Запорізької області
04.10.10 Справа № 15/193д/10-28/224д/10
Суддя Федорова О.В.(декр)
За позовом: ОСОБА_1 підприємницької діяльності ОСОБА_2, 69002, м. Запоріжжя, вул.. Фрунзе, 46
до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “Нова лінія”, 02091, м. Київ, Харківське шосе, 168
про визнання недійсним договору № ДГУ -05-65 від 24.09.2009
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Нова лінія”, 02091, м.Київ, Харківське шосе, 168
до відповідача ОСОБА_1 підприємницької діяльності ОСОБА_2, 69002, м. Запоріжжя, вул. Фрунзе, 46
про стягнення 179 391,18 грн.
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: ОСОБА_4. довіреність №б/н від 24.09.2010р.
від відповідача: ОСОБА_5, довіреність №3290 від 21.06.20110р.
Заявлені вимоги про визнання недійсним договору оренди від 24.09.2009р., укладеного між ТОВ «Нова лінія»та СПД ОСОБА_2
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 07.09.2010р. №669 справу №15/193д/10 передано на розгляд судді Яцун О.В.
Ухвалою суду від 08.09.2010р. справу №15/193д/10 прийнято суддею Яцун О.В. до свого провадження, справі присвоєно номер 15/193д/10-28/224/10, судове засідання призначено на 04.10.2010р. У сторін витребувані докази для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Представниками сторін було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.10.2010р. представник позивача за первісним позовом наполягає на задоволені заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди від 24.09.2009р., укладеного між ТОВ «Нова лінія»та СПД ОСОБА_2 В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір підписаний від імені відповідача особою, яка не мала достатніх на те повноважень. Також позивач в позові зазначає, що при укладанні договору, сторонами не було дотримано приписів п.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме сторонами не була проведена оцінка об'єкта оренди. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач значно завищив розмір орендної плати всупереч чинному законодавству.
Представник відповідача за первісним позовом проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на наступне: договір оренди від відповідача був підписаний уповноваженим на те установчими документами Генеральним директором АТ “Нова лінія”. П.п. 13.7 п.13 Договору оренди №ДГУ-05-65 від 24.09.2009р. передбачено, що дія положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не поширюється на відносини сторін, врегульовані цим договором. Тобто навпаки, ст. 5 цього Закону прямо вказує на те, що при наявності у договорі вказівки про не застосування цього Закону, він не може розповсюджуватися на ці правовідносини. До того ж, посилається на те, що сторонами при укладанні договору додержані всі істотні умови, які необхідні при укладанні договору. На підставі зазначеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
30.06.2010р. ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву про стягнення 167.950грн.00коп. заборгованості за оренду нежитлових приміщень, 7.550грн.38коп. пені, 161грн.16коп. інфляційних втрат та 3.729грн.64коп. 10% річних. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на умови договору оренди №ДГУ-05-65 від 24.09.2009р.
В судовому засіданні, яке відбулося 15.07.2010р. позивачем заявлено клопотання про уточнення зустрічних позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_6 161.950грн.00коп. заборгованості за договором оренди, 161грн.16коп. інфляційних втрат, 3.729грн.64коп. 10% інфляційних втрат та 7.55грн.38коп. пені за прострочення виконання умов договору.
04.10.2010р. представником позивача за зустрічним позовом у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу надано другу заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 141.751грн.09коп. основного боргу за період з лютого 2010р. по червень 2010р., заборгованості за комунальні послуги за період з липня 2010р. по серпень 2010р. у розмірі 8.881грн.09коп., 7.550грн.38коп. пені, 161грн.16коп. інфляційних втрат та 3.729грн.64коп. 10 % річних.
Заяву про уточнення позовних вимог від 15.07.10р. позивач за зустрічним позовом просив не розглядати.
В той же час, клопотання позивача за зустрічним позовом про уточнення заявлених вимог від 04.10.2010р. судом відхилено, оскільки позивачем одночасно змінені і предмет, і підстави позову, що є порушенням ст. 22 ГПК України., тобто позивач заявляє вимоги (стягнення боргу за комунальні послуги та змінює період заборгованості орендних платежів), що не були предметом розгляду під час звернення позивача з позовною заявою до суду.
Отже, це не є збільшенням позовних вимог, а зміна позовних вимог в частині орендної плати та одночасна зміна підстав та предмету позову в частині комунальних платежів .
Суд звертає увагу, що в цій частині позовних вимог позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутися до суду з окремою позовною заявою у встановленому ГПК України порядку.
Відповідач за зустрічним позовом заперечує щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості, оскільки протягом березня-травня 2010р. були здійсненні часткові оплати орендної плати, в наслідок чого сума боргу станом на 21 червня 2010р. становить 59.080грн.00коп. Проти нарахування пені, 10% річних заперечує, вважає, ці вимоги такими, що суперечать ст. 61 Конституції України. Також посилається на те, що позивач за зустрічним позовом не намагається врегулювати спір поза судовим шляхом. На підставі зазначеного просить в позові відмовити.
Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 04.10.2010р. у відповідності до ст. 85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Також сторонам повідомлено час виготовлення повного тексту рішення -08.10.2010р.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
24.09.2009р. між ФОП ОСОБА_2 (орендар) та ПАТ «Нова лінія»(орендодавець) укладено договір оренди №ДГУ-5-65, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренди (нежитлове приміщення), що розташований на території майнового комплексу відповідача (м.Дніпропетровськ, вул. Стартова, 9-А). Загальна площа об'єкта оренди становить 255кв.м.
Позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про визнання недійсним договір оренди №ДГУ-05-65 від 24.09.2009р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір підписаний від імені відповідача особою, яка не мала достатніх на те повноважень. При укладанні договору, сторонами не було дотримано приписів п.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме сторонами не була проведена оцінка об'єкта оренди. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач значно завищив розмір орендної плати всупереч чинному законодавству.
Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
При вирішенні зазначеного спору, суд повинен виходити з наступного:
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені частиною 1 статтею 215 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Презумпція правомірності правочину зазначена у ст.204 ЦК України.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Нормами ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом, можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості укладення договору оренди передбачені Господарським кодексом України, що випливає зі змісту ч.6 ст.283 цього Кодексу, згідно якої до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності зі ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Як було встановлено в ході розгляду справи, за умовами договору предметом договору є передача в найм нежитлового приміщення, що розташоване на території майнового комплексу ПАТ «Нова лінія» (м.Дніпропетровськ, вул. Стартова, 9-А).
Пунктом 1.1. Договору оренди зазначено, що визначений об'єкт оренди та визначена відновна вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації, яка складає 601927грн. 50 коп.
Пунктом 9.1 договору сторонами узгоджено, що договір діє до 23 вересня 2010 року.
Орендна плата визначена за згодою сторін та наведена у п.3.1. Договору.
В п.3.7. Договору визначені умови проведення індексації орендної плати, а п.6.5. Договору визначений порядок нарахування амортизаційних відрахувань на об'єкт оренди. Розділом 10 Договору визначений порядок повернення об'єкта оренди.
Враховуючи вищезазначене, сторонами при укладанні оскаржуваного Договору додержанні всі істотні умови, які необхідні при укладанні даної категорії договорів.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою».
Оскаржуваний Договір оренди від імені відповідача (Орендодавця) був підписаний уповноваженим на те установчими документами Генеральним директором ПАТ «Нова лінія»ОСОБА_7, який знаходиться на даній посаді з 2002 року.
Крім того, повноваження для підписання договорів Генеральним директором без довіреності, підтверджуються п. 12.4.23 Статуту Приватного АТ «Нова лінія», яким встановлено, що генеральний директор товариства без довіреності діє від імені Товариства, в тому числі представляє інтереси Товариства у відносинах з установами, підприємствами, організаціями, органами, органами державної влади та місцевого самоврядування, в суді, в арбітражі, як в Україні, так і за її межами, веде переговори від імені Товариства та здійснює інші дії, пов'язані з господарською діяльністю Товариства, вчиняє право чини від імені Товариства з урахуванням вимог цього Статуту.
До того ж, суд звертає увагу, що відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111, як правило, письмова угода укладається шляхом, укладання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що при укладанні Договору оренди директор Відповідача діяв в межах повноважень, наданих Статутом, і не надання самого Статуту відповідача позивачу не є підставою для визнання договору недійсним.
Підстав для видачі окремої довіреності генеральному директору на вчинення дії щодо укладання договору оренди не виникло.
Судом спростовуються доводи позивача щодо не застосування сторонами п.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»при укладанні договору оренди, виходячи з наступного:
Пунктом 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.
Так, п.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором».
В той же час, як свідчать п.п. 13.7 п. 13 Договору оренди № ДГУ-05-65 передбачено, що дія положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не поширюється на відносини сторін, врегульовані цим договором».
Тобто, при укладанні спірного договору сторони самостійно визначили його зміст на свій розсуд з метою настання правових наслідків для обох сторін.
Отже, оскільки у Договорі передбачено, що на відносини сторін не поширюється Закон України «Про оренду державного та комунального майна», то всі посилання позивача до цього нормативного акта та посилання Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року № 629, яка визначає Методику оцінки вартості об'єкту оренди є необґрунтованими.
Нормами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В той же час, позивач за первісним позовом доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог суду не надав.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 24.09.2009р. є необґрунтованими, документально не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача позовом спростовуються вищевикладеними обставинами.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Стосовно зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне:
24.09.2009р. між ЗАТ «Нова лінія»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди №ДГУ-05-65, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в тимчасове платне користування об'єкт нерухомості, що розташований на території майнового комплексу ПАТ «Нова лінія». Загальна площа об'єкту оренди становить 255кв.м.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації складає 601.927грн.50коп.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендодавець зобов'язується передати об'єкт оренди орендарю в тимчасове платне користування протягом 10 календарних днів після підписання даного договору. Факт передачі об'єкта оренди підтверджується ОСОБА_4 прийому-передачі об'єкта оренди.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язком для виконання сторонами.
На виконання умов договору позивач за зустрічним позовом передав у тимчасове платне користування орендарю об'єкт нерухомості, що розташований на території майнового комплексу ПАТ «Нова лінія», про що сторони 01.10.2009р. підписали ОСОБА_4 прийому-передачі об'єкту оренди за договором №ДГУ-05-65 від 24.09.2009р.
Розділом 3 договору сторони узгодили розмір орендної плати та порядок розрахунків.
Зокрема, п.3.4 договору встановлено, що орендар зобов'язується внести в якості авансу орендну плату за два місяці оренди протягом 3-х календарних днів з дати підписання ОСОБА_4 прийому-передачі об'єкта оренди. Зазначена сума буде врахована сторонами при розрахунках за перший та останній місяці оренди.
Пунктом 3.5 договору сторони узгодили, що орендна плата за другий та наступні місяці оренди сплачується орендарем щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця, незалежно від факту отримання (не отримання) орендарем рахунку орендодавця. У разі необхідності отримання рахунку, орендар зобов'язаний звернутись до орендодавця не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця.
Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, орендну оплату у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору заборгованість з орендних платежів, яка є предметом спору складає 167.950грн.00коп.
Разом з тим, на день розгляду спору, суду надані докази (які залучені до матеріалів справи) оплати відповідачем заборгованості в розмірі 108.870грн.00коп.
Оскільки відповідач розрахунок в сумі 108.870грн.00коп. здійснив після звернення позивача до суду з позовною заявою, провадження в цій частині слід припинити, оскільки між сторонами в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
З урахуванням зазначеного сума заборгованості з орендної плати на момент розгляду справи по суті складає 59.080грн.00коп.
Факт наявності заборгованості у розмірі 59.080грн.00коп. підтверджується матеріалами справи.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити орендну плату не припинено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 59.080грн.00коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення умов договору, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 7.550грн.38коп. за період прострочення з 13.02.2010р. по 21.06.2010р.
На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до п.7.2 договору відповідальність Орендаря, за порушення терміну перерахування орендної плати, яка стягується у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання та додатково 10% річних.
Факт прострочення матеріалами справи доведений.
Разом з тим, заявлена вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до норм ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Нікчемним правочином -це такий, недійсність якого встановлена законом і не потребує його судового визнання.
Відповідно до норм ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст.2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В той же, час при укладанні договору сторони не дотримались вищезазначених норм закону щодо чіткого встановлення відсотка обчислення від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання, розмір пені сторонами конкретизований не був (подвійна облікова ставка НБУ є змінною).
Таким чином, дана вимога задоволенню не підлягає.
Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 161грн.16коп. та 3.729грн.64коп. 10% річних.
Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Інший розмір відсотків договором встановлений, а саме п.7.2.
Відповідно до розрахунку позивача сума 10% річних за період прострочення з 13.02.2010р. по 21.06.2010р. складає 3.729грн.64коп., сума інфляційних втрат за вказаний період прострочення складає -161грн.16коп.
Факт прострочення матеріалами справи доведений.
В той же час, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата включає в себе плату за користування земельною ділянкою. Комунальні послуги (плата за електроенергію, водопостачання, тощо) сплачується орендарем до 12 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за окремими рахунками (фактичні витрати орендаря), які надаються орендодавцем до 5 числа місяця. Наступного за місяцем оренди.
В позові позивач за зустрічним позовом посилається на те, що заборгованість з орендної плати виникла за період з лютого 2010р. по червень 2010р.
Отже, виходячи з вищенаведеного інфляційні втрати та річні необхідно нараховувати починаючи з березня 2010р., оскільки платежі за лютий повинні були сплачуватися орендарем до 12 числа місяця, наступного за місяцем оренди. Тобто до 12 березня.
Виходячи з вищенаведеного, прострочення виконання зобов'язання щодо внесення орендних платежів починається з 12 березня 2010р. по 21.06.2010р.
З урахуванням зазначеного, до стягнення підлягає сума 10% річних -2.348грн.02коп., в решті заявлених вимог щодо стягнення 10% слід відмовити.
Відсоток Граничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
10%12.03.2010р.25.05.2010р.744290816.84
10%26.05.2010р.26.05.2010р.13729010.22
10%27.05.2010р.11.06.2010р.1632290141.55
10%12.06.2010р.14.06.2010р.33029024,89
10%15.06.2010р.18.06.2010р.42779030,45
10%19.06.2010р.21.06.2010р.31279010,51
10%12.04.2010р.21.06.2010р.7040290772.68
10%12.05.2010р.21.06.2010р.4040290441.53
10%12.06.2010р.21.06.2010р.94029099.35
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат за період з березня 2010р. по червень 2010р. у розмірі 161грн.16коп. слід зазначити наступне: індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісяця та публікується у пресі, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр»в період з 5 по 10 число наступного за звітним місяцем. Повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Мінстат України ці показники є офіційними та могуть бути використанні для здійснення перерахунку грошових сум.
Згідно з офіційними даними Міністерства статистики України (додаток до рішення) індекс інфляції за період зазначений у позові становить -99.593.
З урахуванням зазначеного, підстав для стягнення інфляційних втрат не виникло.
Таким чином, заявлені зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, п.1-1.ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.ст.203, 215, 526, 611, 625, 658 ЦК України, суд,
В задоволені первісних позовних вимог відмовити.
Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69002, м.Запоріжжя, вул. Фрунзе, 46; 69006, м.Запоріжжя, вул Лобановського, 22, ідентиф.номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «нова лінія»(юрид.адреса: 02091, м.Київ, Харківське, шосе, 168; адреса для листування: 08162 Київська область, Києво-Святошинський район, смт.Чабани, Одеське шосе, 8, ЄДРПОУ 30728887, п/р 26006001334641 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ІПН 307288826516) 59.080 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят)грн..00коп. основного боргу, 2348(дві тисячі триста сорок вісім)грн.02коп. 10% річних, 1702(одна тисяча сімсот дві)грн.98коп. державного мита та 236(двісті тридцять шість)грн.78коп. витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В частині стягнення 108.870грн.00коп. основного боргу провадження у справі припинити.
В решті заявлених зустрічних позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 08 жовтня 2010р.