ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" липня 2010 р. Справа № 2a-1742/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
за участю предствників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації №2, вул. Військових Ветеранів, 10 а, м.Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018
про визнання нечинним та скасування рішень № 913, 914 від 21.04.2010 року,-
Житлово-експлуатаційна організація №2 (надалі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську (надалі-відповідач) про скасування рішень № 913, 914 від 21.04.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 21.04.2010 року винесено рішення за № 913, №914 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України до Житлово-експлуатаційної організації №2.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що Житлово-експлуатаційна організація №2 не погоджується із винесеним управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську рішенням про стягнення з них штрафу та нарахованої пені за період з 20.03.2009 року по 14.04.2010 року (згідно рішення №913), за період з 21.04.2009 року по 25.03.2010 року (згідно рішення №914), оскільки дані санкції застосовані із порушеннями та у невідповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування також посилався на те, що відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій прийнято не окремо за кожний звітній період, а за значно більший проміжок часу. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що в ч. 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом є календарний місяць. Пунктом 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески страхувальниками нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після нарахування їх до сплати. Згідно з п.п. 5.1.4. п. 5.1. ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески. Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 17 Закону страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановлені Пенсійним фондом України.
Житлово-експлуатаційна організація №2 за спірний період надавала розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нараховувала суму страхових внесків, яка вносилася управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до карток особового рахунку позивача.
Визначені в розрахунках та нараховані страхові внески за спірні періоди Житлово-експлуатаційна організація №2 сплачувала з порушенням строку, встановленого п.6 ст. 20 Закону. Просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
Відповідно до положення статті 4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.
Статтею 17 даного Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В статті 18 даного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи вищенаведені норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач та відповідач є суб'єктами відносин системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не суб'єктами господарських відносин. В зв'язку з цим, відносини щодо порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками повинні регулюватися Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, є календарний місяць.
Згідно положень статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплатив страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. А відповідно до частини 2 статті 106 даного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 вищевказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно. За наявності вищезазначених обставин, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду у визначеному законом порядку виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику для сплати.
Відповідно до частини 15 статті 106 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно з п.п. 5.1.4. п. 5.1. ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до п. 2.1. п.2 “Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування” затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 р. № 2-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 р. за № 212/6500, документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про зобов'язання платника до бази платника є - за зобов'язаннями, які самостійно визначаються платником - розрахунки, у тому числі нові розрахунки, що містять виправлені показники, та інші документи, які подаються платниками до органів ПФУ в порядку та терміни, що встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів. Згідно з п.п.4.2.1. п. 4.2. п. 4 зазначеного Порядку № 2-4 від 19.01.2002 р. зобов'язання самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках шляхом автоматичного перенесення явних і електронної бази звітності. Нарахування зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводяться у графах “Належить до сплати” згідно з даними розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач є страхувальником, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивачем здійснювалась сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, однак за період з 20.03.2009 року по 14.04.2010 року (згідно рішення №913), за період з 21.04.2009 року по 25.03.2010 року (згідно рішення №914) позивач сплачував страхові внески з порушенням строку, встановленого п.6 ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Враховуючи наведене, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 21.04.2010 року винесло оскаржувані рішення про стягнення з позивача штрафу та нарахованої пені.
Житлово-експлуатаційна організація №2 за спірний період надавала розрахунки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нарахувала суму страхових внесків, яка вносилася управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до карток особового рахунку позивача.
Відповідно до п.п. 9.3.2 п.9 Постанови правління Пенсійного фонду України N 21-1, 19.12.2003 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до Пенсійного фонду України, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Таким чином, відповідно штрафна санкція може бути застосована тільки після погашення в повному обсязі недоїмки за базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Враховуючи вищевикладене, в контексті даного спору, суд приходить до переконання, що у відповідача наявне право застосовувати фінансові санкцій та нарахувати пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яке застосоване ним правомірно та відповідно до чинного Законодавства України без жодних порушень, а підстав для звільнення від відповідальності житлово-експлуатаційної організації №2 за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду судом не встановлено.
На підставі наведеного, в даному випадку, відповідач по справі, при прийнятті рішень №913, №914 від 21.04.2010 року діяв виключно в межах, на підставі та у спосіб, встановлених законодавством України, прав та інтересів позивача не порушував, внаслідок чого, позовні вимоги позивача щодо скасування вищевказаних рішень не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 26.07.2010 року.