Справа № 461/6110/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/783/782/15 Доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2015 року про накладення арешту на майно,
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2015 року задоволено клопотання слідчого СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та паркомісця літ. V, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. VI, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. VIІІ, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. IХ, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , що перебувають у власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_8 .
На ухвалу слідчого судді ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є необґрунтованою, і такою, що постановлена з порушенням вимог КПК України, без повного з'ясування обставин справи, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України запобіжний захід у виді арешту майна в рамках кримінального провадження може бути застосований лише до осіб, які є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, однак в даному кримінальному провадженні відсутній підозрюваний чи обвинувачений. Крім того, враховуючи узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження ВССУ від 07 лютого 2014 року, де вказано, що правильною є практика коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру; у свою чергу слідчий суддя задовольняючи клопотання про накладення арешту зобов'язаний навести підстави, у зв'язку з чим потрібно здійснити арешт майна у своєму рішенні. Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної ухвали в ній не наведено таких підстав, не зазначено також які види покарання передбачені ч. 1 ст. 358 КК України та чи допускають передбачені види покарань у санкції цієї частини статті можливість накладення арешту на майно. Проте санкція ч. 1 ст. 358 КК України не передбачає такого виду покарання як конфіскацію, а отже задоволення клопотання про накладення арешту на майно є безпідставним. Між іншим, вартість майна, яке належить арештувати має бути співмірною з розміром шкоди завданої кримінальним правопорушенням, або якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість майна має узгоджуватися із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. ОСОБА_8 не є учасником кримінального провадження, проте щодо її приватного майна безпідставно було вжито заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту, внаслідок чого обмежено її у праві власності.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження № 12015140030000277, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
При постановленні ухвали про арешт майна слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебуває у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Відповідно до положень ч.2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України.
Згідно з ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення ба/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Своє клопотання про арешт майна слідча мотивувала тим, що у провадженні СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12015140030000277 від 20 травня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за заявою ОСОБА_10 , котрий просить прийняти міри до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в травні 2015 року за попередньою змовою підробили акт про розподіл квартир (паркомісць) у новозбудованому будинку по АДРЕСА_7 та подали у Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЛМУЮ. Після чого ОСОБА_11 неправомірно отримав право власності на 7 квартир та паркомісця у вказаному будинку, які в подальшому передав своїй дружині ОСОБА_8 . Враховуючи те, що квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та паркомісця літ. V, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. VI, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. VIІІ, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. IХ, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 є об'єктом злочинного посягання, а відтак і в майбутньому можуть повторно незаконно відчужуватись з власності ОСОБА_8 , керуючись ч.4 ст. 170 КПК України, слідча просить накласти арешт на вказане майно.
Тобто, єдиною підставою для арешту майна слідча визначає те, що вищевказане майно є об'єктом злочинного посягання, а тому на нього слід накласти арешт.
Відповідно до вимог КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна, з метою прийняття законного та справедливого рішення повинен з'ясувати правову підставу для арешту такого майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норми закону.
Відповідно до загальних положень кримінального закону, об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які спрямовано суспільно небезпечне діяння і яким заподіюється шкода або створюється реальна загроза заподіяння шкоди. Предмет злочину - це матеріальна річ зовнішнього світу, з приводу якої скоюється злочин.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо кримінального провадження № 12015140030000277 від 19.10.2015, до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 358 КК України.
Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України є посвідчення або інший офіційний документ, який видається чи посвідчується, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій не залежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи чи бланки.
Оскільки речі у вигляді квартир чи паркомісць, не є предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, тому й така підстави для накладення арешту на майно в даному кримінальному провадженні відсутня.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12015140030000277, повідомлення про підозру будь-якій особі в даному провадженні не вручалось, обвинувальний акт не складався, й до суду не направлявся.
Отже, під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, ні слідчою, ні прокурор не було доведено наявності будь-яких інших, визначених кримінальним процесуальним законом підстав для арешту майна.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про безпідставність клопотання слідчої про арешт майна, оскільки воно не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, і є безпідставним.
Зважаючи на викладене та на вимоги ст. 173 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд враховуючи правову підставу для арешту майна, відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя з достатньою повнотою не перевірив обґрунтованість заявленого клопотання та постановив судове рішення, яке згідно зі ст. 409 КПК України підлягає до скасування у зв'язку з неповнотою судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно із ч.1, ч.3 ст. 409, ст. 410 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, яка полягає в тому, що обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення залишилися недослідженими.
За таких обставин клопотання слідчого про арешт майна від 19 жовтня 2015 року є необґрунтованим, безпідставним і задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді як така, що постановлена з порушенням вимог закону, підлягає скасуванню, а в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2015 року про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_8 скасувати.
В задоволенні клопотання слідчого СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, саме: квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та паркомісця літ. V, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. VI, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. VIІІ, загальною площею 13,8 кв.м.; літ. IХ, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 , що перебувають у власності ОСОБА_8 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3