ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" липня 2010 р. Справа № 2a-2136/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Воліцькій Н.М.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації №1,
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську,
про визнання незаконним та скасування рішення №3807 від 30.09.2009р.,-
08.06.2010 року житлово-експлуатаційна організація № 1 звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання незаконними та скасування рішення № 3807 від 30.09.2009р. про застосування фінансових санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що рішення про застосування фінансових санкцій та пені № 3807 від 30.09.2009 року за період з 22.06.2009 року по 28.09.2009 року були нараховані не законно. Просив визнати дане рішення нечинним та скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та пені прийняте та надіслане згідно чинного законодавства. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши докази суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, житлово-експлуатаційна організація № 1 зареєстрована як юридична особа та відповідно до ст.14 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” являється страхувальником, який згідно ч.1 ст.15 вказаного Закону є платником страхових внесків.
Відповідно до ч. 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 р. (надалі - Закон № 1058 від 09.07.2003 р.) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом є календарний місяць.
Згідно п.1 ч.1 ст.19 вказаного Закону на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, позивачем самостійно нараховано страхові внески до солідарної системи.
Пунктом 6 статті 19 Закону № 1058 від 09.07.2003 р. передбачено, що страхові внески страхувальниками нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після нарахування їх до сплати.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно ч.2 ст.106 вищевказаного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до вимог п.2 ч.9 ст.106 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладають штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховують пеню в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п.п. 5.1.4. п. 5.1. ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (надалі -Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 р.) нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески. Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 17 Закону № 1058 від 09.07.2003 р. страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановлені Пенсійним фондом України.
Відповідно до п. 2.1. п.2 „Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 р. № 2-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 р. за № 212/6500 (надалі - Порядок № 2-4 від 19.01.2002р. документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про зобов'язання платника до бази платника є - за зобов'язаннями, які самостійно визначаються платником - розрахунки, у тому числі нові розрахунки, що містять виправлені показники, та інші документи, які подаються платниками до органів ПФУ в порядку та терміни, що встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів.
Згідно з п.п.4.2.1. п. 4.2. п. 4 зазначеного Порядку № 2-4 від 19.01.2002 р. зобов'язання самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках шляхом автоматичного перенесення даних з електронної бази звітності. Нарахування зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводяться у графах „Належить до сплати" згідно з даними розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що Житлово-експлуатаційна організація № 1 за спірний період надавала розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нараховувала суму страхових внесків, яка вносилася управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до карток особового рахунку позивача (а.с. 24-31).
Як вбачається з розрахунків фінансових санкцій та пені по особовому рахунку страхувальника (згідно рішення № 3807) визначені в розрахунках та нараховані страхові внески за спірні періоди Житлово-експлуатаційна організація №1 сплачувала з порушенням строку, встановленого п.6 ст. 20 Закону № 1058 від 09.07.2003 року (а.с. 8-9).
В судове засідання витребувано картки особового рахунку позивача. При їх дослідженні судом не встановлено розбіжностей із вказаними у розрахунках фінансових санкцій та пені сум заборгованостей і відповідних нарахувань по сплаті страхових внесків (а.с. 32-74).
Так, згідно з п.п. 9.3.2. п. 9 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 р. розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками самостійно або органом Пенсійного фонду здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Поряд з цим, судом встановлено, що оскаржуване рішення винесено відповідачем за декілька базових періодів, чим порушено вимоги ч.6 ст.20 Закону та п.9.3 ст.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунків доданих до оскаржуваного рішення штрафні санкції та пеня розрахована за окремі місяці тобто базові періоди, а прийняття окремих рішень за кожний базовий період не вплинуло б на наявність і розмір сум зобов'язань, штрафних санкцій та пені.
Таким чином, зазначене порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки внаслідок його допущення не порушено прав позивача як страхувальника та учасника спірних правовідносин.
Також, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог позивача в зв'язку з пропущенням відповідачем строків передбачених ст. 250 ГК України.
За змістом ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що відповідно до п.п. 9.3.2. п. 9 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 р. фінансові санкції можуть бути застосовані тільки після сплати позивачем у повному обсязі недоїмки і саме з цієї дати необхідно обчислювати строки передбачені ст.250 ГК України.
Таким чином, рішення про нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 3807 від 30.09.2009 року відповідачем винесено з дотриманням строків встановлених ст.250 ГК України.
Виходячи з вищенаведеного управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську винесено правомірно рішення № 3807 від 30.09.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України до Житлово-експлуатаційної організації № 1.
Підстави для звільнення від відповідальності Житлово-експлуатаційної організації №1 за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду відсутні.
За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4
Постанова складена в повному обсязі 04.08.2010 року.