Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/11185/15-к
про повернення обвинувального акту
02 листопада 2015 року Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070002773 від 27.04.2015 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Іршавського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,-
До Подільського районного суду міста Києва в порядку ст.283 КПК України з прокуратури Подільського району міста Києва надійшов даний обвинувальний акт.
Під час проведення підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженню суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, виходячи з наступного.
Пункт 3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд вправі повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Стаття 291 КПК України передбачає вимоги до обвинувального акту та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною та разом повинні бути надіслані до суду.
Ці вимоги закону не виконані.
Так, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
До того ж, згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», №29082/95, п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).
Обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону.
Насамперед, у даному обвинувальному акті не чітко викладено формулювання обвинувачення, тобто короткий опис злочину, із зазначенням часу, місця, способу, мотивів його скоєння та інших обставин, що мають значення для правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 26 квітня о 17 год. 15 хв., знаходячись в АДРЕСА_2 , 4-та лінія біля 20 ділянки, вирішив таємно викрасти чуже майно, яке знаходилось у приміщенні на території вказаної ділянки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, обвинувачений проник на територію ділянки № НОМЕР_1 , після чого шляхом віджиму дверей приміщення, яке знаходиться на вказаній ділянці проник всередину, звідки викрав належне потерпілому майно.
Проте, із викладеного не зрозуміло коли саме ОСОБА_5 реалізував свій злочинний умисел, який виник у нього 26 квітня о 17 год. 15 хв., відразу чи в інший день та час. Також виникає питання до місця скоєння злочину, а саме до якої конкретно території ділянки № НОМЕР_1 він проник, тобто за адресою, де у нього виник злочинний умисел на вчинення крадіжки, яка зазначена вище, в АДРЕСА_3 , або іншої, не вказаної в обвинувальному акті.
Крім того, слід відмітити, що однією з кваліфікуючих ознак ч.3 ст.185 КК України є таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. Однак, в обвинувальному акті не уточнено в яке приміщення проник ОСОБА_5 та викрав звідти чуже для нього майно.
Викладені обставини, на думку суду, унеможливлюють право обвинуваченого належним чином підготуватися до свого захисту.
Також, обвинувальний акт в порушення п.2 ч.2 ст. 291 КПК України не містить конкретне місце народження обвинуваченого, оскільки окрім області та району населеного пункту слідчим в його анкетних даних не зазначено.
У зв'язку із цими, встановленими в ході підготовчого судового засідання невідповідностями обвинувального акту вимогам КПК України, суд вважає за необхідне обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 повернути прокурору.
Водночас суд вважає, що доводи скарги захисника ОСОБА_4 на дії прокурора та слідчого в цілому свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та суттєвих порушень не виявлено.
Також в судовому засіданні встановлено, що 18.07.2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, проте під час досудового розслідування останній безпідставно не з'являвся до слідчого, у зв'язку із чим слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва надано дозвіл на його затримання та 16.09.2015 року йому обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, строк дії якого закінчується 04.11.2015 року.
Виходячи з вищевикладеного, суд, заслухавши клопотання щодо продовження та зміну обвинуваченому запобіжного заходу, а також з цього приводу думку учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали, вважає, що запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у виді тримання під вартою слід залишити без змін, а тому продовження його застосування після вищевказаного дня закінчення в межах строків визначених законом є доцільним, оскільки на даний час є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованому йому злочині та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду. На даний час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому суд вважає недостатнім.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 314-315 КПК України, суд,-
Повернути обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України КК України, прокурору.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без змін, продовживши йому строк тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області на шістдесят днів, тобто до 03 січня 2016 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1