ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" листопада 2015 р. Справа № 809/4262/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.
за участю секретаря Котик М.Д.,
представника заявника ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції в місті Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -
30.10.2015 о 15 годині Державна податкова інспекція в місті Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі по тексту податкова інспекція, заявник) звернулася до суду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України із поданням до про підтвердження обґрунтованості, застосованого умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач).
Обґрунтованість застосованого умовного адміністративного арешту майна відповідача, заявник у внесеному подання аргументує наявністю обставин, визначених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а саме не допуском посадових осіб контролюючого органу та відмови 29.10.2015 від проведення фактичної перевірки відповідача, за наявності законних підстав для її проведення.
Представник заявника в судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити з підстав в ньому зазначених. Крім того, в судовому засіданні 02.11.2015 уточнив вимоги внесеного подання та вказав, що пункт 2 прохальної частини подання з вимогою зупинити видаткові операції платника податків на всіх рахунках вказано помилково, і зазначена вимоги не є предметом внесеного подання про підтвердження обґрунтованості застосованого адміністративного арешту майна платника податків.
Представники відповідача проти заявленого подання заперечили, в судовому засіданні подали письмові заперечення проти внесеного подання, вважають застосований адміністративний арешт майна відповідача необґрунтованим. Оскільки, підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачає підставою для його застосування відмову платника податків від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Вважає, що дія вказаної норми не поширюється на правовідносини відмови від допуску органів державної податкової служби до фактичної перевірки, яка у відповідності до статті 75 Податкового кодексу України не є тотожною документальні перевірці. Застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача вважають таким, що здійснено в порушення частини 2 статті 19 Конституції України, оскільки, рішення органу державної влади прийняте не на підставі Закону.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, суд зазначає наступне.
26.04.2000 відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець, взятий на облік як платник податків за адресою проживання 78593, Івано-Франківська область, місто Яремче, село Поляниця, вулиця Подина, будинок 270, йому присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_1 та він у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
28.10.2015 наказом начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №436 з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками головним державним ревізорам - інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в області ОСОБА_5, ОСОБА_6, головним державним ревізорам - інспекторам відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_7, ОСОБА_8 наказано провести перевірку відповідача з 29 жовтня 2015 року (а.с.23).
28.10.2015 заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на підставі вищевказаного наказу виписано направлення на перевірку відповідача за №492 на ім'я головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_5, за №493 на ім'я головного державного ревізора - інспектора Чернюка Олександра Олександровича, за №494 на ім'я головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_7, за №495 на ім'я головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_8 (а.с.19-22).
29.10.2015 за місцем здійснення відповідачем господарської діяльності по вулиці Подіна, 233 в с. Поляниця, м.Яремче, Івано-Франківська область, після здійснення закупки підакцизних товарів, що підтверджується долученим до матеріалів справи не фіскальним службовим документом №126367 (а.с.18) представник відповідача - ОСОБА_2 після ознайомлення із змістом направлень №№492, 493, 494, 495, від 28.10.2015 та наказу про проведення перевірки за №436 від 28.10.2015 відмовилася від підпису та отримання наказу, а також відмовилася від допуску до проведення перевірки, про що складено акти за №279/09-19-22-07-13/НОМЕР_1 та за №278/09-22-07-13/НОМЕР_1 від 29.10.2015 (а.с.14-15).
Тоді ж, 29.10.2015 в.о. начальник відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведенням фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області вніс начальнику Державної податкової інспекції у місті Яремчому звернення про застосування адміністративного арешту майна відповідача (а.с.16).
30.10.2015 начальником Державної податкової інспекції в місті Яремчому за наслідками розгляду звернення та долучених до нього матеріалів, рішенням за №2168/10/09-18-22/581 на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України застосував умовний адміністративний арешт майна відповідача (а.с.12-13).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі подань органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється провадження у справах за їх зверненням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює підстави проведення фактичних перевірок, якими у відповідності до підпунктів 80.2.3 та 80.2.5 є отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування та отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу, відповідно.
В судовому засіданні встановлено наявність підстав, визначених підпунктом 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України для призначення фактичної перевірки відповідача, якими є скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.44-45).
Стаття 81 Податкового кодексу України встановлює умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Пункт 81.1 вказаної статті Податкового кодексу України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацом п'ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України зазначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється - встановлено абзацом шостим пункту 81.1 статті 81 вказаного кодексу.
В судовому засіданні встановлено та показами свідків і матеріалами справи підтверджено, що посадові особи податкового органу мали та пред'явили представнику відповідача направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, які відповідали вимогам, що встановлені статтею 81 Податкового кодексу України.
Як наслідок, суд доходить до висновку, що відповідач безпідставно, в порушення абзацу шостого пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, за наявності законних підстав для проведення фактичної перевірки, відмовився від її проведення та не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно підпункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Таким чином, з наведеного суд доходить висновку, що Державна податкова інспекція в місті Яремчому Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, приймаючи 30.10.2015 рішення №2168/10/09-18-22/581 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 діяла підставно, обґрунтовано та у відповідності до вимог податкового законодавства, а умовний адміністративний арешт майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано обґрунтовано та за наявності підстав, встановлених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Одночасно суд зазначає, що позивачем внесено подання протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виникнення обставин, що зумовлюють звернення до адміністративного суду з вказаним поданням.
Щодо посилання представника відповідача про неможливість застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, внаслідок відсутності як підстави для його застосування відмови від проведення фактичної перевірки, то суд зазначає, що вказані мотиви не обґрунтовують заперечень проти внесеного подання. Представник відповідача, аргументуючи вказані заперечення посилається на норму підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України в редакції закону чинного до 01.09.2015. З цього приводу, суд зазначає, що пунктом 13 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» №655-VIII від 17.07.2015, який набрав чинності 01.09.2015 року підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, яка вказана судом вище. У зв'язку з вказаними змінами до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, до підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків віднесено також відмову від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
З урахуванням викладеного вимоги заявника підлягають задоволенню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Подання задовольнити повністю.
Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (і.к. НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення №2168/10/09-18-22/581 від 30 жовтня 2015 року.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Остап'юк С.В.