ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" серпня 2010 р. Справа № 2a-1712/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Дякун М.М.,
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську
про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2010 року, № 0000801703/0, № 000811703/0,-
07 травня 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2010 року, № 0000801703/0, № 000811703/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки складено акт № 7241/17-3/НОМЕР_1 від 13.04.2010 року, на підставі якого ДПІ в м.Івано-Франківську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000801703/0, № 0000811703\0 про завищення сум валових витрат на 501768,0 грн., та відповідно 998760,0 грн., у зв'язку з чим за результатами перерахунку податковою інспекцією донараховано податку з доходів отриманих від здійснення підприємницької діяльності за 2008 р., в сумі 42460,42 грн., за 2009р., в сумі 87602,22 грн.; завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2008 р., по 31.12.2009 р., на суму 229437,0 грн., у зв'язку з чим донараховано податку в розмірі 171356,0 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 85678 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 58081,00грн.
Із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ в м.Івано-Франківську позивач не погоджується і вважає, що вони є незаконними та такими, що прийняті із порушенням норм чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про завищення сум валових витрат за 2008-2009 рр., на 501768 грн., та відповідно 998760 грн., шляхом включення вартості запчастин, послуг по ремонту транспортних засобів та оплату відсотків за користування кредитом, в результаті чого відповідачем донараховано за 2008 -2009 рр., податку з доходів фізичних осіб в розмірі 130062, 64 грн., з огляду на те, що позивач не є платником податку на прибуток і відповідно не може відносити до валових витрат вартість запчастин, послуги по ремонту транспортних засобів, оплату відсотків за користування кредитом. З такими висновками перевіряючих позивач не погоджується з тих підстав, що у відповідності до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а також витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами).
В поданому відповідачем письмовому запереченні зазначено, що позивач, в порушення норм чинного законодавства завищив суму валових витрат, в результаті чого податковою інспекцією здійснено донарахування податку з доходів фізичних осіб. З цього приводу позивачем не надано письмових пояснень. Тому сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 130062,64 грн., визначена у податковоу повідомленні-рішенні № 0000801703/0 від 26.04.2010 року, є обгрунтованою.
Крім цього зазначено, що в акті перевірки вказано на завищення позивачем в період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, суму подактового кредиту з огляду на те, що купуючи сідлові тягачі та напівпричіпи бортові та запчастини, що використовуються у підприємницькій діяльності, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, які підтверджені документально, оскільки вантажні автомобілі та напівпричіпи є власністю фізичної особи ОСОБА_4, а не фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Представник позивача не погоджується з висновком податкової інспекції, посилаючись на те, що у підприємницькій діяльності приватний підприємець може використовувати все майно, що належить йому на праві приватної власності, вважає, що податковий кредит сформований відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість”.
Представник відповідача заперечив та пояснив, що позивач не мав законодавчих підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ за придбані ним сідлові тягачі та напівпричепи, а також запчастини до вантажних автомобілів. Позивачем не надано жодних документальних підтверджень щодо застосування придбаних сідлових тягачів та напівпричепів, а також запчастин до вантажних автомобілів у господарській діяльності, а не у своїх власних потребах. Тому, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 171356 грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 85678 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0000811703/0 від 26.04.2010 року є обгрунтованою.
Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 66284071 від 16.03.2005 року (а.с.66).
Позивачем було отримано ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 01.06.2006 року № 114089, строком дії до 29.06.2010 року, за якою позивач має право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України „Про автомобільний транспорт” (а.с.67).
Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.03.2010 року № 00010111, від 07.04.2010 року № 00010176, виданих ДПІ у м.Івано-Франківську, та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби I рангу ОСОБА_3 проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 13.04.2010 року № 7241/17-3/НОМЕР_1 (а.с. 64 -101).
В акті перевірки відображено та встановлено перевіркою, що у відовідності до поданих декларацій за 2008р., 2009р., позивачем завищено суму валових витрат на 501768,0 грн., та відповідно 998760,0 грн, шляхом включення вартості запчастин, послуг по ремонту транспортних засобів та оплату відсотків банку за користування кредитом до валових витрат, чим порушено вимоги ст.13-ст.14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” та п.19.1 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. В результаті проведеного перерахунку податковою інспекцією донараховано податку з доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності за 2008р., в сумі 42460,42 грн., за 2009р., в сумі 87602,22 грн.
Відповідно до статті 13 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян”, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом ( виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до п.п. 5.1.1 п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість запчастин, послуги по ремонту транспортних засобів, оплату відсотків за користування кредитом.
Перевіркою встановлено та відображено в акті, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є власником транспортних засобів, а саме: - GOFA, рік випуску 1982, державний номер НОМЕР_2, напівпричіп; LAG, рік випуску 1991, державний номер НОМЕР_3, напівпричіп; MERCEDES-BENZ рік випуску 1995, державний номер НОМЕР_4, номер двигуна V=11400 см.куб.; MERCEDES-BENZ 609 D, рік випуску 1986, державний номер 10397ІВ, номер двигуна V=2400; KAESSBOHRER SSK, рік випуску 1989, державний номер НОМЕР_5; KAESSBOHRER SSK, рік випуску 1989, державний номер НОМЕР_6, напівпричіп; SKANIA R114, рік випуску 2002, державний номер НОМЕР_7, номер двигуна V=10640 см.куб.; DAF TE 95, рік випуску 2001, V=12580с.куб., державний номер НОМЕР_8; DAF TE 95, рік випуску 2001, державний номер НОМЕР_9; БАЗ А079, рік випуску 2006, державний номер НОМЕР_10; LAG, рік випуску 1995, державний номер НОМЕР_11, напівпричіп.
Судом встановлено, що позивачем згідно вантажно-митних декларацій форми МД-2 від 22.07.2008 року, сума ПДВ-63777грн., придбано вантажний сідельний тягач марки DAF та напівпричіп вантажний марки KAESSBOHRER SSK, згідно вантажно-митних декларацій форми МД-2 від 06.08.2009 року, сума ПДВ-45303грн., придбано вантажний сідельний тягач марки SKANIA R114 та вантажний напівпричіп марки LAG та згідно податкових накладних, суми ПДВ-120357грн., за придбані запчастини до вантажних автомобілів. Вказаний факт підтверджується податковими накладними ( а.с. 26-52 ).
В акті перевірки зроблено висновок, що в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 завищено податковий кредит на суму 229437,0грн., в зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані ним сідлові тягачі та напівпричепи, а також придбані запчастини до вантажних автомобілів.
Даний висновок обгрунтований тим, що автомобілі, що використовуються позивачем у його підприємницькій діяльності, заерєстровані в органах ДАІ на нього як фізичну особу, а не фізичну особу-підприємця, отже, відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з обслуговуванням даних автомобілів. Також відповідачем зазначено, що оскільки позивач не є платником податку на прибуток, то на нього не покладено обов'язок ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168-97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України „Про податок на додану вартість” встановлено право включення до податкового кредиту протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Щодо використання фізичною осрбою-підприємцем ОСОБА_4 у власній господарській діяльності автомобілів, що зареєстровані на нього, як на фізичну особу, судом встановлено наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, якими встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок та видачі реєстраційних докуентів і номерних знаків. Так, в п.6 зазначених Правил встановлено, що транспортні засоби реєструються заюридичнии та фізичними особами.
Відповідно до ст.2, ч.1 ст.318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Частиною 1 ст. 320 Цивільного кодексу України передбаченго, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивач має право на використання автомобілів, що зареєстровані на нього, як на фізичну особу, у власній підприємницькій діяльності, а твердження відповідача про необхідність реєстрації транспортних засобів саме на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 для отримання права на віднесення сум ПДВ до складу податковго кредиту суперечить Правилам державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Висновок відповідача про неможливість віднесення витрат на обслуговування автомобілів, що є власністю позивача як фізичної особи, та які правомірно використовуються у його господарській діяльності, до складу податкового кредиту фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість». З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а отже, про його невідповідність вимогам ч. З ст. 2 КАС України.
Частина 2 ст. 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також встановлено, що позивачем придбано вантажні сідельні тягачі, вантажні напівпричепи та запчастини до вантажних автомобілів з метою подальшого використання у господарській діяльності фізичної особи-підприємця. Тому позивач мав право на включення до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений за вище названі основні фонди та товари в розмірі 229437,0 грн. ОСОБА_5 цього слідує, що немає підстав для застосування штрафних санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у зв'язку з донарахуванням суми податкових зобов'язань, оскільки позивачем не порушено порядку формування податкового кредиту з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року № 0000801703/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 130062,64 грн., та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року № 0000811703/0 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 171356,0 грн., та штрафні санкції в розмірі 85678,0 грн., є протиправними, а позовні вимоги позивача обгрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168-97/ВР,ст.. 2, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст.320 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, Постанови Кабінету міністрів України від 7.09.1998 №1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2010 року № 0000801703/0, № 000811703/0.
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_5
Постанова складена в повному обсязі 25.08.2010 року.