печерський районний суд міста києва
справа № 757/20771/14-к
22 грудня 2014 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва:ОСОБА_1 ,
при секретарі:ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала скаргу:не з'явився,
слідчого:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність Старшого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
ОСОБА_3 (далі - особа, яка подала скаргу, ОСОБА_3 ) звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність Старшого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 (далі - слідчий), яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що він звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення злочину суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 , проте остання направила заяву до прокуратури м. Києва, якою у листі надано відповідь про відсутність правових підстав для внесення відомостей за заявою до ЄРДР, що є порушенням ст.. 214 КПК України.
Оскільки ОСОБА_3 засуджено Апеляційним судом Сумської області та він відбуває покарання, то слідчим суддею прийнято рішення про розгляд провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, в режимі відеоконференції.
Проте, ОСОБА_3 для розгляду справи в обладнаний відеоконференцзв'язком зал не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_3 про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, проте, в судове засідання вдруге вкотре не з'явився, етапування при розгляді скарг чинним законодавством не передбачено, отже слідчий суддя позбавлений можливості забезпечити його явку, враховуючи встановлений КПК України строк розгляду скарги під час досудового розслідування, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за відсутності особи, яка подала скаргу.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду провадження за скаргою повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, слідчий суддя визнав можливим розглянути скаргу за відсутності слідчого, бездіяльність якого оскаржується.
Згідно ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксування провадження технічними засобами не здійснювалось.
Перевіривши матеріали провадження за скаргою, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 19.05.2014 року про вчинення злочину суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 .
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Частиною 4 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Відтак, слід розмежовувати поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та поняття зареєструвати (прийняти) відповідну заяву, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Так, заява ОСОБА_3 від 19.05.2014 року була зареєстрована Генеральною прокуратурою України.
Разом з тим, листом від 02.06.2014 року вказану заяву ОСОБА_3 було направлено за підслідністю, відповідно до ст.. 218 КПК України, до прокуратури м. Києва про що останнього було повідомлено.
Згідно ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Аналогічні норми закріплені у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженому наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, відповідно до п. 2.6 якого, облік кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом його вчинення (юрисдикцією місця вчинення кримінального правопорушення).
Згідно п. 3.6 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 року № 125, заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, що віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли на розгляд прокуратур АРК, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня.
Так, оскільки в заяві ОСОБА_3 мова йде про вчинення, на думку останнього, кримінального правопорушення суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 , то, направляючи вказану заяву за підслідністю до прокуратури м. Києва Генеральна прокуратура України діяла в межах наданих їй повноважень, згідно норм чинного законодавства.
Прокуратурою м. Києва заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 була зареєстрована та у листі від 16.06.2014 року за підписом Старшого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 надано відповідь, що заява не містить достатніх даних, які б достовірно свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, що охоплюються поняттям злочину, визначеним ст.. 11 КК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Згідно ст.. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 214 КПК України, статтей 2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Оскільки заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, то прокуратура м. Києва правомірно розглянула заяву ОСОБА_3 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надала вмотивовану відповідь.
Більш того, слідчий суддя зазначає, що заява ОСОБА_3 стосується професійної діяльності судді, відтак, може розцінюватись як тиск на суддю.
Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканність суддів. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Згідно ст.. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що скарги на дії суддів можуть бути подані до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції України.
Аналізуючи викладене, скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є необґрунтованою та в її задоволені слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 107, 303, 305, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Старшого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1