ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
09 червня 2010 року № 2а-11840/09/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши заяву ТОВ «ТФГ -ОСОБА_1»про роз'яснення судового рішення у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»
до відповідачів1.Головного управління Державного казначейства України у м. Києві 2.Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
простягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та нарахування відсотків
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -представник
Від відповідача 1: не зґявився
Від відповідача 2: ОСОБА_2 -представник
ТОВ «ТФГ-Дельта»звернулось до суду з позовом та уточненнями до нього про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.11.2008р. №0009432303/0; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві на користь ТОВ «ТФГ -ДЕЛЬТА»бюджетної заборгованості у розмірі 115 786 грн.; зобов'язання ДПІ у Печерському районі міста Києва після повного перерахунку Головним управлінням Державного казначейства України у місті Києві на рахунок позивача коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі, в особовому рахунку позивача нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення; зобов'язання ДПІ у Печерському районі міста Києва повідомити позивача про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі наведеній в додатку 5 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», який затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680.
Постановою суду від 15.04.2010р. адміністративний позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.11.2008 р. №0009432303/0 та зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дії для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ «ТФГ-Дельта» у серпні, жовтні 2007 року. В задоволенні решти позову відмовлено.
05.05.2010р. на адресу суду надійшла заява від представника позивача про роз'яснення судового рішення в частині зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дії для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ «ТФГ-Дельта» у серпні, жовтні 2007 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву та зазначив, що судом не конкретизовано, які саме дії, передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ у Печерському районі м. Києва має зробити, оскільки вказана стаття містить низку пунктів (від 7.1 до 7.8), які в свою чергу містять низку підпунктів (від 7.2.1 до 7.8.2). На думку позивача, податковий орган вправі здійснити лише одну дію, а саме дію, передбачену п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону - протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету згідно з поданими позивачем деклараціями за серпень -жовтень 2007 року.
На думку представника відповідача-2 постанова суду зрозуміла та не потребує роз'яснення.
Суд не вбачає підстав для роз'яснення судового рішення, виходячи з наступного.
За змістом ст. 170 КАС України, підставою для роз'яснення судового рішення є незрозуміле викладення його змісту, що може ускладнити або унеможливити його виконання.
У постанові суду зрозуміло та чітко викладені обставини, що слугували правовою підставою для відмови у задоволенні вимог в частині стягнення бюджетного відшкодування за серпень, жовтень 2007 року та у зобов'язанні відповідача нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ з посиланням на те, що податковим органом під час перевірки не встановлювалась та не перевірялась фактична сплата позивачем (отримувачем) ПДВ в ціні товарів (послуг); встановлення таких обставин, а також обставин щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування та правомірності розрахунку суми бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до компетенції податкових органів, а не суду. Між тим, враховуючи встановлені судом порушення з боку податкового органу під час перевірки, що призвели до порушення прав позивача на реалізацію у встановлений законом спосіб права на бюджетне відшкодування, а також те, що основним завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій, з метою відновлення та захисту порушеного права позивача, суд своєю постановою зобов'язав ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дії для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, заявленої позивачем у вказаному періоді.
Повноваження податкових органів на вчинення таких дій регламентовані вказаними Законами та іншими законодавчими актами України, роз'яснення норм яких не входить до компетенції адміністративного суду.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для роз'яснення постанови.
Крім того, визначений статтею 170 КАС України механізм не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не згоден, наприклад, з мотивацією судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку визначеному КАС України.
Керуючись ст.ст. 165, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
у роз'ясненні постанови суду від 15.04.10р. -відмовити.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.