тобто, вказаний запит стосується відносин щодо спірної земельної ділянки до прийняття рішення відповідачем 1 про передачу у власність відповідачу 2 вказаної ділянки.
При цьому поза увагою суду залишається і наданий відповідачем 2 лист Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, яким останнє повідомило начальника Управління ДСБЕЗ ГУМВС України Київської області про те, що на час надання відповіді спірна земельна ділянка належить ОК «Горизонт Сервіс», оскільки до матеріалів справи надано копію цього «листа» без вихідного номера, дати та підпису, що унеможливлює вважати його доказом в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, у судовому засіданні 28.10.2015 р. представник відповідача 2 посилався на те, що згідно з постановою Верховного Суду України 2014 року у справі № 916/2414/13 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, і наведене положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Судом враховано наведену позицію Верховного Суду України, а також те, що далі у тій же постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 р. у справі № 916/2414/13 було зазначено, що суд касаційної інстанції у тій справі фактично наділив прокурора статусом самостійного позивача та помилково дійшов висновку, що відлік позовної давності починається з моменту виявлення прокуратурою під час проведення перевірки факту відсутності у Білгород-Дністровської райради повноважень.
Між тим, у даній справі № 911/3513/15 прокурор виступає самостійним позивачем в інтересах держави, і, відповідно, немає підстав вважати, що перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли відповідний орган дізнався про порушення своїх прав, за відсутності у даному випадку такого органу.
Таким чином, судом у даній справі не встановлено обставин, що підтверджувалися б належними і допустимими доказами, поданими до матеріалів справи, які свідчили б про обізнаність прокуратури Вишгородського району Київської області про порушення інтересів держави за спірним правовідносинами до моменту проведення у 2013 році перевірки, про яку прокурор зазначив у позові.
Відтак, підстави вважати строк позовної давності таким, що сплив до звернення прокурора з даним позовом до суду, є відсутніми.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.
Решта доводів та посилань учасників судового процесу наведених вище висновків господарського суду не спростовують.
Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Згідно з приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Як слідує з матеріалів справи, на час звернення прокурора з даним позовом до суду, останній був звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Поряд з цим, згідно з п. 2.2 тієї ж постанови Пленуму, статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Як слідує з матеріалів справи, за позовом прокурора у даній справі підлягає сплаті до Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору за вимогою про визнання незаконним пункту рішення, 1218,00 грн. судового збору за вимогою про визнання недійсним державного акту та 24126,09 грн. (2% від 1206304,61 грн. - вартості земельної ділянки) судового збору за вимогою про зобов'язання повернути земельну ділянку.
Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів 1 та 2 в рівних частинах шляхом стягнення до Державного бюджету України по 13281,04 грн. судового збору з кожного з відповідачів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Вишгородської міської ради від 25.06.2010 р. № 34/32 «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» для розміщення житлового будівництва на території м. Вишгород».
3. Визнати недійсним виданий обслуговуючому кооперативу «Горизонт Сервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7/1, код 36832602) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 299969, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021094200064, площею 1,0000 га з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001, та скасувати його державну реєстрацію.
4. Зобов'язати обслуговуючий кооператив «Горизонт Сервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7/1, код 36832602) повернути у комунальну власність територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код 04054866) земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3221810100:01:125:0001, яка розташована по вул. Кургузова, 1-б у м. Вишгороді Вишгородського району Київської області.
5. Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Горизонт Сервіс» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7/1, код 36832602) до Державного бюджету України 13281 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 04 коп. судового збору.
6. Стягнути з Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код 04054866) до Державного бюджету України 13281 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 04 коп. судового збору.
7. У задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 02.11.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна