"26" жовтня 2015 р.Справа № 916/3907/15
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Зайцева Ю.О.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 107 від 18.08.2015р.);
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур” до відповідача ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції у Одеській області про визнання правонаступником та визнання права власності, -
СУТЬ СПОРУ: 18.09.2015р. Приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур” звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції у Одеській області про визнання правонаступником та визнання права власності.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2015р. було порушено провадження по справі №916/3907/15 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.
07.10.2015р. до канцелярії суду представником відповідача була надана заява про відкладення розгляду справи (вх. № 25071/15 від 07.10.2015р.)
21.10.2015р. до канцелярії суду представником позивача було надане письмове пояснення по справі (вх. № 26216/15 від 21.10.2015р.)
21.10.2015р. у судовому засіданні представником відповідача були надані заява про припинення провадження по справі ( вх. № 26238/15 від 21.10.2015р.) та відзив на позовну заяву ( вх. № 26260/15 від 21.10.2015р.) про відмову представнику позивача в задоволені позовних вимог.
У судовому засіданні 26.10.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
Наказом Регіонального Фонду державного майна України по Одеській області від 30.03.1995 року за №349 створено комісію по підготовці до приватизації державного майна державного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Одесліфт».
Рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.05.1995 р. за №623 засновано Відкрите акціонерне товариство «Одесліфт», шляхом перетворення державного підприємства ДСРБУ «Одесліфт».
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2008р. визнано право власності Відкритого акціонерного товариства «Одесліфт» на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепиги, 34, загальною площею 1430,4 кв.м., що складаються з наступних об'єктів: адміністративно - побутового корпусу, літера «А», площею 536,9 кв.м.,адміністративного корпусу літера «Б», плошею 706,2 кв.м,, гаражу-боксів, літера «В»,площею 112,9 кв.м. складу літера «Г», площею 57,5 кв.м., складу літера «Д» 16,9 кв.м.
23.04.2012р. відбулася реорганізація шляхом перетворення ВАТ «Одесліфт» у ТДВ «Одесліфт», яке стало його правонаступником, в тому числі й стосовно належних майнових прав по вищезазначених об'єктах нерухомого майна.
23.04.2012р. від ВАТ «Одесліфт» до ТДВ «Одесліфт» перейшло нерухоме майно в результаті передачі та на підставі наступних документів: Акту приймання-передачі від 23.04.2012р.; Передавального акту від 23.04.2012р.; Протоколу Загальних зборів акціонерів ВАТ «Одесліфт» від 23.04.2012р.; Протоколу Загальних зборів учасників ТДВ «Одесліфт» від 23.04.2012р. Обсяг правонаступництва визначений у 2 розподільчому балансі та передавальному акті, які затверджені належ Протоколом загальних зборів учасників ТДВ «Одесліфт».
30.09.2013р. відбулася реорганізація шляхом виділення з ТДВ «Одесліфт» - ТОВ «Одесліфт», яке стало його правонаступником, в тому числі й майнових прав по нерухомому майну.
Розподільчим балансом від 30.09.2013р. та актом приймання-передачі від 30.09.2013р., протоколом Загальних з учасників ТДВ «Одесліфт» від 30.09.2013р., протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Одесліфт» від 30.09.2013р. було передано вищезазначене нерухоме майно ТОВ «Одесліфт».
07.03.2014р. відбулася реорганізація шляхом приєднання ТОВ «Одесліфт» до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», останнє стало його правонаступником, в тому числі й стосовно належних майнових прав по вищезазначеному нерухомому майну.
Реорганізація та факт передачі нерухомого майна підтверджується наступним: Передавальним актом від 07.03.2014р., Актом приймання-передачі від 07.03.2013р., Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Одесліфт» від 07.03.2014р., протоколом Загальних зборів акціонерів ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» від 07.03.2014р. (копії додаються). ОСОБА_3 про приєднання між ТОВ «Одесліфт», ТОВ «Промліфт» та ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», Статаутом ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» у новій редакції від 26.06.2014р.
Так, позивач зазначає, що за результатами приєднання ТОВ «Одесліфт» до ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», останній набув право власності на нерухоме майно належне ВАТ «Одесліфт», як правонаступник. Однак, право власності, ані ТДВ «Одесліфт», ані ТОВ «Одесліфт» на зазначене нерухоме майно не було зареєстровано.
Як зазначає позивач, 18.09.2014р. ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як правонаступник ТОВ «Одесліфт» звернулося до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права власності на нерухоме майно: будівлі та споруди що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, б. №34. загальною площею 1423,3 кв.м., що складаються з наступних об'єктів: адміністративно-побутового корпусу літера «А». площею 529,8 кв.м., адміністративного корпусу літера «Б», площею 706,2 кв.м., гаражу-боксів, літера «В», площею 112,9 кв.м., складу, літера «Г». площею 57,5 кв.м., складу, літера «Д», площею 16,9 кв.м., навісів, літера «Ж», літера «З», літера «И», огорожі, №1-2, мостіння, літера «І». З цією метою було надано документи та їх завірені копії відповідно до вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868.
Однак, ОСОБА_2 служба Одеського міського управління юстиції відмовила в проведенні реєстрації, з посиланням на те, що за наданими документами не має можливості встановити право власності ПрАТ "ВО "СТАЛЬКАНАТ - СІЛУР", яке перейшло до нього шляхом вище перелічених реорганізацій.
ОСОБА_2 служба Одеського міського правління юстиції була реорганізована, її функції виконує ОСОБА_2 служба Головного управління юстиції у Одеській області, що підтверджено Наказом Президента Про внесення змів до Положення про Міністерство юстиції України за № 211/2013.
З наведених підстав позивач, звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції у Одеській області про визнання ПрАТ «ВО» Стальканат-Сілур» правонаступником ВАТ «Одесліфт» та визнання права власності за ПрАТ «ВО» Стальканат-Сілур» на нерухоме майно: будівлі та споруди що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, б. №34, загальною площею 1423,3 кв.м., що складаються з наступних об'єктів: адміністративно-побутового корпусу літера «А», площею 529.8 кв.м.. адміністративного корпусу літера «Б», площею 706,2 кв.м., гаражу-боксів, літера «В», площею 112,9 кв.м., складу, літера «Г», площею 57,5 кв.м., складу, літера «Д», площею 16.9 кв.м.. навісів, літера «Ж», літера «З», літера «И», огорожі, №1-2, мостіння, літера «І».
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За положеннями ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав: 1) бере участь у формуванні державної політики у сфері реєстрації прав; 2) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав; 3) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності органів державної реєстрації прав; 4) здійснює керівництво та контроль за діяльністю органів державної реєстрації прав; 5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор); 6) здійснює державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна та підприємство як єдиний майновий комплекс, розміщені на території, що більша, ніж ОСОБА_4 Крим, одна область, місто Київ чи Севастополь; 7) затверджує статут державного підприємства - Адміністратора Державного реєстру прав, призначає його керівника; 8) здійснює контроль за використанням та збереженням належного державному підприємству (Адміністратору Державного реєстру прав) майна; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За положеннями ч.4. ст.9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.
За положеннями ч.2 ст.30 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.
Обґрунтовуючи визначення відповідачем у даному спорі саме ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції в Одеській області позивач послався на те, що останній відмовив йому у реєстрації права власності на спірне майно, з підстав чого позивач застосував аналогію справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, процедура якого регламентована положеннями ст.ст.256-259 Цивільного процесуального кодексу України.
З цих підстав суд зауважує, що даний спір подано позивачем до господарського суду, який розглядає справи за правилами Господарського процесуального кодексу України, який не передбачає застосування під час розгляду господарських справ положень Цивільного процесуального кодексу України.
Із аналізу положень вище наведеного Закону, який регулює відносини у сфері реєстрації прав власності, вбачається, що центральний орган виконавчої влади, яким є Міністерство юстиції України, що впроваджує свою діяльність в областях через відповідні області управління юстиції, лише забезпечує організацію та функціонування системи державної реєстрації речових прав, не втручаючись у процес прийняття державним реєстратором рішень щодо реєстрації прав або відмови у їх реєстрації. Отже, причетність відповідача - ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції в Одеській області до прийняття державним реєстратором рішення про відмову у реєстрації речового права позивача, яке останній розцінив як порушення (невизнання) його права власності, позивачем не доведена.
ОСОБА_2 служба, яка є органом державної реєстрації прав, здійснює державну реєстрацію прав або відмову у їх реєстрації але, як свідчать положення ст.9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення з цього питання приймається особисто державним реєстратором у суворій відповідності до положень названого Закону.
Як вбачається із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 15.10.2015р. №1648622р., наявного у матеріалах справи, державний реєстратор відмовив в реєстрації права власності на спірне майно, оскільки заявник у п'ятнадцятиденний строк не усунув обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.
При цьому, вище проаналізоване судом законодавство вказує на те, що дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду та саме такий спосіб захисту прав від офіційного невизнання державою в особі реєструючого органу речових прав особи передбачений положеннями Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, оскільки такі дії реєстратора, що є посадовою особою відповідної реєстраційної служби, не є порушенням права власності, а уявляють собою виконання/невиконання ним своїх посадових обов'язків, обмежених повноваженнями, визначеними ст.9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Суд зауважує, що у випадку незгоди із діями відповідача, позивач не був позбавлений права скористатись правами, наданими йому ст.30 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та оскаржити такі дії згідно із встановленою підсудністю.
З врахуванням того, що даний позов позивачем заявлено про визнання правонаступником та права власності, але подано його до ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції в Одеській, яка як вище було встановлено судом його не порушувала ана права власності а ні прав правонаступника, у задоволенні позову про про визнання ПрАТ «ВО» Стальканат-Сілур» правонаступником ВАТ «Одесліфт» та визнання права власності за ПрАТ «ВО» Стальканат-Сілур» на нерухоме майно: будівлі та споруди що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, б. №34, загальною площею 1423,3 кв.м., що складаються з наступних об'єктів: адміністративно-побутового корпусу літера «А», площею 529.8 кв.м.. адміністративного корпусу літера «Б», площею 706,2 кв.м., гаражу-боксів, літера «В», площею 112,9 кв.м., складу, літера «Г», площею 57,5 кв.м., складу, літера «Д», площею 16.9 кв.м.. навісів, літера «Ж», літера «З», літера «И», огорожі, №1-2, мостіння, літера «І», суд відмовляє повністю.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Таким чином, суд з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог позивача, відмовляє у їх задоволенні у повній мірі.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Стальканат-Сілур” до відповідача ОСОБА_2 служби Головного управління юстиції у Одеській області про визнання правонаступником та визнання права власності - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено та підписано 02 листопада 2015 р.
Суддя Ю.О. Зайцев