Справа № 444/2813/13 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.
Провадження № 22-ц/783/5482/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 43
26 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Ясиновській Я.М.
з участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представника Львівського національного аграрного
університету -Антонів Н.С., ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9 - їх представника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, Львівського національного аграрного університету на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року, -
ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4звернулись в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, треті особи: Львівський національний аграрний університет, виконавчий комітет Дублянської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод в користуванні приміщенням житловою кімнатою ¹24 в гуртожитку ¹7 по АДРЕСА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з дітьми - ОСОБА_13 та ОСОБА_14, ОСОБА_7, ЛНАУ, виселення їх з самовільно займаної кімнати №24, приведення кімнати №24 до попереднього стану шляхом замурування дверного отвору між кімнатами №24 та №26 та зобов»язання Головного управління ДМС у Львівській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 в кімнаті № 24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 .
Львівський національний аграрний університет звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 та їх зняття з реєстрації місця проживання за адресою кімната №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1.
Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено, усунуто перешкоди в користуванні приміщенням житловою кімнатою ¹24 в гуртожитку ¹7 по АДРЕСА_1 ОСОБА_19 та ОСОБА_9 з дітьми ОСОБА_13 та ОСОБА_14, ОСОБА_7, ЛНАУ. Виселено з кімнати №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 ОСОБА_19 та ОСОБА_9 з дітьми ОСОБА_13 та ОСОБА_14 без надання їм іншого жилого приміщення.
Зобовязано відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з дітьми ОСОБА_13 та ОСОБА_14, ОСОБА_7 привести кімнату №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом замурування дверного отвору між кімнатами № 24 та № 26. Зобов"язано Головне управління ДМС у Львівській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 в кімнаті №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову Львівського національного аграрного університету до ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_11, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 та їх зняття з реєстрації місця проживання за адресою кімната №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 - відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, Львівський національний аграрний університет, вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 в апеляційній покликаються на те, що спірне житло було надано ОСОБА_7 на підставі протоколу засідання профкому учгоспу "Дублянський" №18 від 21.09.1987 року, яке проводилось спільно з адміністрацією підприємства, після надання йому кімнати № 26 у гуртожитку № 7 постійно проживав у гуртожитку з сім"єю і його місце проживання було зареєстроване за даною адресою. Згодом кімната № 24 була надана йому у користування згідно рішення і наказу по господарству, профкому та ради трудового колективу від 1993 року, як ветерану праці, що працював в учгоспі "Дублянський" Львівського СГІ, у зв"язку з народженням другої дитини. За весь час проживання у спірному житлі ОСОБА_7 з родиною добросовісно виконував умови договору користування житлом, сплачував передбачені ним платежі, що підтверджується квитанціями про проведення сплати квартплати за кімнати № 24 і № 26 та довідкою ЛНАУ. Також апелянти зазначають, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження факту поважності причин непроживання їх у спірному житлі за період з 1993 року по 2012 рік, а тому з наведених підстав просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити.
Львівський національний аграрний університет в апеляційній покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою акти від 28.09.2012 року, 03.12.2012 року та від 05.02.2013 року, складені комісією ЛНАУ та сусідами, з яких вбачається, що відповідачі за зустрічним позовом у спірному приміщенні не проживають з 2004 року, будь - якої домовленості про збереження за ними житлової площі за період їх не проживання не існує. Також апелянт ставить під сумнів висновок суду про те, що відповідачі за зустрічним позовом не проживали у спірному житлі з поважних причин, оскільки таких в ході розгляду справи не встановлені та не доводились останніми.
Крім цього, зазначають, що ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не зазначили у чому полягає вчинення їм перешкод у користуванні житловим приміщенням саме зі сторони ЛНАУ, жоден з них не звертався до ЛНАУ щодо чинення таких перешкод і на думку апелянта ОСОБА_2 взагалі не є належним позивачем за первісним позовом, оскільки у неї відсутні будь - які права на проживання у цьому приміщенні, а відтак, з наведених обставин просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, їх представника ОСОБА_10, представника Львівського національного аграрного університету Антоніва Н.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Згідно з положеннями ст. 109 ЖК виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
Стаття 128 ЖК передбачає, що жила площа в гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 учгоспом «Дублянський» було надано житлову кімнату в гуртожитку № 7 по АДРЕСА_1, що підтверджується випискою з протоколу № 12 спільного засідання профкому і дирекції учгоспу «Дублянський» Львівського СГІ від 29.04.1985 року, у якій вона 27.05.1985 року зареєструвалася разом з чоловіком ОСОБА_2
В подальшому в житловій кімнаті №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 були зареєстровані їх діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований 18.04.2000 року; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована 31.10.2010 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована 31.10.2010 року, яка є єдиним місцем їх реєстрації.
З копії паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_1, вбачається, що вона 10.03.2004 року була зареєстрована АДРЕСА_2 у зв»язку з доглядом за особою похилого віку, яку доглядала з 18.06.2004 року до 10.01.2006 року, за цією адресою вона зареєстрована і в даний час.
Суд першої інстанції вірно вважав достатнім доказом виникнення права ОСОБА_2 ОСОБА_11 на вселення у кімнату №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, спільне рішення профкому та дирекції учгоспу «Дублянський» від 19.04.1985 року про виділення ОСОБА_2 кімнати в гуртожитку №7,учгоспу по АДРЕСА_1, оскільки отримання спеціального ордера є формальним підтвердженням наявності такого рішення, а недобросовісне виконання адміністрацією підприємства покладених обовязків щодо видачі ордеру не може бути підставою для визнання особи такою, що не має права на користування наданою кімнатою.
На думку колегії суддів вірним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2, ОСОБА_11, їх діти ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на законних підставах, а саме, на підставі спільного рішення дирекції та профкому учгоспу «Дублянський», вселились у житлову кімнату №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 і проживали у ній. Зазначена обставина відповідачами визнавалася і не заперечувалася.
Судом також встановлено, що сім»я ОСОБА_8, його дружина ОСОБА_9, їхні діти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проживають в суміжній до житлової кімнати №24 житловій кімнаті №26 цього ж гуртожитку, питання про надання якої ОСОБА_7 вирішувалось 21.09.1987 року, що підтверджується протоколом засідання Нестеровського райкому профспілки працівників агропромислового комплексу, профкому учгоспу «Дублянський» від 21.09.1987 року № 18, на якому було вирішено просити дирекцію учгоспу виділити шоферу ОСОБА_7 кімнату № 26 в гуртожитку № 7 учгоспу.
Всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачами не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції копію спільного рішення дирекції та профкому учгоспу «Дублянський» про надання (виділення) ОСОБА_7 кімнати №26 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, що доводить відсутність правових підстав для вселення сім»ї ОСОБА_7 в кімнату №26 гуртожитку. Відповідачами не заперечувалася відсутність спільного рішення дирекції та профкому учгоспу «Дублянський» й щодо надання ОСОБА_7, ОСОБА_8 кімнати №24 у цьому ж гуртожитку.
З акту обстеження житлового приміщення, а саме кімнат №24 і №26 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 від 28.01.2014 року вбачається, що сім»я ОСОБА_8(він, дружина та діти), фактично проживають у двох кімнатах, у кімнаті №24 і №26. Факт проживання разом з дітьми у кімнаті №24 відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечували і в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності проживання та користування кімнатою №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, правомірності зайняття ними кімнати №24, правомірності вселення у спірну кімнату, а відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про самовільне зайняття відповідачами кімнати №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1
Зазначені обставини встановлені рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18.02.2013 року, яким відмовлено ОСОБА_8 в задоволенні позову до ЛНАУ про визнання права на житло, а саме кімнат №24 та №26 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, оскільки суду не було надано спільне рішення дирекції та профкому про надання кімнати № 24 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, чи будь-кому з членів його сім»ї, а також судом було встановлено, що в кімнаті №24 гуртожитку зареєстровані інші особи, чого не заперечував представник ЛНАУ, який в запереченнях вказав на те, що спірна кімната №24 не могла надаватись сім»ї ОСОБА_7, так як не була вільною.
Судом першої інстанції також встановлено і цього не заперечували відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що ними в спільній стіні між кімнатами №24 та №26 гуртожитку було влаштовано дверний отвір, через який існує прохід з кімнати №26 в кімнату №24, а в поверховому плані гуртожитку зображено два окремі виходи з кожної з кімнат в загальний коридор.
За наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 проживаючи разом з дітьми ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у кімнаті №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, чинять перешкоди у користуванні цією кімнатою позивачам ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які, маючи законні підстави для проживання у спірній кімнаті, позбавлені можливості проживати за місцем реєстрації, а відтак підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_13, ОСОБА_14, зобов»язав відповідачів усунути перешкоди у користуванні позивачами кімнатою №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, виселив їх без надання іншого жилого приміщення та зобов»язав привести кімнату №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 до попереднього стану замурувавши дверний отвір між кімнатами №24 і №26 гуртожитку.
Разом з тим, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 у кімнаті №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, не зареєстрована, її права не є порушеними, а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про зобов»язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні нею кімнатою №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення та зобов»язання приведення кімнати №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 до попереднього стану.
Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги позивачів за первісним позовом до Львівського національного аграрного університету про усунення перешкод, оскільки ні в позовній заяві, ні в заяві, поданій в порядку ст. 31 ЦПК України, ними не наведено, які саме перешкоди чинить їм ЛНАУ у користуванні кімнатою №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 Львівської області, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачами за первісним позовом не надано доказів на обґрунтування позовних вимог до ЛНАУ.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року в частині задоволення вимоги ОСОБА_2 про зобов»язання Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 в кімнаті №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, провадження в цій частині вимог слід закрити, оскільки задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини є публічно - правовими, а відтак підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Частиною 3 ст. 71 ЖКК України передбачено випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
Згідно з положеннями ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим, указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Зустрічні позовні вимоги про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування кімнатою №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, Львівський національний аграрний університет обґрунтовував ст. ст. 71, 72 ЖК України. На інші підстави для визнання ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 втратившими право на кімнату №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, ЛНАУ в зустрічній позовній заяві, не посилався.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність зустрічних позовних вимог ЛНАУ до ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання їх втратившими право на користування кімнатою №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК та зняття їх з реєстрації, оскільки судом беззаперечно встановлено, що спірну кімнату №24 у гуртожитку, не маючи законних підстав для вселення та проживання, самоправно зайняли та проживають відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з дітьми ОСОБА_13 та ОСОБА_14, чим перешкоджають сім»ї ОСОБА_11 у проживанні та користуванні спірною кімнатою, що доводить поважність причини відсутності та непроживання сім»ї ОСОБА_11 у спірній кімнаті.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі не втратили інтересу до кімнати ¹24 в гуртожитку ¹7 по АДРЕСА_1, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали за іншою адресою саме за власним бажанням і без поважних причин.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин відсутності та не проживання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 понад встановлені строки у кімнаті №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1
Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 втратившими право на житло, правомірною є відмова суду в задоволенні вимоги про зняття ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з реєстрації у кімнаті №24 гуртожитку №7 по АДРЕСА_1
А відтак, за відсутності, передбачених ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», підстав для зняття особи з реєстрації, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні зустрічної позовної вимоги ЛНАУ про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3
Позовна вимога ЛНАУ про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не могла бути задоволена і з тих підстав, що функції щодо реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання покладено на органи Головного управління Державної міграційної служби, яка не була залучена до участі у справі, як відповідач, а відтак не могла бути зобов»язана судом до вчинення таких дій.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, Львівського національного аграрного університету - задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 до Львівського національного аграрного університету про усунення перешкод в користуванні житловою кімнатою №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 ОСОБА_19, ОСОБА_9 з дітьми- ОСОБА_20 та ОСОБА_14, ОСОБА_7, Львівським національним аграрним університетом, виселення з кімнати №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, зобов»язання відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_7 привести кімнату №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом замурування дверного отвору між кімнатами №24 та №26 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 до Львівського національного аграрного університету про усунення перешкод в користуванні житловою кімнатою №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 ОСОБА_19 та ОСОБА_9 з дітьми- ОСОБА_20 та ОСОБА_14, ОСОБА_7, Львівським національним аграрним університетом,виселення з кімнати №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, зобов»язання відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_7 привести кімнату №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом замурування дверного отвору між кімнатами №24 та №26 - відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в їх інтересах та інтересах дітей - ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод в користуванні житловою кімнатою №24 в гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 ОСОБА_19 та ОСОБА_9 з дітьми- ОСОБА_20 та ОСОБА_14, ОСОБА_7, Львівським національним аграрним університетом,виселення з кімнати №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1, зобов»язання відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_7 привести кімнату №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом замурування дверного отвору між кімнатами №24 та №26 - відмовити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року в частині задоволення вимоги ОСОБА_2 про зобов»язання Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 в кімнаті №24 у гуртожитку №7 по АДРЕСА_1 - скасувати, провадження в цій частині вимог - закрити, роз»яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуюча: Шеремета Н.О.
Судді: Зверхановська Л.Д.
Цяцяк Р.П.