ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" червня 2010 р. Справа № 2a-1905/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимощука О.Л.,
при секретарі Дущак С.М.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Коломиї
до Відділення виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Коломиї та Коломийському районі
про стягнення невиплачених державних адресних допомог і витрат на їх доставку за період з 01.06.2009р. по 30.04.2010 р. в сумі 164120,44 грн., -
Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Коломиї та Коломийському районі про стягнення невиплачених державних адресних допомог і витрат на їх доставку за період з 01.06.2009р. по 30.04.2010 р. в сумі 164120,44 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що згідно актів щомісячних взаємозвірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві (профзахворювання), складених між управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї (далі Управління) та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань по м. Коломиї та Коломийському районі (далі Відділення ФСС) та Списків осіб, яким призначені та виплачені пенсії по інвалідності від трудкаліцтва (профзахворювання) загальна сума витрат по виплаченій пенсіонерам по інвалідності від трудкаліцтва (профзахворювання) державній адресній допомозі до пенсії і витрат на їх доставку, за період з 01.06.2009р. по 30.04.2010 р. становить 164120,44 грн. Вказані витрати управління понесло у зв'язку з виплатою потерпілим пенсій по інвалідності від трудкаліцтва (профзахворювання) та доплат до пенсій, що визначені законодавством України. Відділенням ФСС витрати управління відхилені, не прийняті до заліку та відшкодування, що підтверджується таблицями розбіжностей до щомісячних актів взаємозвірок розрахунків, наявними в матеріалах справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, в обґрунтування пояснила, що відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яке проводить Відділення ФСС, здійснюється на підставі Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою двох Фондів від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. № 776/7697 (далі - Порядок). Також зазначила, що відповідно до п. 4 Порядку адресна допомога не входить до переліку сум, які підлягають до відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України Пенсійному Фонду України. В пунктах 2, 7 Порядку передбачено, що даний Порядок визначає механізм централізованого відшкодування вказаних витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України Пенсійному Фонду України. На підтвердження вищесказаного, звернулась до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. № 235 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік»в якій сказано, що виплата надбавок, підвищень до пенсій призначених за різними пенсійними програмами, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а згідно вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№ 1105-XIV збір та акумуляція коштів та їх розподіл здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній адміністративній справі є управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї, а відповідачем - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Коломиї та Коломийському районі, тобто сторонами по справі є суб'єкти владних повноважень, компетенція яких визначена їх Положеннями та законами України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчі відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України.
Разом з тим, відповідно до п. 1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005 р. № 43, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.
Згідно п.2.1 Положення, до основних завдань виконавчої дирекції Фонду належить забезпечення дотримання положень Конституції України та вимог чинного законодавства інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.
Виконавча дирекція Фонду здійснює керівництво робочими органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контроль за їх діяльністю щодо виконання ними завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, рішень правління Фонду та управління соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві, шляхом проведення виконавчо-розпорядчої діяльності, яка передбачає забезпечення виконання рішень правління Фонду, видання наказів щодо планування, збору, акумулювання та обліку страхових внесків, забезпечення в повному обсязі реалізації завдань цього виду соціального страхування (п.2.2, п.2.3 Положення).
З матеріалів справи вбачається, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань по м. Коломиї та Коломийському районі не приймає суму 164120,44 грн. до акту щомісячної звірки до витрат, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України, як доплата до встановленого прожиткового мінімуму по всіх пенсійних справах, призначених по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за період з 01.06.2009р. по 30.04.2010р., та суму витрат на доставку адресної допомоги, що підтверджується розрахунком позовних вимог, актами щомісячної звірки витрат позивача по особових справах потерпілих, а також таблицями розбіжностей, які додаються до довідок про відшкодування витрат.
Відповідно до ст.ст.21,28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№ 1105-XIV від 23.09.1999 року усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Визначення соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків наведено у статті 21 Закону, до якої у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку здійснити відповідні виплати.
При цьому згідно статті 24 Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку, спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи наданні соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, Законом визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом, у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду то їх повноваження полягають в призначенні та виплаті пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів, шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-ХІІ від 05.11.1991року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003року непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, що застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В доповнення наведених статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 28.03.2008р.№ 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", якою врегульовуються питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.
Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняI058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.
Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що оскаржувана державна цільова допомога у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм, чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
За таких обставин, суд звертає увагу, що правовідносини між органами Пенсійного фонду та органами фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають різну природу. Законодавцем недарма розрізняються основи та принципи діяльності цих органів, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійною захворювання, виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.
Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій визначений "Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. №376/7697 (надалі - Порядок).
Згідно із пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.
Пунктом 4 Порядку, визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Вказаний перелік є вичерпним, до нього не внесено "державну адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", вона відсутня й у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.
Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.
Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.
Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на пункти 2, 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", як на підставу задоволення позову, за якою виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, оскільки зміст цієї норми не є новим у законодавстві, так як аналогічний порядок для відшкодування витрат був встановлений і до введення в дію даної постанови, при цьому Фонд у повному обсязі здійснював відшкодування лише сум основного розміру пенсії та витрат на її доставку.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Як вже зазначалось вище, нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій по інвалідності є Постанова Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року №5-4/4, якою не передбачено відшкодування адресної допомоги.
Згідно із вищезгаданим Порядком, правління Пенсійного фонду в районах і містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих районах і містах проводять звірку про визначення сум витрат і подають акт звірки головному обласному управлінню Пенсійного фонду та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, ці в свою чергу, узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню, та подають свою довідку відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, останній на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
Таким чином, можна зробити висновок, що порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою державної адресної допомоги по пенсіях по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсіях у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та їх доставкою проводиться на централізованому рівні. Такої ж правової позиції, при розгляді даної категорії спорів, притримується Вищий адміністративний суд України.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку про відсутність обов'язку у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по м. Коломиї та Коломийському районі відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду в м. Коломиї витрати в розмірі 164120,44 грн., що понесені ним у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її доставку, передбаченої Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та включенню вказаних витрат в акти взаємозвірок, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, ст.167 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Тимощук О.Л.
Постанова в повному обсязі складена 29.06.2010р.