ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" вересня 2010 р. Справа № 2a-1829/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
при секретарі Барчук Т.Г.
за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, вул.Чорновола, 45, с.Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77763
до відповідача: Державної податкової інспекції в Богородчанському районі, вул.Шевченка, 64, смт.Богородчани, Івано-Франківська область, 77701
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008651701/0 від 07.12.2009 року,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0008651701/0 від 07.12.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008651701/0 від 07.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 142 824,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 71412,00грн.. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що документальною перевіркою встановлено, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ТОВ "Радамант груп" за результатами господарських операцій, оскільки визнані судом банкрутом та щодо них відкрито ліквідаційну процедуру. В ході відслідкування постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальником до бюджету податку на додану вартість. Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" чітко передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто вищенаведеним Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування його. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою - сплата податку, а потім - включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Крім того, згадані аргументи підтверджуються самою суттю поняття податку. Також, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Таким чином, по постачальнику позивача не підтверджено сплату податку на додану вартість. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем проведена документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість задекларованих до відшкодування сб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за 01.12.2008 року по 31.01.2009 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників. За результатами даної перевірки складений акт №1091/17/НОМЕР_1 від 26.11.2009 року. На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008651701/0 від 17.12.2009 року, яким зменшено суму податкового кредиту за грудень 2008 року на 142823,63грн.
З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення: п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Крім того, з акта №1091/17/НОМЕР_1 від 26.11.2009 року вбачається, що в ході документальної перевірки було встановлено, що СПД ОСОБА_3 до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість в сумі 142823,63грн. згідно податкової накладної № 957 від 12.12.2008 року, отриманої від ТОВ "Радамант груп" .
Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалися відповідно до договору купівлі-продажу № 292 від 06.08.2008 року. Оплата проводилася в готівковій формі в касу ТОВ "Радамант груп".
Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов"язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено розбіжність між сумами податкових зобов"язань та податкового кредиту.
15.06.2009 року ДПІ в Богородчанському районі було надіслано запит до ДПІ в Голосіївському районі м.Києва, щодо підтвердження відомостей стосовно господарських взаємовідносин СПД ОСОБА_3 та ТОВ "Радамант груп" згідно податкової накладної № 957 від 12.12.2008 року на загальну суму 856941,79грн. в тому числі 142823.63грн. ПДВ. Відповідно до листа №115/7/23-0910 від 22.06.2009 року "Про надання відповіді" ДПІ в Голосіївському р-ні м.Києва повідомила, що провести зустрічну перевірку не можливо, так як з 22.12.2008 року місцезнаходження товариства не встановлено, а 29.12.2008 року згідно рішення Господарського суду №15/82-Б підприємство визнано банкрутом.
Податкові зобов"язання по вищевказаній операції ТОВ "Радамант груп" не нараховувалися. За розглядом Акту №1091/17/НОМЕР_1 від 26.11.2009 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов"язкових платежів) суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, якому визначили суму податкового зобов»язання з ПДВ основного платежу 142824грн.,та на суму 71412грн. застосовано штрафну (фінансову) санкцію. .
ТОВ "Радамант груп" не декларувало до сплати та не сплачувало до бюджету суму ПДВ, яку СПД ОСОБА_3 відобразив у складі свого податкового кредиту за грудень 2008 року, що було відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року та розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009року.
Суму ПДВ, яку СПД ОСОБА_3 відобразив у складі свого податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої ТОВ "Радамант груп" останнім до бюджету не сплачувалась.
Вказані суми були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року та розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року.
Правильність заповнення податкових декларацій за перший місяць 2009 року та дванадцятий місяць 2008 року та подані до них розрахунки коригування сум в судовому засіданні були підтвердженні представником відповідача.
Судом встановлено, що згідно Договору №292 від 06.08.2008 року ТОВ "Радамант груп" (надалі продавець) та ПП ОСОБА_3 (надалі покупець) уклали договір про наступне: постачальник зобов"язується поставити Покупцю будівельні матеріали в асортименті, а покупець зобов"язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.
На виконання умов вищенаведеного договору у грудні 2008 року ТОВ "Радамант груп" виписано податкову накладну: №957 від 12.12.2008 року на загальну суму 856941,79 грн. в тому числі ПДВ на суму 142823,63 грн. загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню за даний період становить - 142823,63 грн.,та видаткові накладні № РН-0000968 від 03.12.2008р., № РН-0000972 від 08.12.2008р., № РН-0000979 від 12.12.2008р. (а.с. 17, 18, 19).
Також судом встановлено, що позивачем за одержані будівельні матеріали від ТОВ "Радамант груп" були сплачені кошти, що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру (а.с.20-42).
Дані обставини підтверджуються актом перевірки №1091/17/НОМЕР_1 (а.с.12) та не заперечуються сторонами у справі .
Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі - Закону) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункт 7 ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Абзацом 1 та 4 підпункт 7.2.3. пункт 7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В абзаці 1 підпункт 7.2.6. пункт 7.2. ст.7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до підпункт 7.3.1. пункт 7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Абзацом 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР , бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-ІY до пункту 7.7 статті 7 Закону було внесено зміни, в зв'язку з чим із 01.06.2005 року порядок визначення сум, належних до бюджетного відшкодування, є наступним.
За підсумками періоду (першого), в якому виникло від'ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого від'ємного значення у цьому періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а за його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону).
Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.
При цьому, згідно з пунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.
Наведена редакція норми вперше встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 № 107- VI, що набрав чинності з 01.01.2008 року і на сьогодні чинна відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.08 № 309-УІ.
Таким чином, підпункт 7.7.2. зазначеної норми Закону встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню і прямо передбачає включення до складу бюджетного відшкодування тих сум ПДВ, що були сплачені покупцем-платником податку постачальникам товарів та послуг у всіх попередніх податкових періодах , які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування.
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної №957 від 12.12.2008року.
Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за грудень 2008 року на суму 142823,63грн. відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в Акті, №1091/17/НОМЕР_1 від 26.11.2009 року про те, що постачальник ТОВ "Радамант груп" , покупцем якої був позивач, визнаний судом банкрутом та щодо них відкрито ліквідаційну процедуру.
Суд вважає, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Вимоги пункту 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Будь-яких доводів, стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі Івано-Франківської області не наведено.
Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит у зв'язку з тим, що судом ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ "Радамант груп", яке було контрагентом позивача по ланцюгу господарської операції, та яке фактично не сплатило податок до бюджету. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу
Ліквідація юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Крім того, судом встановлено, що постановою господарського суду м.Києва від 29.12.2008 року ТОВ"Радамант груп" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру . Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.04.2009 року ТОВ"Радамант груп" ліквідовано як юридичну особу . (а.с. 86-91)
Отже, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обгрутованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ "Радамант груп» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
Надані позивачем розрахункові документи підтверджують факт сплати сум податку по ціні придбання будівельних матеріалів.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0008651701/0 від 07.12.2009 року року слід скасувати.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Богородчанському районі № 0008651701/0 від 07.12.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, вул.Чорновола, 45, с.Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77763, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р 26003000007643 ВАТ "Фольксбанк" МФО 325213 -3, 40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кафарський В.В.
Постанова складена в повному обсязі 21.09.2010 року.