ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2010 р. Справа № 2a-1816/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Воліцькій Н.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про визнання податкового повідомлення-рішення № 0072861700/2 від 24.02.2010р. нечинним, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0072861700/2 від 24.02.2010 року.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що ДПІ в м. Івано-Франківську була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. За наслідками перевірки був складений акт №16148/17-3/НОМЕР_1 від 06.11.2009р. На підставі висновків, наведених у акті перевірки №16148/17-3/НОМЕР_1 від 06.11.2009р., ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення №0072861700/0 від 19.11.2009р., яким ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4225,11 грн., в т. ч. 2816,74грн. за основним платежем та1408,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказував на те, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних не роблять податкові накладні недійсними і не можуть слугувати підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту. А що стосується використання в господарській діяльності придбаного комп'ютера та монітора, то підтвердженням цього є наявність податкової накладної, прихідної накладної, акту форми ОС-1, інвентарної картки форми ОЗ-6, відомості нарахування податкової амортизації, а також подання електронної звітності при здійсненні господарської діяльності у відповідні контролюючі органи. Після закінчення процедури адміністративного оскарження та отримання відмови в задоволенні скарги, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення №0072861700/2 є таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства, підлягає визнанню нечинним з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, та зазначили, що відповідно до обставин справи, СПД -ОСОБА_1 до складу сум податкового кредиту включались суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих ТзОВ "Гравідс", ПП "Перламутр" та ТОВ "ОСОБА_6 кеш енд кері Україна" , в яких не зазначено всіх необхідних реквізитів, які визначені нормативно-правовими актами, а саме: не вказано номер свідоцтва покупця -платника ПДВ та невірно вказано податковий номер покупця. А також звернули увагу на пункт 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 23 листопада 2001 року №01-8/1271, яким зазначено, що відсутність хоча б одного із реквізитів позбавляє покупця права на включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. У лютому 2009 року до складу податкового кредиту позивачем також віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 1377,4 грн., від вартості придбаного комп'ютера та монітора, який за місцем перевірки не виявлено, а отже у господарській діяльності не використовується та згідно поданого до перевірки інвентаризаційного опису, як «товар»-не числяться. Вказали на те, що перевіркою встановлено порушення пп.7.2.1, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, та пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, та здійснено донарахування 2816,74 грн. податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 1408,37грн. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. відповідно до затвердженої програми перевірки.
Актом перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську №16148/17-3/НОМЕР_1 від 06.11.2009р., було встановлено включення сум ПДВ по податкових накладних, які були заповнені з порушенням норм діючого законодавства, а саме:
- виписані ТзОВ “Регістр” на покупця ОСОБА_7 та не містили номера свідоцтва платника ПДВ покупця;
- невірно вказаний податковий номер покупця, виписані ТзОВ «Гравідс»;
- не вказаний податковий номер покупця, свідоцтво платника ПДВ покупця, виписані ПП «Перламутр»;
- не вказаний податковий номер покупця, свідоцтво платника ПДВ покупця, виписана ТОВ «ОСОБА_6 кеш енд кері Україна»;
- не вказаний податковий номер покупця, свідоцтво платника ПДВ покупця, виписана ТзОВ «Гравідс», що призвело до заниження сум податкових зобов'язань, належних до сплати.
В акті перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську №16148/17-3/НОМЕР_1 від 06.11.2009р. також зазначено, що позивачем у лютому 2009 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за придбаний комп'ютер „Тechnic pro c2q” та монітор „tft 22 Samsung 2243 nw” на суму ПДВ 1377,40 грн., який за даними перевірки не виявлено та в інвентаризаційному описі, як „товар” -не числиться.
Згідно із висновком перевірки, за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. встановлено порушення пп.7.2.1, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, та пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, п.8, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997р. №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037 із змінами та доповненнями, відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями та донараховано позивачу суму податку на додану вартість в розмірі 2816,74 грн., в тому числі по періодах:- за жовтень 2007р. в сумі 396,76 грн.;
- за листопад 2007р. в сумі 134,49 грн.;
- за січень 2008р. в сумі 441,70 грн.;
- за лютий 2008р. в сумі 43,94 грн.;
- за березень 2008р. в сумі 367,05 грн.;
- за лютий 2009р. в сумі 1377,40 грн.;
- за березень 2009р. в сумі 55,40 грн.
Згідно із п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., зі змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Так, за висновками акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0072861700/0 від 19.11.2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4225,11 грн., в т. ч. 2816,74грн. за основним платежем та 1408,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що склали 50% розміру донарахованої суми податку на додану вартість.
За результатами апеляційного узгодження вказаних податкових зобов'язань податкове повідомлення-рішення №0072861700/0 від 19.11.2009р., змінено на податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009р. №0072861700/і, а відповідно пізніше, на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0072861700/2 від 24.02.2010р.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами і доповненнями, передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
В судовому засіданні при огляді оригіналів податкових накладних, судом було встановлено, що в податкових накладних, виписаних ТзОВ „Гравідс” виправлений кульковою ручкою податковий номер покупця; в податкових накладних, виписаних ТзОВ „Регістр” було виправлено ініціали позивача (покупця) „по-батькові”, а також номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця) записаний кульковою ручкою; в податкових накладних виписаних ПП”Перламутр” та ТОВ „ОСОБА_6 ОСОБА_8 Україна” індивідуальний податковий номер покупця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця) теж були записані кульковою ручкою.
Відповідно до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за №233/2037, із змінами і доповненнями, податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом. Виходячи із вищезазначеного, платник податку на додану вартість може самостійно вибрати спосіб друкування податкових накладних.
Як вбачається із акту перевірки та пояснень представника відповідача, крім наявних виправлень, реквізити, які зазначені в податкових накладних та виконані кульковою ручкою, на момент перевірки, взагалі були відсутні (не заповнені). Оскільки перевіряючим, світлокопії податкових накладних, виписаних з порушенням, не були долучені до акту перевірки, вказані доводи відповідача письмовими доказами не підтверджуються.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд погоджується з думкою відповідача, що зміст вищезгаданого Порядку заповнення податкової накладної, а саме: „податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом”, необхідно розуміти таким чином, що податкова накладна друкується або поліграфічним методом (за допомогою комп'ютера чи іншого друкованого засобу), або „від руки”, оскільки саме значення „або” виключає подвійне трактування.
Згідно аналітичної довідки Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»в розділі „Підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за операціями з придбання послуг за відсутності належної податкової накладної на момент проведення перевірки”, зазначається, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 жовтня 2007 року, постановленій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест-Агрохім” до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України зазначає, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція відображена в постанові ВСУ №21-105 від 06.12.2005р.
Як вбачається з матеріалів справи всі, виявлені перевіркою неточності (виправлення), а також реквізити, записані кульковою ручкою в податкових накладних стосуються виключно даних -покупця, в даному випадку позивача, що не виключає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.
Крім цього, суд вважає також правомірним віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ 1377,40 грн. за придбаний комп'ютер „Тechnic pro c2q” та монітор „tft 22 Samsung 2243 nw” виходячи із наступного.
З позиції відповідача, підставою для донарахування податку на додану вартість за лютий 2009р. в сумі 1377,40грн. став висновок останнього про не використання вказаного комп'ютера та монітора в господарській діяльності позивача у зв'язку із відсутністю їх за місцем здійснення перевірки, а також той факт, що згідно із даними інвентаризаційного опису комп'ютер та монітор, як «товар»-не числяться. З даним твердженням не можна погодитись з наступних підстав.
Як вбачається із інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 30.06.2009р. позивачем були відображені товарні залишки, в основному продовольчого асортименту, алкогольні та тютюнові вироби (товар), який придбаний останнім з метою подальшої реалізації при здійсненні господарської діяльності -роздрібна торгівля (КВЕД 52.62). Що стосується основних засобів, до яких відноситься комп'ютер та монітор, то вони були відображені позивачем в Актах прийняття передачі основних засобів №3 та №4 від 28.02.2009р. форми №ОС-1 та інвентарній картці обліку основних засобів №3, форми №ОЗ-6. Факт придбання позивачем комп'ютера „Тechnic pro c2q” та монітора „tft 22 Samsung 2243 nw” підтверджується податковою накладною №1302022 від 13.02.2009р., а також рахунком та платіжним дорученням, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
В підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, в тому числі, основних засобів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” юридичною адресою фізичної особи-підприємця є місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою -підприємцем.
З цього випливає, що фактична адреса здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця, в більшості випадків, не співпадає з юридичною адресою -місцем її державної реєстрації, а тому відсутність комп'ютера та монітора за місцем знаходженням магазину, офісу чи кабінету позивача, не виключає можливості їх використання в господарській діяльності за місцем його державної реєстрації -місцем проживання. На підтвердження цього, як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась в кафе-магазині „Водограй”.
За таких обставин, керуючись вказаними правовими нормами, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0072861700/2 від 24.02.2010р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 21.07.2010 року.